Провадження апел.суду №11-кп/790/2095/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа суду 1-ї інстанції № 646/3111/17
Категорія: ч.1 ст.125 КК України
17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220060000603 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 , -
Цим вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Абдал, Азербайджан, громадянина України, який має середню спеціальну освітою, безробітного, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Червонозаводським районного суду м. Харкова від 18.11.2016 за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18.11.2016 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 25 днів.
Згідно вироку, 24.03.2017 близько 17 год. 20 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останній, знаходячись позаду, наніс їй 2 удари кулаком правої та лівої руки в область лівого та правого плеча відповідно. Після чого ОСОБА_7 схопив правою рукою ОСОБА_8 за ліву руку та стиснув. У подальшому ОСОБА_7 , знаходячись позаду останньої, повалив її на підлогу квартири та обхопив лівою рукою шию та почав душити. У цей час ОСОБА_8 продовжувала лежати на животі, а ОСОБА_7 наніс їй удар кулаком правої руки в голову, а саме в тім'яну частину, при цьому вкусивши її за праву щоку. Після чого ОСОБА_8 відштовхнула сина, в результаті чого він впав та, лежачи на підлозі, ОСОБА_7 наніс їй удар правою ногою, а саме підйомом ступні в праве стегно. Після цього ОСОБА_8 побігла до вхідних дверей квартири, але ОСОБА_7 її наздогнав та наніс удар кришкою від каструлі об'ємом 10 л в область голови, а саме вище лоба. Через декілька хвилин ОСОБА_7 підбіг ззаду до ОСОБА_8 , яка стояла при вході у власну квартиру та розмовляла з сусідом ОСОБА_9 , та обома руками штовхнув останню в спину, в результаті чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зіштовхнулися головами. ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи №375-А/17 від 03.04.2017, наступні тілесні ушкодження: множинні синці та садна голови та кінцівок. Вказані ушкодження голови та кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Прокурор на підставі ст. 403 КПК України до початку судового розгляду в суді апеляційної інстанції відмовився від поданої ним апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачений просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у зв'язку з його суворістю та пом'якшити призначене покарання. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він щиро розкаявся у вчиненому і перебуваючи під вартою зрозумів, що вчинив протизаконні дії.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ст. ч.1 ст. 125 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 призначено покарання за завдання потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження, у виді 200 годин громадських робіт, що передбачено санкцією ст. 125 ч. 1 КК України поряд з іншими - альтернативними видами покарань, та на підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 25 днів. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але при цьому визнав та врахував обставину, що пом'якшує покарання за вчинення злочину невеликої тяжкості, а саме щире каяття, визнав та врахував обставини що обтяжують покарання - рецидив злочинів та скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також об'єктивно врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, за місцемпроживання характеризується негативно, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра. Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, а також застосування положень ст. 71,72 КК України, що належить призначити обвинуваченому, і об'єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ( арк. 27).
Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного, на підставі ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України - за сукупністю вироків, остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 2 роки 25 днів, за вчинення умисного злочину проти здоров'я особи, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м'якого покарання , на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об'єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом'якшують та обтяжують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 27), як за злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю вироків, що призначено шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, де до ОСОБА_7 застосовувалося випробування, під час якого він вчинив новий умисний злочин.
На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого з приводу того, що він зробив висновки для себе і не збирається вчиняти злочини в майбутньому - не можуть вважатися додатковими обставинами що пом'якшують покарання чи істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину, а також належними підставами для призначення більш м'якого покарання, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання, які були досліджені та встановлені судом першої інстанції. Разом з цим, судом правильно застосовано норми ст. 71 КК України, оскільки враховано вимоги ч. 3 ст. 78 КК України щодо призначення покарання при вчиненні нових злочинів під час випробування з іспитовим строком за попереднім вироком.
Отже, апеляційне прохання обвинуваченого про пом'якшення призначеного покарання та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб'єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом'якшення покарання за злочин, вчинений ОСОБА_7 .
Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_7 , суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67, 71, 78 ч. 3 КК України, призначивши покарання в межах санкції ст.ст. 125 ч.1 КК України, а також за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об'єктивно встановивши, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення злочину проти життя та здоров'я громадян, знову вчинив аналогічний злочин під час випробування за попереднім вироком, на будь-яких обліках не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно, при цьому було враховано наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого - про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України,ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахувати у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 11 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня отримання ним копії повного тексту судового рішення.
Судді
________________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_4