Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2017 р. Справа №805/2788/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 травня 2017 року № НОМЕР_1
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - особисто
ОСОБА_2 - за дог. від 23.04.2017р.
від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 13.04.2017р.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 травня 2017 року № НОМЕР_1.
Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає, що на нього, як на фізичну особу-підприємця не розповсюджується додаткове благо, як об'єкт оподаткування. Крім того, зазначає, що податковий агент, яким у даному випадку є банк грошові кошти позивачу не надавав, як і не надавав будь-які інші цінності, тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за РНОКПП НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_3 В03 № 968131.
В період з 23 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року Маріупольською об'єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на підставі якої складено акт від 29 листопада 2016 року № 824/05-19-13-02/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).
За результатами перевірки податковим органом встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України в частині ненадання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку надання до 1 травня 2016 року, підпункту 164.2.17(д), пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України платник податків не задекларував дохід, отриманий у 2015 році як додаткове благо (кім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основного боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у сумі 92574 грн. 25 коп., підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині не сплати військового збору за 2015 рік.
За висновками акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, частини 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Маріупольською об'єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 11 січня 2017 року № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування на суму 22382 грн. 32 коп., з яких за податковим зобов'язанням на суму 17905 грн. 85 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4476 грн. 47 коп. за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 пункту 164.2 статті 164 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. Так, за результати розгляду скарги від 10 квітня 2017 року № 5072/10/05-99-10-01-10-2 Головне управління ДФС у Донецькій області зменшило грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомлення-рішення від 11 січня 2017 року на 152 грн. 25 коп., у тому числі податкове зобов'язання на 121 грн. 80 коп. та штрафні санкції на 30 грн. 45 коп. Крім того, Головне управління ДФС у Донецькій області зазначило, що податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2017 року прийняте Маріупольською об'єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на порушення приписів статті 19-1 Податкового кодексу України, тобто за відсутності таких повноважень з 1 січня 2017 року. Таким чином, Головне управління ДФС у Донецькій області скасувало податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2017 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Судом встановлено, що 4 травня 2017 року за висновками акту перевірки від 29 листопада 2016 року № 824/05-19-13-02/НОМЕР_2 , рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 квітня 2017 року № 5072/10/05-99-10-01-10-2 та згідно з пунктом 54.3 статті 54, частини 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 4 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування на суму 22230 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 17784 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4446 грн. за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 пункту 164.2 статті 164 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що факт анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі 92574 грн. 25 коп. сторонами не заперечувався та підтверджується договором про внесення змін № 4 до договору про купівлю автотранспортних засобів від 22 липня 2008 року № 155/18-284-100, заявою на сплату заборгованості згідно опції 50-50 з частковим анулюванням.
Листом від 1 червня 2016 року № 11.1-186/79-650 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив податковий орган про осіб, в тому числі й позивача, яким були нараховані та виплачені суми доходів з ознакою доходу «126», внаслідок анулювання кредитної заборгованості. Крім цього, банком був поданий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ за 3 квартал 2015 року, в якому зазначено про нарахування та виплату, зокрема, й позивачу, сум доходу у розмірі 91965 грн. 25 коп.
Відповідно до пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.
Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до частини 1 статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України. Оскільки зобов'язання припинилося, то у позичальника з моменту припинення такого зобов'язання відсутній обов'язок повернути кредит, тобто сума несплаченого кредиту залишається у власності позичальника.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом літного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Суд зазначає, що виходячи із вищенаведених норм, сума прощеного боргу є доходом фізичної особи - позичальника.
Згідно з статтею 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, визначені пунктом 164.2, та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу. Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до зального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу, вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового періоду (у 2015 році - 609 грн.). При цьому кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення, кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної, плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 12180 гривень). Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Водночас слід зауважити, що згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту), анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності, якщо її розмір перевищує у 2015 році - 609 грн., що є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. При цьому у разі дотримання кредитором умов щодо повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу, визначених підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, такий боржник відображає суму такого доходу у річній декларації та самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4. 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що до нього мають застосовуватися положення статті 165 Податкового кодексу України як до фізичної особи-підприємця. З цього приводу, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли не у зв'язку із здійсненням позивачем підприємницької діяльності, оскільки позивачем укладався договір на купівлю автотранспортного засобу із банком як фізичною особою, та взагалі до його реєстрації як фізичної особи-підприємця. Зміни до договору від 22 липня 2008 року, які вносилися договором від 4 серпня 2015 року, також укладалися між банком та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 Згідно із заявою від 4 серпня 2015 року, підписаної позивачем, банк повідомив позивача про суму анулювання та його обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом та відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України.
Суд також не приймає доводи позивача стосовно того, що у нього фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень статті 14, пункту 163.1 статті 163 та пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України з огляду на наступне.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
В свою чергу, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд зазначає, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:
- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;
- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;
- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
При цьому, обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у зв'язку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від 27 квітня 2016 року № К/800/14115/15.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 4 травня 2017 року № НОМЕР_1 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 4 травня 2017 року № НОМЕР_1, відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 жовтня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 27 жовтня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.