ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа №910/14506/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп"
до 1) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -
Приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна
про визнання договору недійсним
Суддя Турчин С.О.
Представники учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Шумінська Ю.Ю. (довіреність)
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_4 (НОМЕР_1 від 27.09.2007)
ОСОБА_5 (посвідчення водія НОМЕР_2)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8/17 нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. "А" загальною площею 177,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 13, укладений 27 квітня 2017 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1519.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був укладений за результатами аукціону, однак аукціон було проведено із істотним порушенням законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що договір укладено всупереч заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 та всупереч арешту, накладеного на спірне нерухоме майно ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017. 07.07.2017 Господарським судом міста Києва прийнято рішення, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу приміщення, а тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 30.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14506/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасію Сергіївну та призначено її до розгляду на 21.09.2017.
21.09.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення і докази по справі.
В судове засідання 21.09.2017 з'явився представник відповідача 1.
Представники позивача, відповідача 2, третьої особи в судове засідання 21.09.2017 не з'явились, витребуваних судом пояснень і документів не подали, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача 1 надав суду пояснення щодо обставин справи та подав відзив на позов для долучення до матеріалів справи.
У поданому відзиві відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17, яким визнано недійсними результати аукціону, скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017. Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 про забезпечення позову надійшла до відповідача 1 лише 05.05.2017, а тому спірний договір був укладений 28.04.2017 правомірно, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 розгляд справи відкладено на 17.10.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуально кодексу України.
17.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/6453/17.
У судове засідання 17.10.2017 представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Так, клопотання позивача про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що оскаржуваний договір був укладений на підставі протоколу аукціону з продажу комунального майна. Рішенням Господарським судом міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 визнано недійсними результати аукціону з продажу приміщення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 зазначене рішення скасовано. Позивачем 21.09.2017 подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017. Позивач зазначає, що оскільки за оскаржуваним договором відчужувалось саме комунальне майно через аукціон, підтвердження Вищим господарським судом України недійсності результату аукціону у справі № 910/6453/17 буде мати наслідком визнання недійсним оскаржуваного договору у даній справі. З урахуванням викладеного, позивач просить зупинити провадження у справі № 910/14506/17 до розгляду справи № 910/6453/17.
Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.
Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/6453/17 набрала законної сили, після розгляду касаційної скарги у справі № 910/6453/17 жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у разі наявності обставин, передбачених законодавством.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача 2 в судове засідання 17.10.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач 2 був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надіслані на юридичну адресу відповідача.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи те, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 17.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
27.04.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (далі - покупець) укладено договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення, № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. «А» загальною площею 177,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 13.
Позивач зазначає, що спірний договір порушує права та інтереси останнього, оскільки зазначений договір укладено за результатами аукціону, проте позивач не був допущений до участі у аукціоні.
18.04.2017 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача 1 та організатора аукціону про визнання недійсним результату аукціону.
25.04.2017 Господарським судом міста Києва у справі № 910/6453/17 задоволено заяву позивача та вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на оформлення результатів аукціону з продажу нежилих приміщень загальною площею 177,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 року Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", в тому числі затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.
Однак, 27.04.2017 між відповідачами укладено спірний договір.
Також позивач зазначає, що 28.04.2017 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/14697/17 було накладено арешт на приміщення у рамках кримінального провадження № 42017101100000148 від 20.04.2017, однак попри існування судової заборони на відчуження спірного приміщення, між відповідачами складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення.
Як на підставу для визнання недійсним договору позивач посилається на те, що 07.06.2017 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/6453/17, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного нерухомого майна, зобов'язано відповідача 1 провести повторний аукціон та допустити позивача до аукціону.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати недійсним договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом вище, 27.04.2017 між відповідачами було укладено договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. 27.04.2017 та зареєстровано в реєстрі за номером 1519.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлює правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом, зокрема, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни).
Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (ст. 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
Положеннями ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли:
не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування;
об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства;
покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію;
істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.
Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.
Позивач зазначає, що про укладення спірного договору дізнався лише з публікації в Газеті «Хрещатик» від 08.08.2017 і в межах місячного строку звернувся до суду з даним позовом.
Як на підстави для недійсності договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017 позивач посилається на те, що:
- договір укладено всупереч наявності заборони на його укладення, яка встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі № 910/6453/17 про вжиття заходів до забезпечення позову;
- майно за спірним договором відчужено всупереч наявній забороні на його відчуження, яка встановлена ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17 про арешт приміщення;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 визнано недійсними результати аукціону, на підставі якого укладено спірний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі № 910/6453/17 з метою забезпечення позову вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на оформлення результатів аукціону з продажу нежилих приміщень загальною площею 177,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 року Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", в тому числі затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.
В силу приписів ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала суду від 25.04.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та мала виконуватись у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За таких обставин, зважаючи на відсутність доказів пред'явлення вказаної ухвали до органів державної виконавчої служби, відповідачі не були позбавлені можливості укласти спірний правочин.
Крім того, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі №910/6453/17 скасовано та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що станом на дату укладення спірного договору (27.04.2017) відповідачі були ознайомлені про наявність вказаної ухвали.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову, яке не пред'являлась до примусового виконання та яка в подальшому була скасована судом вищої інстанції, не є підставою для визнання недійсним договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017.
Щодо посилань позивача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17, якою накладено арешт на спірне приміщення, то суд зазначає наступне.
Як вбачається, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, запис про арешт спірного нерухомого майна внесено 11.05.2017 о 14.10 год.
Отже, станом на дату укладення спірного договору (27.04.2017) жодних арештів та заборон на відчуження спірного нерухомого майна в реєстрах зареєстровано не було.
Твердження позивача про те, що відповідач 2 неправомірно володіє спірним приміщенням, оскільки вступив у володіння під час дії арешту відхиляються судом, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017, а не про повернення приміщення.
Також як на підставу визнання недійсним спірного договору, позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17, яким визнано недійсними результати аукціону, на підставі якого укладено спірний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 визнано недійсними результати аукціону з продажу нежилих приміщень загальною площею 177,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14 квітня 2017 року Універсальною товарною біржею "Національні ресурси" та зобов'язано Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Універсальну товарну біржу "Національні ресурси" провести повторний аукціон з продажу нежилих приміщень загальною площею 177,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 13, літ. "А", та допустити Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" до повторного аукціону.
Однак, як встановлено судом, постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/6453/17 про задоволення позову скасовано, прийнято нове рішення у справі №910/6453/17, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Універсальної товарної біржі "Національні ресурси", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Київської міської ради, про визнання недійсними результатів аукціону, відмовлено повністю.
Відповідно до положень ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 встановлено відсутність підстав для визнання недійсними результатів аукціону.
Отже, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/6453/17, на яке посилається позивач як на підставу для визнання недійсним спірного договору, скасоване судом вищої інстанції, підстави для визнання недійсним договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017 відсутні.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, враховуючи надані сторонами докази, судом встановлено, що обставини, з якими позивач пов'язує недійсність договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017, відсутні, а позивачем не доведено наявності істотних порушень, встановлених ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які б були підставою для визнання недійним спірного договору.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено правомірності своєї позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позовній заяві.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2017.
Суддя С.О. Турчин