Номер провадження: 22-ц/785/4665/17
Номер справи місцевого суду: 522/15261/15-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Сегеда С. М.
17.10.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Журавльова О.Г.,
ОСОБА_2,
за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які представляють інтереси малолітнього ОСОБА_11, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування у державному реєстрі запису про право, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, треті особи - ОСОБА_12, ОСОБА_6, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_12 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які представляють інтереси малолітнього ОСОБА_11, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування у державному реєстрі запису про право, визнання недійсним договору дарування визнання права власності, третя особа - ОСОБА_6,
встановила:
15.07.2017 р. ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11, в якому просила визнати недійсним видане ОСОБА_13 свідоцтво про право власності №17276320 від 03.02.2014р. на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3, скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 4546645 від 30.01.2014р. за ОСОБА_13 на 1/2 нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3, визнати недійсним договір дарування, укладений 25.02.2015р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 213; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 8855424 від 25.02.2015р. за ОСОБА_11 на 1/2 нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3, визнати за ОСОБА_8 право власності на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3.
При цьому ОСОБА_8 посилалась на те, що вона разом з ОСОБА_12 25 грудня 2006 року уклала із ДП «Дирекція верстатобуд» договір № 5/2/1 Оф Р про резервування офісного приміщення та договір купівлі-продажу цінних паперів № 5/2/1 Оф і придбала майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 303,45 кв.м. (будівельний номер) № 1 на 1 поверсі блок-секції № 2, яке буде знаходитись у новозбудованому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5.
Однак, в подальшому позивачці стало відомо, що вище зазначене приміщення було зареєстровано за іншими особами ОСОБА_13 та ОСОБА_11, що стало можливим у зв'язку із зміною адреси будинку з будівельного №5 блок-секція № 2 на будинок №5/3.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, який вона мотивувала тим, що відповідачі незаконно набули право власності на підставі фіктивних договорів та привласнили належне їй приміщення.
В ході розгляду справи, до її участі у якості третьої особи було залучено ОСОБА_12 Крім того, до справи було залучено законних представників малолітнього ОСОБА_11 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Також, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_6 внаслідок укладення шлюбу із ОСОБА_6, якого було залучено до справи у якості третьої особи без самостійних вимог.
У жовтні 2015 року ОСОБА_8 подала заяву про збільшення позовних вимог та виклала позовну заяву у новій редакції (т.1, 75-76), в якій просила визнати недійсним видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності №17276320 від 03.02.2014р. на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 4546645 від 30.01.2014р. за ОСОБА_4 на 1/2 частину нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3; визнати недійсним договір дарування, укладений 25.02.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 213; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 8855424 від 25.02.2015р. за ОСОБА_11 на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення № 1; визнати недійсним видане ОСОБА_4 та ОСОБА_11 свідоцтво №42320562 від 14.08.2015 на вказане нежитлове приміщення № 1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 10812771 від 30.01.2014р. за ОСОБА_4 на 1/2 частину цього нежитлового приміщення № 1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 10812791 від 14.08.2015р. за ОСОБА_11 на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення № 1; визнати за ОСОБА_8І право власності на 1/2 ідеальної частки вказаного нежитлового приміщення № 1; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
В свою чергу, третя особа ОСОБА_12 звернувся до суду із самостійним позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в інтересах малолітнього ОСОБА_11, третя особа ОСОБА_6, у якому просив визнати недійсним видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності №17276320 від 03.02.2014р. на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, вул. Базарна 5/3; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 4546645 від 30.01.2014р. за ОСОБА_4 на 1/2 частину вищевказаного нежитлового приміщення № 1; визнати недійсним договір дарування, укладений 25.02.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 213; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 8855424 від 25.02.2015р. за ОСОБА_11 на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення № 1; визнати недійсним видане ОСОБА_4 та ОСОБА_11 свідоцтво №42320562 від 14.08.2015 на вказане нежитлове приміщення № 1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 10812771 від 30.01.2014р. за ОСОБА_4 на 1/2 частину цього нежитлового приміщення № 1; скасувати у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право власності № 10812791 від 14.08.2015р. за ОСОБА_11 на 1/2 частину нежитлового приміщення № 1; визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 судовий збір у розмірі 6 090,00 грн.
