Номер провадження: 22-ц/785/1990/17
Номер справи місцевого суду: 501/2283/15-ц
Головуючий у першій інстанції Журавель П. І.
Доповідач Кравець Ю. І.
25.10.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Комлевої О.С., Журавльова О.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Ліснік В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4), про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10.08.2015 року,
встановила:
15.05.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.04.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №08-661/49-302 відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 194 000,00 доларів США , зі сплатою 13,5 процентів річних , строком погашення до 13.04.2023 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань по погашенню кредиту, 14.04.2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку трьохкімнатну квартиру загальною площею 143,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що умови договору кредиту ОСОБА_4 були порушені, отриманий кредит своєчасно не погашений, внаслідок чого станом на 25.03.2015 року виникла заборгованість у розмірі 182 563,76 дол. США, що еквівалентно 4 300 658,35 грн., ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» зазначену заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру загальною площею 143,2 кв.м., житловою площею 133,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк». Визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на зазначену квартиру.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10.08.2015 року у задоволені позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» Ленець О.В. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у повному обсязі.
Апеляційну скаргу Ленець О.В. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково вважав підставою для відмови у задоволені позову відсутність в Договорі іпотеки умови щодо можливості звернення іпотекодержателя до суду з проханням щодо визнання за собою права власності за предметом іпотеки, оскільки нормами ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, як один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 року заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10.08.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної ліні № 08-661/49-302 від 14.04.2007 року, яка станом на 25.03.2015 року становить у розмірі 182 563,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 21.01.2016 року, становить у розмірі 4 502 204 грн. 89 коп., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 131 476,00 дол. США , що еквівалентно 3 242 329 грн.64 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 39271,44 дол. США, що еквівалентно 968 472 грн. 98 коп., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 5733,04 дол. США, що еквівалентно 141382 грн.50 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 6083,28 дол. США, що еквівалентно 150019 грн. 77 коп., звернути стягнення на трьохкімнатну квартиру загальною площею 143,2 кв.м., житловою площею 133,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом передачі права власності на квартиру ПАТ «Укрсоцбанк» за вартістю, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на день реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк». В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 року, суд касаційної інстанції виходив з того, що для правильного вирішення даної справи суду слід було з'ясувати, чи звертався банк до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того апеляційним судом не перевірено порядок нарахування пені, залишено поза увагою зміст вимог закону й договірних положень про те, що пеня повинна обчислюватись у національній валюті за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти. Також суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційний суд у рішенні не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Апелянт до суду не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення справи.
З огляду на термін розгляду справи, а саме перебування справи на розгляді з 15.05.2015 року, та того що саме банк був ініціатором позову та апеляційного провадження, є юридичною особою, яка має юридичний персонал, два роки приймав участь у справі, а тому мав змогу своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, колегія суддів розцінює вказане клопотання як зловживання своїми процесуальними правами спрямованим на затягування розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 14.04.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №08-661/49-302, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_4 у тимчасове користування грошові кошти в сумі 194000,00 доларів США до 13.04.2023 року зі сплатою 13,5 процентів річних (а.с.10-14).
Згідно копії іпотечного договору (а.с.15-18) вбачається, що 14.04.2008 року укладено Іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання за Договором кредиту трьохкімнатну квартиру загальною площею 143,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_3.
Позичальником не виконуються умови Договору кредиту - порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів.
Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 33 ч.3 вказаного Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п. 2.4.3 Іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Боржником основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація передбачені ст. 4 іпотечного договору, зокрема стягнення на підставі рішення суду (п. 4.5.1 іпотечного договору), або в інший, позасудовий, спосіб (п. 4.5.2 - 4.5.5 іпотечного договору).
Іпотечним договором (п. 4.6) шляхи звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду передбачають два способи: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.6.1 іпотечного договору) та шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження(п. 4.6.2 іпотечного договору).
Таким чином, іпотечним договором не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за рішенням суду. Отже позивач вибрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який не передбачений іпотечним договором.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності в іпотечному договорі застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, у позові слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений іпотечним договором.
Крім того, при прийнятті рішення суд враховував, що позивачем заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №08-661/49-302 в розмірі 182563 доларів США шляхом визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки. Разом з тим, відповідно до п. 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить в еквіваленті 277227 доларів США, що значно перевищує заборгованість за кредитним договором, розраховану позивачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Колегія відзначає, що апелянт на недоліки визначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 року, уваги не звернув, не надав до суду доказів, щодо звернення банку до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».Також не зазначив у позові початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, колегією суддів встановлено, що іпотечний договір, що був підставою для звернення з позовом, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01.03.2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.09.2017 року, був визнаний припиненим, що є окремою підставою для відмови у задоволені у позові.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.
Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10.08.2015 року- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді: О.С.Комлева
О.Г.Журавльов