Справа № 591/1956/17
Провадження № 2/591/1561/17
25 жовтня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Кривцової Г.В.
при секретарі Кальченко М.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплаченої заробітної плати,-
14 квітня 2017 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплаченої заробітної плати та свої вимоги мотивує наступним.
Відповідач в період часу з 01.03.2010 року по 02.04.2012 року перебував у трудових відносних з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2».
ОСОБА_3 наказом № 258-п від 26 березня 2012 року був звільнений з займаної посади з 02 квітня 2012 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказаним наказом було передбачено, що Управління бухгалтерського обліку і звітності здійснить відповідні розрахунки та утримає оплату за 8 календарних днів відпустки використаної авансом за період з 01.03.2012 року по 02.04.212 року згідно з чинним законодавством.
В подальшому, за результатами інвентаризації актів та зобов'язань ПАТ «ВіЕйБі Банк», була виявлена дебіторська заборгованість ОСОБА_3 по заробітній платі та прирівняних до неї платежів в сумі 1326,25 грн., що виникла 02.04.2012 року при звільненні.
Відповідачу 11.11.2015 року було направлено листа, в якому запропоновано в найкоротший термін здійснити погашення дебіторської заборгованості шляхом внесення готівки або перерахування на рахунок за відповідними реквізитами.
Звертає увагу суду, що постановою НБУ від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та Ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою Дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідацію позивача та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком до 19 березня 2018 року.
Посилаючись на вимоги ст. 127 КЗпП України, ст. ст. 11,16, 1212 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» надмірно сплачену заробітну плату в розмірі 1 326,25 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України, але до суду не з'явився, заперечень на позов, або заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 01 березня 2010 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду провідного спеціаліста Управління хард-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб з випробувальним строком три місяця, з робочим місцем у м. Сумах та посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується копією наказу (а.с.7).
Наказом від 26 березня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади провідного спеціаліста Управління хард-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб 2 квітня 2017 року за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.8). Одночасно Управління бухгалтерського обліку і звітності зобов'язано здійснити розрахунок та утримати оплату за 8 календарних днів відпустки, використаної авансом, за період з 01.03.2012 року по 01.04.2012 року, згідно з чинним законодавством України.
Як вбачається з розрахункового листка ОСОБА_3, сума боргу за квітень 2012 року склала 1326,25 грн. (а.с.9).
Листом від 11 листопада 2015 року № 18/3-46182 ОСОБА_3 повідомлено про наявну дебіторську заборгованості перед банком по заробітній платі в розмірі 1326,25 грн., що виникла 02.04.2012 року при його звільненні. Викладено прохання в найкоротший термін здійснити погашення вказаної заборгованості шляхом внесення готівки до будь-якої каси банку чи перерахувавши кошти на рахунок банку за наданими реквізитами (а.с.10).
Статтею 127 КЗпП України визначено, що підприємство (установа, організація) має право відрахувати із зарплати свого працівника суми, зайво виплачені йому внаслідок лічильних помилок. При цьому власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган вправі прийняти рішення про відрахування, але не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Таким чином, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, у т. ч. ст. 127 КЗпП. Отже, тільки при виявленні лічильних помилок підприємство має право здійснювати відрахування із заробітної плати свого працівника (за певних умов), а при виявлені нелічильних помилок такого права у підприємства немає.
Згідно з частиною 24 Постанови ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними помилки, не пов'язані безпосередньо з процесом обчислення. Іншими словами, нелічильними є такі помилки, які виникли при помилковому застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у т. ч. колективного договору.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Таким чином, посилання стороною позивача на вимоги ст. 127 КЗпП України, як на підставу для стягнення надмірно сплаченої заробітної плати не ґрунтуються на законі, та не може братись до уваги судом.
Щодо стягнення надмірно сплаченої заробітної плати на підставі вимог ст. ст. 387,1212 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Суду на надано жодних доказів на підтвердження того, що з боку відповідача була недобросовісність, що надмірна виплата коштів відповідачу відбулась з його вини, або що він надав якісь неправдиві відомості, які вплинули на виплату коштів у більшій сумі.
Враховуючи зазначені обставини, а також ту обставину, що відповідно до ст.60 ЦПК України, позивач не довів тих обставин, на які посилається, як на підставу своїх вимог, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача надмірно виплачених коштів такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплаченої заробітної плати- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні -з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду складено в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В.Кривцова