09 жовтня 2017 р. Справа № 804/5424/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
судді Голобутовського Р.З.
судді Єфанової О.В.
при секретарі с/з ОСОБА_1
за участю:
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просив визнати протиправними дії щодо ненадання публічної інформації за запитом та зобов'язати Службу безпеки України надати позивачу протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності постановою суду відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011-2016 роки чотирьох заступників начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області та колишніх начальників Управління СБУ в Дніпропетровській області, які обіймали посаду з 01.01.2011 року по 01.01.2017 року, крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про доходи, майно, витрати та зобов'язання фінансового характеру.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови у наданні публічної інформації. Позивач вказує на те, що запитувані дані не є інформацією з обмеженим доступом та тим більше персональними даними, а отже надана відмова порушує гарантоване Конституцією України право особи на доступ до публічної інформації.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсягу.
Представник Служби безпеки України проти позову заперечував та вказував на те, що надання публічної інформації про імена заступників начальника СБУ Дніпропетровської області та їх майнових деклараціях є неможливими відповідно до чинного законодавства, оскільки інформація про особу не може бути поширена без її згоди, а інформація про особовий склад СБУ, який займається оперативно-розшуковою, розвідувальною або контррозвідувальною діяльністю, відноситься до державної таємниці.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши позивача та представника відповідача з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30.06.2017 ОСОБА_2 надіслав до Управління СБУ у Дніпропетровській області запит про доступ до публічної інформації (вих. № 001-ВІ-нж від 30 червня 2017 р.). В якому повідомив, що громадська організація «Інститут розвитку регіональної преси», ЗМІ і журналісти реалізують проект з підвищення прозорості та протидії корупції в Україні. У зв'язку з цим позивач просив Управління СБУ у Дніпропетровській області надати електронною поштою копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 і 2016 роки начальника Управління та усіх його чотирьох заступників.
05.07.2017 року позивач отримав по електронній пошті на свій запит лист-відповідь Управління СБУ в Дніпропетровській області в. о. начальника ОСОБА_4, вих. № 55/14-2877, від 04.07.2017, в якому, зокрема, повідомлялося про таке: «Повідомляємо, що відповідно до вимог пункту 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ваш запит направлений належному розпоряднику на адресу Управління режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України».
14.07.2017 року ОСОБА_2 отримано відповідь від Служби безпеки України в особі заступника керівника Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськості СБУ ОСОБА_5, вих. 10/3/В-17-п/1-23. В листі зазначено, що на сьогоднішній день посада начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області вакантна. Щодо суті запиту, відповідачем відмолено у наданні інформації з огляду на те, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», п. 3 описової частини щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.
Крім того, згідно з частиною шостою статті 28 Закону України «Про Службу безпеки України» не допускається розголошення факту належності співробітників Служби безпеки України до її оперативних підрозділів. Відповідно до пункту 5.23 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України (затверджений наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21.08.2012 № 400), відомості щодо проходження співробітником СБ України служби (роботи, навчання) в СБУ (якщо ці відомості не становлять державної таємниці, але їх оприлюднення може завдати шкоди інтересам СБ України) віднесені до службової інформації в системі СБУ.
В установленому Законом України «Про державну таємницю» порядку, відповідно до статті 4 цього Закону та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (затверджений наказом СБУ від 12.08.2005 № 440, зареєстрований в Мін'юсті України 17.08.2005 за № 902/11182, далі - ЗВДТ), можуть бути обмежені в доступі відомості про причетність СБУ до здійснення оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, розголошення яких може завдати шкоду цій діяльності або життю чи здоров'ю цих працівників (персоналу), їх близьких родичів у зв 'язку з виконання цими працівниками (персоналом) завдань цієї діяльності (ст. 4.1.1 ЗВДТ), а також відомості про персональні переліки, посади, належність до підрозділів за окремими показниками щодо СБУ (ст. 4.1.3 ЗВДТ).
Вважаючи відмову у наданні запитуваної публічної інформації безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на інформацію.
Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
- систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
- надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до положень частин четвертої та п'ятої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як встановлює частина перша статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З наведених норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" вбачається, що розпорядники інформації зобов'язані надавати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 вказаного вище Закону не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
Згідно ч. 7 даної статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Як убачається з прохальної частини позову, позивач безпосередньо просить надати їй копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011-2016 роки визначених осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
У Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено: "Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
Парламентська ОСОБА_6 Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (частина шоста статті 6 Закону № 2939-VI); персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (частина третя статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних") (пункт 3.3 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України).
За результатами розгляду конституційного подання Конституційний суд України вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так, що інформацією про особисте та сімейне життя особи (конфіденційною) є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Тобто, за своєю суттю запитувані відомості є публічною інформацією, надання якої за запитом є обов'язковим відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Оскільки такі відомості у відповідача наявні у формі декларації суб'єкта декларування, суд вважає, що надання позивачу копій декларацій, за винятком відомостей, що не підлягають оприлюдненню, є належною формою забезпечення запиту про надання публічної інформації.
Отже, є необґрунтованими посилання відповідача у відмові на ст.14 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки ч.2 ст.5 вказаного Закону передбачає, що персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень не може бути віднесена до конфіденційної інформації.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_2
Зобов'язати Службу безпеки України надати ОСОБА_2 відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларації про майно, доходи витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011-2016 роки чотирьох заступників начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області та колишніх начальників Управління СБУ в Дніпропетровській області, які обіймали посаду з 01.01.2011 року по 01.01.2017 року, крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про доходи, майно, витрати та зобов'язання фінансового характеру.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати в розмірі 640 гривень сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки визначені ст..254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2017 року
Головуючий Суддя Суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9