Номер провадження: 11-кп/785/1102/17
Номер справи місцевого суду: 502/1272/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.10.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 04.08.2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017161020000024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, -
встановив:
21.07.2017 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017161020000024, внесеному до ЄРДР 29.03.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 04.08.2017 року вказаний обвинувальний акт був повернутий прокурору для усунення недоліків. Суд мотивував своє рішення невідповідністю обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а саме: формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_8 є неконкретним та неповним. Крім того, в порушення вимог ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування, доулчений до обвинувального акту, не містить процесуального рішення щодо його складання. Разом з тим, в ухвалі суд зазначив, що в порушення вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не надано можливості ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування, зокрема щодо негласних слідчих (розшукових) дій.
На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з допущеними судом істотними порушеннями вимог КПК України, просить її скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що вказаний обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення є чітким, а визначені судом підстави повернення обвинувального акту не передбачені КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши обвинувальний акт та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Наведені вище вимоги щодо обвинувального акту органом досудового розслідування, при його складанні дотриманні. Обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення, а тому посилання суду на порушення вимог ст.291 КПК України щодо не висунення обвинувачення, є безпідставними, оскільки обвинувачення висунуте в порядку передбаченому КПК України та сформульовано в обвинувальному акті, із зазначенням у ньому обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 91 КПК України.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що в обвинувальному акті не викладені відомості про те, які саме конкретні дії щодо призову ОСОБА_9 та його направлення для проходження військової служби входили до посадових обов'язків обвинуваченого ОСОБА_8 та охоплювались його умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди з використанням наданої йому влади та службового становища, та на відсутність у формулюванні обвинувачення підстав для віднесення обвинуваченого до службових осіб, які займають відповідальне становище згідно з приміткою до ст. 368 КК України.
Так, в обвинувальному акті чітко викладені конкретні дії, вчинення яких було в межах компетенції обвинуваченого ОСОБА_8 та за вчинення яких він за твердженням органу досудового розслідування вимагав та отримав неправомірну вигоду. Також в обвинувальному акті чітко зазначені ознаки суб'єкта кримінального правопорушення, а саме - займана ним посада та посадові обов'язки, встановлені підзаконними актами, а також посилання на відповідність займаної ОСОБА_8 посади відповідній категорії державної служби.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції в ухвалі на відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про складання обвинувального акту, оскільки ця обставина не є порушенням вимог ст.291 КПК України та не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Ненадання прокурором для ознайомлення частини матеріалів кримінального провадження, зокрема - протоколів та відеозаписів негласних слідчих (розшукових) дій також не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки не становить собою порушення вимог до складання обвинувального акту та його змісту. Разом з цим, вказана обставина може бути взята судом до уваги під час вирішення питання щодо допустимості доказів та можливості їх використання прокурором під час судового розгляду кримінального провадження.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою, у зв'язку з чим вважає за необхідне її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 409, 419, 428, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -
постановив:
Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 04.08.2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017161020000024 від 29.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України, повернутий прокурору для усунення недоліків, - скасувати.
Призначити новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_8 в тому ж суді в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4