24 січня 2017 року ОСОБА_8 зменшила позовні вимоги та подала заяву про їх уточнення, в яких окрім вищевказаних позовних вимог, просила визнати недійсним видане ОСОБА_4 та ОСОБА_11 свідоцтво про право власності №42320562 від 14.08.2015р. на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, вул. Базарна 5/3, інші вимоги залишені без змін (т.2, а.с.100-101).
24 січня 2017 року ОСОБА_12 також подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, у якій також просив визнати недійсним видане ОСОБА_4 та ОСОБА_11 свідоцтво про право власності №42320562 від 14.08.2015р. на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 457,4 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, вул. Базарна 5/3, інші вимоги також були залишені без змін (т.2, а.с.102-103).
У судовому засіданні представник ОСОБА_8 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник третьої особи ОСОБА_12 підтримав позовні вимоги ОСОБА_8 та позовні вимоги ОСОБА_12, який звернувся із самостійним позовом, просив позови задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.
Законні представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11, надали до суду заяву про розгляд цивільної справи за їх відсутності.
Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_12 були задоволені повністю.
В своїх апеляційних скаргах представник ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, та ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, просили скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 та позову ОСОБА_12 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, просить змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2107 р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги представника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, та задоволення апеляційних скарг представника ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, а також представника ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (далі - Замовники) 25.12.2006 року уклали з ДП «Дирекція Верстатобуд» (далі - Виконавець) договір №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення, відповідно до якого було зарезервовано нежитлове приміщення загальною площею 303,45 кв.м. №1, на 1-му поверсі, блок-секції №2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5.
На виконання договору резервування офісного приміщення ОСОБА_8 та ОСОБА_12 25.12.2006 року уклали з ДП «Дирекція Верстатобуд» договір №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_15 та ОСОБА_12, суд першої інстанції виходив із того, що вони виконали свої зобов'язання за договорами у повному обсязі, з посиланням на акт приймання-передачі від 16 березня 2011 року та довідки ДП «Дирекція Верстатобуд» від 16 березня 2011 року про виконання грошових зобов'язань по договору, які підписані директором ДП ОСОБА_16, відповідно до яких ДП «Дирекція Верстатобуд» передала, а ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прийняли нежитлове приміщення №1 загальною площею 324 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 5/3 (т.2, а.с. а.с.104).
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом п.2.1. Договору №5/2/1 Оф, загальна вартість повного пакету облігацій складає 2 814 498, 70 грн.
У відповідності до п.2.1. договору резервування ДП «Дирекція Верстатобуд» зобов'язалось здійснити резервування за ОСОБА_12 та ОСОБА_8 офісного приміщення №1, поверх 1, блок-секція 2, по вул. Базарна, будинок 5, загальною запроектованою площею 303,45 кв.м. (т.1, а.с.9-11).
Відповідно до п.2.3. договору резервування, резервування офісного приміщення здійснюється з метою придбання його Замовниками у майбутньому у власність в процесі погашення цільових облігацій, емітованих Виконавцем.
Пунктом 3.1.3. договору резервування передбачено, що якщо після завершення будівництва за даними БТІ загальна площа офісного приміщення буде визнана більшою від запланованої, Замовник зобов'язується відшкодувати у 5-ти денний термін на користь Виконавця різницю за ціною, яка встановлена останнім на момент розрахунків.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після завершення будівництва площа офісного приміщення збільшилася на 20,55 кв.м., з 303,45 кв.м. до 324 кв.м., згідно обмірів, проведених КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
15 березня 2011 року ДП «Дирекція Верстатобуд» надіслала ОСОБА_12 та ОСОБА_8 лист від 14.03.2011 року із пропозицією виконати умови Договору №5/2/1 Оф та Договору №5/2/1 Оф Р, а саме: сплатити грошові кошти у сумі 190 601,25 грн., у зв'язку із збільшенням площі відносно запланованої на 20,55 кв.м., пред'явити докази оплати повної вартості пакету облігацій та провести акт звірки.
Зазначені обставини підтверджуються копіями вказаних листів та копіями квитанції про відправлення адресатам поштової кореспонденції (т.2, а.с.119, 120, 123, 124).
Однак, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 умови договорів купівлі-продажу та резервування не виконали, не сплатили грошові кошти за збільшення площі офісного приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4.2. Договору №5/2/1 Оф Р передбачено, що у разі не оплати або порушення Замовниками строків оплати повної вартості пакету облігацій, встановлених Договором купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, Виконавець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Замовника.
