20 червня 2017 р. Справа № 804/2616/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
розглянувши в письмовому провадженні у м.Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання» Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_1» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_1" (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 25.01.2017 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірність оскаржуваного рішення, оскільки під час винесення рішення податковим органом не враховано що, у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідною умовою для сплати єдиного соціального внеску є виплата заробітної плати (доходу). Враховуючи, що у позивача існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди, за які нараховані штрафні санкції та пеня, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період. Отже, оскільки виплата заробітної плати є пріоритетом над сплатою єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_2 від 30.12.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.
В судові засіданні представник позивача не з'являється, надає клопотання про відкладення розгляду без обґрунтування поважності причин неможливості прибуття.
Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення в обґрунтування яких зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним у зв'язку з тим, що пунктом 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон) передбачено обов'язок позивача сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця у зв'язку з чим позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за травень, червень 2015 року, тоді як підприємством сплата єдиного внеску за вказані періоди здійсненна з затримкою. Також зазначено, що згідно п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника та у разі несвоєчасної сплати єдиних внесків до платника застосовуються фінансові санкції за нормами ст. 9 Закону.
Ухвалою суду від 18.07.2017 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст. 128 КАС України.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі - ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», позивач) зареєстроване 24.11.2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №402423, перебуває на податковому обліку у відповідача та відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі розрахунку фінансової санкції, складеного за даними інформаційної системи фіскального органу (даних ІКП) по підприємству позивача (код за ЄДРПОУ 14308368) винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за травень, червень 2016 року від 25.01.2017№0000344608, складене на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 2 п. 2, п. 4 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393 (далі-Інструкція №393).
Так, позивачем за травень, червень 2016 року по термінам сплати відповідно 20.06.2016 року та 20.07.2016 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2016 року у розмірі 5285937,33 грн., яка остаточно погашена в період з 07.11.2016 по 01.12.2016, тобто з затримкою на 169 календарних днів, за червень 2016 року у розмірі 5230304,70 грн., яка остаточно погашена 07.12.2016 року, тобто з затримкою на 140 календарних днів.
Позивач, вважаючи зазначене вище рішення протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить із того, що у відповідності до ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI), платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Частиною 5 ст.7 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Положеннями ч.8 ст.9 Закону України № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Отже, наведена норма Закону встановлює строки сплати нарахованого єдиного внеску без винятків.
Згідно ч.ч. 11, 12 ст.9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З аналізу наведених положень Закону України № 2464-VI вбачається, що у разі порушення строків сплати єдиного внеску, встановлених ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI, передбачене накладення штрафних санкцій та нарахування пені.
Матеріалами справи підтверджено, що у позивача існувала заборгованість по виплаті заробітної плати. За травень, червень 2016 року, при граничному терміні сплати 20.06.2014 та 20.07.2014 відповідно не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
- за травень 2016 року у розмірі 5285937,33 грн, яка остаточно погашена 07.12.2016 року, тобто з затримкою 169 днів;
- за червень 2016 у розмірі n 5230304,70 грн, яка остаточно погашена 07.12.2016, тобто з затримкою 140 днів, чим порушено вимоги ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI.
Законодавство України не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов.
Отже, роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк.
Положення ч.12 ст.9 Закону України №2464-VI, відповідно до яких зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), а також положення абз.2 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI, відповідно до яких платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників, не звільняють позивача від обов'язку сплатити єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця.
Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням діючого законодавства, за яке передбачена, в тому числі і фінансова відповідальність у вигляду штрафу та пені.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач мав законні підстави для прийняття оскарженню рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, і підстави для їх скасування, як і задоволення позовних вимог, відсутні.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 3 Закону України "Про судовий збір" передбачений обов'язок позивача сплатити судовий збір у належному розмірі під час подання адміністративного позову чи іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати - 1600,00 грн.
Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а в статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 54760,45 грн.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного Підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_1» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Стягнути з Державного Підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 14308368) на рахунки Дніпропетровського окружного адміністративного суду (код за ЄДРПОУ 37989253), відкриті УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпро, судовий збір у розмірі 54760 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень 45 (сорок п'ять) копійок за подання адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2