Справа № 645/3482/16-к
Провадження № 1-кп/645/146/17
26 жовтня 2017 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12016220460001024, яке надійшло з Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тростянець Тростянецького району Сумської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений: вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08.02.2014 року за ст. 185 ч.1 КК України у виді штрафу у розмірі 1020 гривень, вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, ,-
05.04.2016 року, приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, вступив у попередню змову зі вже засудженим вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2017 року ОСОБА_7 , та, реалізуючи свій спільний корисливий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибули до будинку АДРЕСА_2 . Перебуваючи у другому під'їзді будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 , піднялись на останній поверх, де почали смикати ручки квартир, перевіряючи, яка з них не зачинена, після чого, спустившись на 4 поверх другого під'їзду вищевказаного ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виявили незачиненою квартиру АДРЕСА_3 та, реалізуючи свій злочинний намір, проникли до зазначеної квартири з метою викрадення майна власників. Перебуваючи в приміщенні квартири, зазначені особи, реалізуючи свій спільний злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна в кімнатах квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , виявили та незаконно заволоділи ноутбуком ТМ «Lenovo» вартістю 6568 грн., мобільним телефоном ТМ «S-TEL» вартістю, 392, 45 грн., фотоапаратом ТМ «Canon» вартістю 347 грн., що належать ОСОБА_8 . Під час незаконного перебування у квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_4 та вже засудженого ОСОБА_7 , до приміщення квартири зайшов малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за даною адресою та є сином власниці квартири ОСОБА_8 , розуміючи, що їх злочинні дії викрито, з метою утримання майна, яким незаконно заволоділи, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 продовжили свої злочинні дії, а саме ОСОБА_4 , з метою утримання майна та запобігання протидії злочинній діяльності з боку неповнолітнього ОСОБА_9 , заштовхнув останнього до ванної кімнати та закрив його у середні за допомогою крісла та стільця. Відкрито заволодівши майном ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вибігли з приміщення квартири АДРЕСА_4 та зникли у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 7307 грн. 45 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України, пояснивши, про обставини, викладені вище. Зазначивши, що дійсно у квітні 2016 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 проникли до квартири ОСОБА_8 , де відкрито заволоділи її майном.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, як і кількість і вартість викраденого майна. З урахуванням повного визнання вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, вважає за доцільне обмежетись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого обвинувачення за ч.3 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла.
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України суд вважає доведеною.
Згідно ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом визнається вчинення кримінального правопорушення повторно та групою осіб за попередньою змовою.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово засуджений, в тому числі за скоєння умисних корисливих кримінальних правопорушень проти власності, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні малолітню дитину. Також суд бере до уваги, що обвинувачений переховувався від суду, у зв'язку із чим оголошувався в розшук
Згідно ч. 3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшує та обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 , призначити покарання у виді позбавлення волі, що відповідає санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене. Оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в період відбування покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року, то остаточне покарання йому слід призначити з врахуванням вимог ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за вказаним вироком не відбутого покарання за попереднім вироком .
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (№ 2046-VIII від 18.05.2017), ч. 5 ст. 72 КК України викладена в новій редакції: попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 КК України, суд вважає необхідним, до часу, який передував дню набрання чинності вказаним Законом, застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України, у редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII, що діяла до 21.06.2017 року, і зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 26.05.2016 року до 18.08.2016 року.
Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 травня 2016 року застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27 на шістдесят днів. Визначено суму застави у розмірі 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Як вбачається з повідомлення начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області від 18.08.2016 року (№04-47/3324/16), кошти згідно виписки з рахунку НОМЕР_1 від 17.08.2016 року в сумі 29000 грн. надійшли на депозитний рахунок територіального управління, як застава, відповідно ухвали Фрунзенського районного суду м.Харкова по справі №645/3482/16к відносно ОСОБА_4 .
За ч.6 ст.182 КПК України, з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти, що мало місце 18.08.2016 року, внаслідок внесення застави, ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосування запобіжного захожу у вигляді застави, про що був повідомлений під розписку як сам ОСОБА_4 , так і заставодавець ОСОБА_10 ..
Згідно ч.3 ст.182 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодателю - у вчинені якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпеченням належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
30 листопада 2017 року ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено в розшук та зупинено кримінальне провадження до його розшуку, у зв'язку з неодноразовими неявками у судові засідання
Згідно ч.8, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, внесена ним застава звертається в дохід держави.
ОСОБА_4 порушив покладені на нього обов'язки, ухилявся від суду, засуджується до покарання у виді позбавлення волі, тому запобіжний захід по даному провадженні йому слід змінити з застави на тримання під варту, а саму заставу в розмірі 29000 грн., внесену ОСОБА_10 відповідно до вимог ч.8 ст. 182 КПК України,- звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , заявлений на суму 9500 гривень суд залишає без розгляду, оскільки відповідно вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2017 року, який набрав законної сили, цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 9500 гривень 00 копійок, а також моральну шкоду у сумі 10000 гривень..
Питання про стягнення процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судово-товарознавчої експертизи №3610 від 29.06.2016 р. в розмірі 351 грн. 84 коп. та №3084 від 09.06.2016 р. в розмірі 439 грн. 80 коп. суд не вирішує, оскільки вони вже були стягнуті з засудженого ОСОБА_7 на користь держави, відповідно вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2017 року, який набрав законної сили.
Також суд не вирішує питання про речові докази - мобільний телефон S-TELL M 465/М472 в корпусі чорного кольору, оскільки відповідно зазначеного вироку він повернутий потерпілій - ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді п'яти років і три місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання,змінити з застави на тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27, взявши під варту з зали суду негайно,
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання.
В строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 26.05.2016 року до 18.08.2016 року (редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII),
Внесену ОСОБА_10 заставу в сумі 29000 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень ) (виписка з рахунку 37318098006674 від 17.08.2016 року) звернути в дохід держави.
Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: