24 жовтня 2017 року м.Житомир справа № 806/2698/17
категорія 9.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бердичівської центральної міської лікарні до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018571406 від 20.09.2017,
встановив:
Бердичівська центральна міська лікарня звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0018571406 від 20.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем було порушено порядок повідомлення про проведення перевірки, зокрема не було пред'явлено керівництву лікарні направлення на проведення перевірки та наказ. Крім того, за результатами перевірки складено акт, який не містить дати, номер вказаного акту та номер акту зазначеного у податковому повідомленні-рішенні відрізняються.
Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вказаного позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування останніх зазначив, що Головне управління ДФС у Житомирській області під час проведення перевірки діяло відповідно до вимог чинного законодавства, перевіряючі були допущені до перевірки, а тому вимоги про протиправність дій є безпідставними та не можуть бути задоволені. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС в Житомирській області 31 серпня 2017 року винесено наказ №1356 про проведення фактичної перевірки діяльності Бердичівської центральної міської лікарні з 31.08.2017 тривалістю 10 діб, за останні три роки діяльності за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: м.Бердичів, вул.Богунська, 22 (а.с.8).
На підставі вказаного наказу видані направлення від 31 серпня 2017 року №1798 та №1799 (а.с.26-27). Головними державними ревізорами-інспекторами проведено фактичну перевірку Бердичівської центральної міської лікарні, за результатами якої складено акт №0235/06/24/РРО/01992015 від 08 вересня 2017 року (а.с.9). В ході перевірки встановлено порушення лікарнею п.п.2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме не забезпечено оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій в розмірі 4420,40грн.
За результатами даної перевірки до Бердичівської центральної міської лікарні застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у розмірі 22102,00 грн. відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2017 №0018571406 (а.с.11).
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних дій відповідача, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).
Особливості проведення фактичної перевірки визначено ст.80 ПК України.
Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (п.81.1 ст.81 Кодексу).
Як вбачається з Положення про стоматологічну поліклініку, затвердженого наказом головного лікаря Бердичівської ЦМЛ від 02.02.2017 №65, стоматологічна поліклініка є невідокремленим структурним підрозділом Бердичівської центральної міської лікарні, що створена і діє з метою здійснення профілактики стоматологічних захворювань, своєчасного виявлення і лікування хворих з захворюваннями щелепо-лицевої ділянки (а.с.37-39)
Як встановлено судом, перевіряючими до початку проведення перевірки 04.09.2017 було пред'явлено направлення на проведення такої перевірки та службові посвідчення, а також вручена копія наказу про проведення перевірки, що підтверджується підписом касира ОСОБА_1 на направленнях на проведення перевірки та не спростовується позивачем (а.с.26-27).
Представники позивача в судовому засіданні наголошували на тому, що документи на перевірку мали бути вручені керівництву лікарні, а не касиру. Водночас, відповідно до ст.81 ПК України такі документи вручаються платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції). В даному випадку касир є особою, яка фактично проводить розрахункові операції.
Крім того, в ході перевірки бухгалтер ОСОБА_2 надавала свої пояснення (а.с.28), акт перевірки підписано в.о.завідуючою поліклініки ОСОБА_3 Вказані посадові особи позивача мали можливість повідомити керівництво лікарні про проведення перевірки.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок повідомлення позивача про проведення фактичної перевірки, передбачений ст.81 ПК України.
Слід врахувати, що, отримавши копію наказу та направлення на перевірку, не вбачаючи в них жодних порушень в оформленні та формі, касир допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що свідчить акт від 08.09.2017 № 0235/06/24/РРО/01992015.
Позивачем не оскаржуюється порушення, яке встановлено в ході перевірки та зазначене у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому суд, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, не надає оцінку в цій частині.
Що стосується твердження позивача про те, що в акті перевірки та податковому повідомленні - рішенні зазначені різні номери акту, то суд зазначає наступне.
Дії посадової особи відповідача щодо проведення фактичної перевірки та складання на її підставі акту є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті, не впливають на права та обов'язки платника. До того ж, процедурні порушення порядку проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень вимог податкового та іншого законодавства з боку платника податків.
Таким чином, приймаючи рішення по справі, суд враховує, що невідповідність формальним ознакам акту не скасовують факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.
Крім того, в ході судового розгляду справи представник відповідача повідомив, що на копії акту, який був вручений позивачу не було проставлено дату та номер реєстрації акту, надав оригінал належно зареєстрованого акту від 08.09.2017 №0235/06/24/РРО/01992015, який було оглянуто судом. Даний недолік у оформленні акту не спростовує факту встановленого порушення та не може бути підставою для скасування податкового повідомлення -рішення.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст постанови виготовлено: 27 жовтня 2017 р.