У відповідності до п.5.2. Договору №5/2/1 Оф, у разі не оплати або порушення Покупцями строків оплати повної вартості пакета цінних паперів, встановлених п.4.2. цього Договору, Емітент надсилає Покупцям повідомлення про необхідність внесення оплати та попереджає про дострокове розірвання цього договору. Покупці у 5-ти денний строк з моменту отримання повідомлення Емітента повинні погасити заборгованість. У разі не погашення Покупцями заборгованості у встановлений цим пунктом строк, Емітент має право розірвати цей Договір та повернути Покупцям кошти за оплачені останніми цінні папери.
Тобто, умовами договорів купівлі-продажу та резервування передбачено право ДП «Дирекція Верстатобуд» на розірвання договору в односторонньому порядку.
У відповідності до ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, у зв'язку з порушеннями умов договору ОСОБА_8 та ОСОБА_12, яке виразилось у несплаті грошових коштів у сумі 190 601,25 грн., Договір №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення, укладений між ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ДП «Дирекція Верстатобуд», розірвано у відповідності із п.4.2. Договору. Договір №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, укладеного між ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ДП «Дирекція Верстатобуд», розірвано у відповідності із п.5.2. Договору, про що ДП «Дирекція Верстатобуд» повідомила ОСОБА_8 та ОСОБА_12 листом від 07.06.2013 року, який надіслало на їх адреси 15.06.2013 року, та згідно якого зобов'язання між ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ДП «Дирекція Верстатобуд» припинилися.
У зв'язку з викладеним, Акт приймання-передачі від 16 березня 2011 року та довідка ДП «Дирекції Верстатобуд» від 16 березня 2011 року про виконання грошових зобов'язань по договору, які на думку суду підписані директором ОСОБА_16, відповідно до яких ДП «Дирекція Верстатобуд» передала, а ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прийняли нежитлове приміщення №1 загальною площею 324 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Базарна 5/3, спростовується наявними у справі доказами.
При цьому колегія суддів враховує, що директор ДП «Дирекція Верстатобуд» ОСОБА_16 надав суду нотаріально завірену заяву від 22.02.2017 року про те, що вищевказані Акт приймання-передачі від 16 березня 2011 року та довідка ДП «Дирекції Верстатобуд» від 16 березня 2011 року про виконання грошових зобов'язань по договору ним не підписувались і в цих документах стоїть не його підпис (т.2, а.с.179).
У зв'язку з цими обставинами, та у зв'язку з можливою фальсифікацією вказаних документів, представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3. було заявленоклопотання про призначення у справі технічної експертизи на предмет ідентифікації часу виконання документів від 16.03.2011 року - вищевказаних Акту да довідки (т.2, а.с.138-139).
Однак, ухвалою суду першої інстанції від 16.02.2017 року у задоволенні вищевказаного клопотання представника ОСОБА_4 було безпідставно відмовлено (т.2, а.с.143).
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За змістом ч.1 ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості та достовірності і достатності.
Суд повинен впевнитись у достовірності доказу. Достовірність письмових доказів перевіряється на предмет наявності всіх необхідних реквізитів. При оцінці документів суд повинен з врахуванням всіх інших доказів впевнитись у тому, що такий документ або письмовий доказ, виходить з органу, який уповноважений видавати його, він підписаний особою, яка має право підпису, скріплений в необхідних випадках печаткою підприємства, містить всі інші реквізити цього виду доказів.
У відповідності до ч.1 ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Пунктом 1.1. ДСТУ 4163-2003, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року №55, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).
Відповідно до п.1.2. ДСТУ 4163-2003, цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.
Згідно до п.5.9. ДСТУ 4163-2003, довідкові дані про організацію містять: поштову адресу та інші відомості (номери телефонів, факсів, телексів, рахунків в банку, адресу електронної пошти тощо), їх розміщують нижче назви організації або структурного підрозділу.
Проте, надані представником ОСОБА_8 довідка від 16.03.2011 року не містить поштову адресу та інші відомості підприємства (т.2, а.с.104).
Акт приймання-передачі від 16.03.2011 року не містить поштову адресу та інші відомості підприємства та адресу фізичних осіб.
Відповідно до п.5.21 п.5.26. ДСТУ 4163-2003, організації здійснюють діловодство, ведуть документацію і листування українською мовою. Проте, довідка та акт від 16.03.2011 року складені російською мовою. Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Підпис директора ДП «Дирекція Верстатобуд» ОСОБА_16 не засвідчена печаткою.
В порушення п.7.5. ДСТУ 4163-2003, назва виду документа не надрукована великими літерами.
Враховуючи зазначене, Акт приймання-передачі від 16 березня 2011 року та довідка ДП «Дирекції Верстатобуд» від 16 березня 2011 року про виконання грошових зобов'язань по договору, підписані директором ОСОБА_16, не можна вважати достовірними доказами.
Крім викладеного, слід зазначити, що у відповідності до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються правом власності, оскільки об'єкту будівництва (інвестування) не існує. Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виникають певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за якими власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_8 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_12, виконали свої грошові зобов'язання за Договором №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення, та за Договором №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, сплативши вартість цінних паперів, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об'єкт.
Проте право власності на спірне нежитлове приміщення у ОСОБА_8ВІ. та ОСОБА_17 не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договорів резервування та купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення законодавством.
За договором купівлі-продажу цінних паперів позивачі передбачили лише право на набуття права власності у майбутньому, а не само право власності на нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення.
Проте, в подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не виконали свого грошового зобов'язання по сплаті за збільшення площі нежитлового приміщення, тобто не виконали умов договорів, що призвело до їх розірвання.
При ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до визнання за позивачами права власності на нежитлове приміщення, при відсутності для цього підстав і яке має більшу площу, чим передбачалось Договором №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення, та Договором №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення.
При цьому, при визнанні права власності за ОСОБА_8 та за ОСОБА_12 по 1/2 частині спірного нежитлового приміщення, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_8 придбала акції на суму 1 164 640 грн., а ОСОБА_12 - на суму 672 680 грн., що не дає їм підстави вважати придбання права на майно в майбутньому в рівних частках.
Колегія суддів також дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, в частині скасування в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право власності №10812771 від 11.08.2015 року за ОСОБА_4 на 1/2 частину спірного нежитлового приміщення та запису про право власності №10812791 від 11.08.2015 року за ОСОБА_11 на 1/2 частину спірного нежитлового приміщення, також є безпідставним і необгрунтованим.
Так, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_18 незаконно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1, що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_11 (номер запису про право власності 10812791), якою збільшено приміщення з 324 кв.м. до 457,4 кв.м.; а також державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1, що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_4 (номер запису про право власності 10812771), якою збільшено приміщення з 324 кв.м. до 457,4 кв.м., після реєстрації державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_19 постанови про арешт від 12 серпня 2015 року, обтяжень: номер запису 10780113 та номер запису 10780185.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закону), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
У відповідності до ч.12 ст.15 Закону, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
Відповідно до ч.8 ст.15 Закону, у разі надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього - заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.
Так, як вбачається з матеріалів справи, заяву про реєстрацію речових прав було подано 11 серпня 2015 року о 17 год. 36 хв. (номер запису про право власності 10812791 - ОСОБА_11, 10812771 - ОСОБА_4), що відповідно до ч.12 ст.15 Закону є датою і часом державної реєстрації речових прав ОСОБА_11 і ОСОБА_4.
Заяву про реєстрацію обтяження подано 12 серпня 2015 року о 19 год. 41 хв. (номер обтяження 10780113 - ОСОБА_11, 10780185 - ОСОБА_9), що відповідно до ч.12 ст.15 Закону є датою і часом державної реєстрації обтяжень.
Крім того, реєстрація речових прав ОСОБА_11 і ОСОБА_4 не пов'язана з відчуженням нерухомого майна. Реєстрація речового права та отримання свідоцтва про право власності проводилися у зв'язку із проведенням реконструкції нерухомого майна.
Так, ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_19 від 24 липня 2015 року про забезпечення позову та постановою другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Одеської області від 11 серпня 2015 року, не заборонено проведення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав.
Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах, заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Посилання суду першої інстанції на те, що з оглянутих у судовому засіданні та долучених матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час введення в експлуатацію будинку №5 по вул. Базарній, блок-секції №2, де знаходиться належне ОСОБА_8 офісне приміщення, було присвоєно нову адресу: м. Одеса, вул. базарна, 5/3, та повторно реалізоване ОСОБА_13, яка 30.01.2014 року зареєструвала право власності на вказаний вище об'єкт нерухомості, є безпідставними.
Повторна реалізація спірного приміщення повинна бути встановлена вироком суду, якого на даний час не існує.
