Справа № 202/2994/16-ц
Іменем України
26 грудня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Мороз В.П.
при секретарі - Булачовій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Індустріальної районної ради у м. Дніпропетровську про визнання договору дійсним, встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Індустріальної районної ради у м. Дніпропетровську про визнання договору дійсним, встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
11 серпня 2016 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року, ухвалу індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2016 року про забезпечення позову та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
14 грудня 2016 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.
Згідно п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Проте, представником позивача у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, не наведено доказів і мотивів, з яких представник позивача дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Індустріальної районної ради у м. Дніпропетровську про визнання договору дійсним, встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя В.П. Мороз