ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 жовтня 2017 р.
Справа № 909/1000/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , розглянувши матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Скол", вул. Красівського, 3,м. Івано - Франківськ,76018,
адреса для листування: вул.Чорновола,7, офіс 303,
до відповідача: Державного підприємства "Національні інформаційні системи", вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053
про зобов'язання вчинити певні дії
Приватне підприємство "Скол" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов"язання внести відомості до реєстру про припинення арешту нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, до компетенції якого належить внесення відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, неправомірно вніс відомості до реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна про накладення арешту на все нерухоме майно позивача.
Розглянувши подану позовну заяву вих. № 105 від 29.12.16 (вх. № 215/17 від 05.01.17) та додані до неї документи, суд вважає, що в прийнятті позовної заяви слід відмовити, виходячи із наступного.
Підвідомчість, як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України).
З огляду на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності та на вимоги статей 1, 12, 21 ГПК України - господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Зазначена правова позиція викладена у п. 2 згаданої вище постанови пленуму Вищого господарського суду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього кодексу.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З огляду на положення ст.ст.3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, (в тому числі і делегованих ним повноважень), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, при цьому владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини між даними сторонами - не є господарськими, а носять публічно-правовий характер, а тому дана позовна заява не підлягає розгляду в господарському суді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", ч. 1 ст. 1, ст. 12, ч. 1 ст. 21, ст. 54, п. 1 ч. 1 ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
у прийнятті позовної заяви вх.№11356/17 від 25.10.17 приватного підприємства "Скол" до державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов"язання внести відомості до реєстру про припинення арешту нерухомого майна відмовити.
Суддя Максимів Т.В.