Провадження № 22ц/790/5760/17 Головуючий 1 інст. - Сорока О.П.
Справа № 646/5389/17 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія: аліменти
23 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Колтунової А.І.,
Пилипчук Н.П.
секретаря Прологаєвої А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та додаткових витрат,-
У серпні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів та додаткових витрат, просила суд збільшити розмір аліментів на утримання сина до 1500 грн щомісячно та збільшити розмір додаткових витрат до 1000 грн щомісячно індексуючи відповідно до закону.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 до 900 грн щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з дня набрання законної сили рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підстави відмови у задоволенні позову стосовно збільшення аліментів у рішенні суду не вказано.
Суд першої інстанції при розгляді справи прийняв необґрунтоване рішення та неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, не враховано, не надано оцінки складного матеріального стану, її стану здоров'я та дитини, не враховано довідки з лікарні.
Відповідач є працездатною особою і офіційно не працюючи ухиляється від сплати податків, крім того суд не взяв до уваги середній заробіток у м. Харкові.
Згідно статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги та збільшуючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнутих за рішенням суду, суд першої інстанції виходив з матеріального стану позивачки, враховуючи потреби дитини та дані про те, що відповідач є працездатною особою.
Відмовляючи в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо хвороби дитини, перебування на постійному лікуванні, а також про те, що дитина займається на секціях чи гуртках для розвитку своїх здібностей.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4) відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.08.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 500,00 грн. щомісячно та додаткові витрати у розмір 150 гривень, щомісячно.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст.184 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. ст.180, 182 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дітей присуджуються у частці від доходу їх матері, батька; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України кожна зі сторін не позбавлена права на звернення до суду з відповідними позовами про збільшення або зменшення розміру аліментів.
Метою законодавчого закріплення права одного з батьків, з ким проживає дитина на отримання аліментів у твердій грошовій сумі є перш за все захист інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Судова колегія виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості , вважає, що батьки зобов'язані нести витрати в рівних частинах для забезпечення дітям необхідного рівня життя.
Згідно ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своєї дитини і для суспільства вцілому. Оскільки діючим законодавством покладений обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей на батьків, то обов'язок забезпечити гідний рівень життя дітей лежить на обох батьках.
Відповідно до приписів ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. Окрім того відповідно до ч.2 ст.185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на інструменти, призначені для розвитку здібностей дитини, або документи, що підтверджують необхідність здійснення додаткових витрат на лікування дитини.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та в частині збільшення розміру додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, з урахуванням зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При цьому судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а також порушені державні та суспільні інтереси.
Судами першої і другої інстанції було створено рівні умови для сторін щодо надання доказів своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий С.С. Кругова
Судді А.І. Колтунова
Н.П. Пилипчук