26 жовтня 2017 року Справа № 167/908/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенське ОУПФУ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію з 22.04.2013 року.
27.11.2015 року Рожищенським районним судом було видано виконавчий лист №167/612/15-а.
01.12.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49488091.
30.06.2017 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову ВП № 49488091 про закінчення виконавчого провадження.
30.06.2017 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову ВП № 49488091 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області витрати на проведення виконавчих дій у сумі 127,51 грн.
Зазначену постанову отримано позивачем 10 липня 2017 року.
Позивач вважає, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 49488091 від 30.06.2017 винесена з порушенням чинного законодавства та безпідставно, оскільки Рожищенське ОУПФУ розпорядженням №150229 від 21.12.2015 року пенсіонеру ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії за рішенням суду, а повна виплата здійснена в межах виплатного періоду в січні 2016 року, про що ОСОБА_1 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України за вих.3838/02-10-21 від 16.05.2016 року було надіслано лист у відділ примусового виконання Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про те відповідачем з невідомих причин, не було своєчасно закінчено виконавче провадження в порядку і строки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 30, пунктом 1 частини 6 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач просить визнати дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року (ВП № 49488091) неправомірними та скасувати вказану постанову.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 04.10.2017 року (а. с. 37-38) представник відповідача ОСОБА_3 адміністративний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваної постанови.
До судового засідання, призначеного на 12:20 26.10.2017 року, позивач подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, при цьому, від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 27.11.2015 року Рожищенський районний суд Волинської області на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року видав виконавчий лист про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію з 22.04.2013 року.
27.11.2015 ОСОБА_2 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа.
01.12.2015 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №49488091) з виконання виконавчого листа №167/612/15-а, виданого 27.11.2015 Рожищенським районним судом Волинської області, встановивши боржнику ОСОБА_1 ОУПФУ строк для виконання рішення протягом 07.12.2015 (а.с.07).
Листом від 16.05.2016 року №3838/02-10-21 Рожищенське ОУПФУ повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про виконання в добровільному порядку постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року (розпорядження від 21.12.2015 №150229) .
30.06.2017 року виконавче провадження №49488091 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” (у зв'язку з виконанням рішення суду), про що державний виконавець виніс відповідну постанову (а.с.09).
Оскільки, на момент закінчення виконавчого провадження витрати виконавчого провадження стягнуті не були, то старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. 30.06.2017 року винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП №49488091), якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 ОУПФУ витрати на проведення виконавчих дій у сумі 127,51 грн. (а саме: надсилання документів виконавчого провадження - 64,69 грн., витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 51,00 грн., обкладинка виконавчого провадження - 0,22 грн., друк (копіювання) документів виконавчого провадження - 6,60 грн. витрати по забезпеченню службового приміщення - 5,00 грн. (а.с.11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно із частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною першою статті 63 цього ж Закону визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як передбачено частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
За приписами частини другої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частиною четвертою статті 42 цього ж Закону визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у зв'язку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до виконавчого документу від 27.11.2015 року, що підтверджується розпорядженням від 21.12.2015 року №150229, а виплата пенсії здійснена в січні 2016 року, тобто, перерахунок пенсії та її виплата здійснена після відкриття виконавчого провадження та після закінчення строку наданого для самостійного виконання рішення.
Таким чином, твердження позивача про добровільне виконання рішення суду не відповідають дійсності, оскільки рішення суду про перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії було виконане в ході примусового виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження.
Отже, оскільки рішення суду виконане позивачем в повному обсязі в ході примусового його виконання після відкриття виконавчого провадження, тому витрати виконавчого провадження підлягають стягненню з ОСОБА_1 ОУПФУ на підставі ст.42 Закону України “Про виконавче провадження”.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року №49488091 винесена у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанови, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про виконавче провадження”, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_4 Ковальчук