Більш того, зазначене кримінальне провадження закрите постановою про закриття кримінального провадження від 04.04.2017 року, якою встановлено, що договірні відносини між ДП «Дирекція Верстатобуд», ОСОБА_8 та ОСОБА_12 були припинені, а останніми право власності на вищевказане офісне приміщення не було набуто.
При цьому слід зазначити що колегія суддів погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_8 про те, що секція та приміщення, вказані на будівельній документації, наданій ОСОБА_8 до ПАТ «Укрсоцбанк», відповідають приміщенню, вказаному у будівельній документації, що надана ТОВ «Цивільпроект», яке нині має адресу: м. Одеса, вул. Базарна, 5/3, прим. 1, оскільки зазначене підтверджується Висновком експерта № 14 від 11.03.2016 року, який був наданий на підставі проведених досліджень.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що офісного приміщення, яке було вказано на будівельній документації, наданій ОСОБА_8 до ПАТ «Укрсоцбанк», та право на яке було зарезервовано за ОСОБА_8 і ОСОБА_12 у відповідності до Договору №5/2/1 Оф Р, площею 303,45 кв.м., на даний час і на час розгляду справи в суді першої інстанції не існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однак, виходячи з матеріалів справи, ні договір інвестування від 07.08.2013 року, ні додаткова угода №1 від 24.10.2013 року до вищевказаного договору інвестування, ні акт приймання-передачі майна від 24.10.2013 року, не оскаржені і не є предметом даного судового спору.
Так, ОСОБА_8 зверталася до суду із позовами про визнання договору інвестування недійсним та про визнання інвестиційного договору неукладеним та витребування майна.
Проте, за заявою ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2016 року вищевказаний її позов про визнання недійсним інвестиційного договору залишено без розгляду (т.2, а.с.107).
Крім того, за заявою ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2016 року позов про визнання неукладеним інвестиційного договору та витребування майна також було залишено без розгляду (т.2, а.с.105-106).
Таким чином, позивач ОСОБА_8 та третя особа ОСОБА_12 розпорядилися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у зв'язку з чим договір інвестування від 07.08.2013 року, додаткова угоду №1 від 24.10.2013 року до договору інвестування від 07.08.2013 року, акт приймання-передачі від 24.10.2013 року не визнані недійсними, та їх недійсність не встановлена прямим приписом закону.
В свою чергу, на думку колегії суддів, оцінюючи вищевказані договір інвестування від 07.08.2013 року, додаткову угоду №1 від 24.10.2013 року до договору інвестування від 07.08.2013 року, та акт приймання-передачі від 24.10.2013 року на їх відповідність вимогам закону, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Що стосується довідки А 2 Z Development Limited, яка була надана суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_6 - ОСОБА_20, якою підтверджується що відповідачем ОСОБА_21 проведені розрахунки в сумі 250 000 доларів США за договір відступлення прав вимоги за інвестиційним договором від 07.08.2013 року, то суд критично ставиться до неї, оскільки на ній не мається дати видачі та печатки А 2 Z Development Limited (т.4, а.с.57).
Разом з тим, факт придбання спірного нежитлового приміщення відповідачем ОСОБА_13 підтверджується наступним.
Так, у відповідності до Інвестиційного договору, укладеного 07.08.2013 року між ДП «Дирекція Верстатобуд» та А 2 Z Development Limited було визначено, що предметом цього договору є співпраця , в частині фінансування спірного нежитлового приміщення (т.1, а.с.13).
24 жовтня 2013 року між А 2 Z Development Limited і ОСОБА_13 було укладено додаткову угоду про уступку по інвестиційному договору від 07.08.2013 року (т.1, а.с.16), шо свідчить про те, що А 2 Z Development Limited уступив ОСОБА_13 своє право на отримання спірного нежитлового приміщення у власність.
Передача офісного приміщення від ДП «Дирекція Верстатобуд» на користь ОСОБА_13 відбулась 24 жовтня 2013 року, що підтверджується відповідним Актом прийому-передачі (т.1, а.с.15).
Згідно довідки директора ДП «Дирекція Верстатобуд» ОСОБА_16 від про перелік інвесторів, ОСОБА_13 сплатила за офісне приміщення 100% оплати (т.1, а.с.17).
Таким чином, відповідач ОСОБА_13 у законному порядку і на оплатній основі набула право власності на спірне нежитлове приміщення, 1/2 частину якого подарувала неповнолітньому ОСОБА_22, що підтверджується договором дарування від 03.02.2014 року (т.1, а.с.19).
Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_8, то колегія судів зазначає, що однією із позовних вимог, пред'явлених нею до суду, є визнання права власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1 загальною площею 324 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5/3. ОСОБА_12 ставив питання про визнання за ним права власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1 загальною площею 324 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5/3.
Проте, позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1 загальною площею 457,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5/3, ні ОСОБА_8 ні ОСОБА_12 до суду не пред'являлися.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає відхиленню, оскільки вимоги, які нею заявлені в апеляційній скарзі є безпідставні, і крім того не заявлялись до суду першої інстанції.
Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст.3 ЦПК України, особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, при зверненні до суду із позовом особа повинна довести які права особи порушені.
В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати оцінку наявності права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
ОСОБА_8 і ОСОБА_12 не набули права на придбання у майбутньому у власність спірних приміщень, а тому на момент звернення до суду із даним позовом у позивачів не було права чи інтересу, які були порушені та підлягають захисту.
Що стосується грошових коштів, які були витрачені позивачем ОСОБА_8 і третьою особою ОСОБА_12 на покупку акцій, у сумі відповідно 1 164 640 грн. та 672 680 грн., то ці обставини також не дають права визнання за вказаними особами права власності на спірне нежитлове приміщення, як площею 324, кв.м., так і площею 457,4 кв.м.
При таких обставинах колегія суддів вважає необхідним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 та позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_12 - відмовити.
Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 24.07.2015 року у справі було задоволено заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову, до розгляду справи по суті, та накладено арешт на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_11, та на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_4, до розгляду справи по суті, зобов'язано ОСОБА_13 та ОСОБА_11 не проводити будівельних робіт, перепланувань, перебудов, добудов, реконструкцій та інших дій, які мають своїм наслідком зміну технічного стану об'єкту нерухомості, а саме нежитлового приміщення №1 в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі; до розгляду справи по суті, передано ОСОБА_8 на відповідне зберігання нежитлове приміщення №1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_11, та на 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення №1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку №5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_4 (т.1, а.с.45).
Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.10.2015 року вищевказану ухвалу Приморського районного суду міста ОСОБА_20 від 24 липня 2015 року, в частині зобов'язання ОСОБА_13 та ОСОБА_11 не проводити будівельні роботи, перепланувань, перебудов, добудов, реконструкцій та інших дій, які мають своїм наслідком зміну технічного стану нежитлового приміщення №1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/3, та в частині передачі ОСОБА_8 на відповідальне зберігання цього нежитлового приміщення скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_13 та ОСОБА_11 не проводити будівельні роботи, перепланувань, перебудов, добудов, реконструкцій та інших дій, які мають своїм наслідком зміну технічного стану спірного нежитлового приміщення, та в частині передачі його ОСОБА_8 на відповідальне зберігання, відмовлено.
В решті ухвалу, яка міститься на а.с.110-113 виділених матеріалів, залишено без змін.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Виходячи з викладеного, зважаючи на висновки суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_8 та відмову у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_12, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24.07.2015 року, а саме: скасувати арешт 1\2 ідеальної частки нежитлового приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку № 5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_11, та 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку № 5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_4
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_8 не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційні скарги представників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційних скарг представників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 слід відхилити.
Апеляційні скарги представників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 а також ОСОБА_12 відмовити у повному обсязі.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустився помилки, вирішуючи питання про солідарне стягнення судового збору з відповідачів у справі на користь позивачів, оскільки діючим цивільним та цивільно-процесуальним законодавством солідарне стягнення судового збору не передбачено.
Зазначені обставини додатково свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судовий збір, у зв'язку з чим, з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 та на користь ОСОБА_6 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі по 5 359,20 грн. кожному. З ОСОБА_12 на користь ОСОБА_4 та на користь ОСОБА_6 слід також стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі по 5 359,20 грн. кожному.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, відхилити.
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, а також представника ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2017 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 а також ОСОБА_12 відмовити у повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24.07.2015 року, а саме: скасувати арешт 1\2 ідеальної частки нежитлового приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку № 5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_1), та 1/2 ідеальної частки нежитлового приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м., що розташоване в будинку № 5/3 по вул. Базарній в м. Одесі та належить ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2).
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 359,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 359,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 359,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 359,20 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
ОСОБА_23
ОСОБА_2