Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
25 жовтня 2017 р. Справа № 805/2483/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Міністерства внутрішніх справ України
2. Головного управління національної поліції Управління інформаційної підтримки та
координації поліції «102» ГУНП в Донецькій області
про визнання дій протиправними та стягнення суми сплаченого виконавчого збору,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «102» Національної поліції України, Головного управління національної поліції Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУНП в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо зберігання у базах даних запису відносно залучення до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України ОСОБА_2, зобов'язання вилучити з баз даних запис щодо залучення до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України ОСОБА_2
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що інформація в базах даних зберігається необґрунтовано, оскільки на даний час щодо позивача не має жодного обвинувального вироку про залучення її до кримінальної відповідальності.
Зазначає, що відповідачем 1 надана відповідь на запит щодо видалення інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та повідомлено, що підставою для внесення будь-яких корегувань до інформаційних обліків МВС та НПУ є документи, що засвідчені відповідним чином та надійшли з органу досудового слідства, прокуратури або суду.
На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною бездіяльності щодо зберігання у базах даних запису відносно залучення його до кримінальної відповідальності та зобов'язати вилучити з баз даних запис щодо залучення до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України ОСОБА_2
Ухвалою від 08.08.2017 року замінений відповідач у справі - Департамент інформаційної підтримки та координації поліції «102» Національної поліції України на належного відповідача - Міністерство внутрішніх справ України.
Представник позивача просив справу розглядати в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Пунктом 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.
Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.
Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.
Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.
Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу до підрозділів Національної поліції України.
Згідно ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином, відповідачі у справі - органи владних повноважень, які виконють владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством України у сфері охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Наряду з викладеним, як зазначалось раніше, особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов містить вимоги до державного органу виконавчої влади про визнання протиправною бездіяльності щодо зберігання у базах даних запису відносно залучення позивача до кримінальної та зобов'язання вилучити з баз даних зазначений запис.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Згідно п. 1 ч.1 ст.303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Статтею 286 Кримінально-процесуального кодексу України передбачений порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1. ст. 286 Кримінально-процесуального кодексу України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до ч. 22 ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Тобто, нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України встановлений виключний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини щодо виключення з інформаційної бази запису про притягнення особи до кримінальної відповідальності та звільнення особи від кримінальної відповідальності, пов'язані із проведенням кримінального провадження - досудового розслідування і судового провадження, процесуальних дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлений виключний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності та оскарження дій органу досудового слідства, суд зазначає, що даний спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать до юрисдикції адміністративних судів, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні бути розглянуті відповідно до правил кримінально-процесуального законодавства.
Згідно ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі відсутні ознаки публічно - правового спору, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що закриття провадження у справі з зазначених підстав не позбавляє його права звернутися до місцевого загального суду зі скаргою в порядку кримінального процесуального законодавства.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, ст. 17, ст. 51, ст. 157, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», суд, -
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної поліції Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУНП в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо зберігання у базах даних запису відносно залучення до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України ОСОБА_2, зобов'язання вилучити з баз даних запис щодо залучення до кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 640 грн. згідно платіжного доручення від 07.07.2017 року № 0.0.801267322.1.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Давиденко Т.В.