Номер провадження: 22-ц/785/6868/17
Номер справи місцевого суду: 521/16883/16-ц
Головуючий у першій інстанції Жуган Л. В.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 42
17 жовтня 2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Черевко П.М.,
при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, яка діє особисто та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення з житлового будинку,
03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, яка діє особисто та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення з житлового будинку. В обґрунтування позивач посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 разом із своїми неповнолітніми дітьми відмовляється залишити будинок, що належить позивачу, змінила замки у дверях та не впускає позивача в її власне житло (а.с. 3-5). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року до справи було залучено Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в якості третьої особи (а.с. 27-28).
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені, а саме суд вирішив усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні будинком, який належить їй на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, 2001 року народження, ОСОБА_5, 2007 року народження, з будинку АДРЕСА_1 (а.с. 48-50).
19 липня 2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було залишено без задоволення заяву ОСОБА_2, яка діє особисто та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення (а.с. 81).
Не погоджуючись з заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року ОСОБА_2, яка діє особисто та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 через свого представника - ОСОБА_6 22 липня 2017 року засобами поштового зв'язку направила до суду апеляційну скаргу. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, серед іншого апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 разом з дітьми вселившись до спірного будинку зі згоди, як члени сім'ї наймача, набули права користування житлом в силу ст. 64 ЖК України. Тому, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити (а.с. 84-88).
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача та позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Представники органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників, які з'явились, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване заочне рішення зміні (доповненні) в частині мотивування виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 є власником будинку №9-б, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданим 14.11.1991 року виконавчим комітетом Іллічівської районної ради народних депутатів. Право власності ОСОБА_8 зареєстровано в ОМБТІ та записано в реєстрову книгу за №23323, стор. 60, кн. 227 (а.с.10).
ОСОБА_8, 10.01.2001 року уклала шлюб із ОСОБА_9, 22.08.2006 року шлюб, між чоловіком ОСОБА_9 та дружиною ОСОБА_3 було розірвано, після реєстрації шлюбу дружині залишено прізвище «ОСОБА_3», що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 22.08.2006 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси (а.с.9).
Відповідно до домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 від 03.01.1992 року, вказано, що зазначений будинок перейменовано з будинку №9-б на підставі рішення ІІІ сесії Іллічівської районної ради від 26.06.1990 на будинок №23 (а.с.12-13).
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №2941 від 26.02.2016 року, вбачається, що в будинку №23, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані дві особи: ОСОБА_3 (власник) - з 1992 року, ОСОБА_10 - її брат, з 2005 року. Інші особи зареєстрованими у вказаному будинку не значаться (а.с.11).
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02.12.2016 року, шлюб, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 - розірвано.
Згідно Листа №38/1-12691 Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 08.08.2016 року на ім'я ОСОБА_3, вбачається, що позивач зверталась до поліції стосовно неправомірних дій ОСОБА_2, яка перешкоджає проживанню в будинку АДРЕСА_1, та влаштовує конфліктні ситуації, таке звернення було зареєстроване за №1269 від 26.07.2016 року, та для вирішення зазначених питань ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право власності позивача на будинок №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є безспірним та таким, що набуто з правових підстав, відповідач ОСОБА_2, разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5 не мають права перешкоджати позивачу у проживанні та користуванні спірним нерухомим майном.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідним вказати на наступне. Щодо посилань апелянта на ст.64 ЖК УРСР.
Вирішуючи спір суду першої інстанції слід було визначити підставу для виникнення спірних правовідносин, а потім надати їм кваліфікацію.
Оскільки спір виник щодо користування об'єктом права власності, то відповідний спір підлягав вирішенню в контексті положень ЦК України, які регламентують право користування спірним об'єктом. При цьому як ст. 405 ЦК України, так і ст. 156 ЖК України оперують поняттям члена сім'ї власника жилого приміщення. При цьому ст. 405 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки в ній йдеться про відсутність членів сім'ї понад один рік. В справі, що розглядається, встановлено, що відповідачка користується спірним житлом, проте власник бажає припинити її користування. В контексті ст. 156 ЖК УРСР, яка використовується для конкретизації умов застосування ст. 406 ЦК України механізм вирішення спору повинен виглядати таким чином: 1) встановлення обставин та умов вселення; 2) визначення в зв'язку з цим правових підстав для користування спірним житлом та меж здійснення прав на користування житлом, в тому числі хронологічних, а також умов користування.
Визначаючи чи можливо визначити відповідачку членом сім'ї власника слід вказати на наступне. Оскільки визначення члена сім'ї власника визначено через відсильну норму в ст. 156 ЖК УРСР, яка в свою чергу відсилає до ст. 64 ЖК УРСР, то до членів сім'ї можна віднести дружину, їх дітей і батьків. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. Позивач є власником майна, колишній чоловік відповідачки є її братом. Разом з тим, виходячи з обставин не проживання позивачки в спірному житлі, що не заперечується сторонами та підтверджується доказами по справі, визначити відповідачку, її чоловіка - брата позивачки, та їх дітей членами її сім'ї не можливо. Разом з тим, щодо користування житлом, яке належить позивачці, виникли спірні правовідносини, які слід кваліфікувати наступним чином. Власник використовує своє майно на свій розсуд. За встановленими обставинами справи сім'я відповідачки, вселилась та користувалась спірним жилим приміщенням. Відносини щодо користування чужими речами мають сервітутний характер. Право користування та його умови визначається власником. Між сторонами не було укладено письмової угоди, а тому умови вселення та користування відповідачкою повинні визначатись виходячи з встановлених обставин справи. Як вбачається з матеріалів справи відповідачка не зареєстрована за спірною адресом, проте за цією спірною адресою було зареєстровано її колишнього чоловіка - брата позивачки, проти проживання якого позивачка на заперечувала. Щодо обставин реєстрації позивачка пояснила, що на той момент її брат не проживав зі своєю дружиною, а тому вона надала згоду на його реєстрацію. При цьому щодо обставин первинного вселення пояснила, що відповідачка вселялась разом з першою дитиною та її братом після прохання їх матері для тимчасового проживання її брата. Таким чином, право користування житловою площею - сервітут було встановлено для відповідачки тимчасово на період знаходження в шлюбі та проживання її з чоловіком ОСОБА_10 - братом позивачки. Відповідно припинення спільного проживання припиняє право користування житлом відповідачки ОСОБА_11
Щодо дітей відповідачки та ОСОБА_10 - брата позивачки. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 вселявся разом батьками в спірне приміщення, та титул його користування повністю залежить від підставності користування спірним майном його батьків. ОСОБА_5 набув право користування фактом народження, проте не в обсязі більшому аніж його батьки.
Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Оскільки місце проживання дітей з батьками не визначено при розірванні шлюбу, то слід виходити з того, що у разі визначення їх проживання з відповідачкою вони підлягають виселенню разом з нею. Разом з тим, визнання місця проживання разом з батьком означає виникнення права на користування спірним житлом у ОСОБА_4, ОСОБА_5 за титулом батька, тобто прийняте рішення не може тлумачитись як таке, що повністю позбавляє права користування житлом дітей. Вказані обставини повинні бути враховані при виконанні Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, то колегія суддів на підставі п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року змінити в частині мотивування, в іншій частині - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.І. Дрішлюк
П.М. Черевко
Р.Д. Громік
17.10.2017 року м. Одеса