29.09.2017 Єдиний унікальний номер 205/4705/17
Провадження №2/205/263/17
29 вересня 2017 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
за участю секретаря Романової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
24 липня 2017 року позивач діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на обліку перебуває малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який залишився без батьківського піклування.
Мати дитини - ОСОБА_2, 1971 року народження, була неодноразово засуджена до позбавлення волі. Останній раз вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2010 року за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, звільнена в липні 2014 року.
Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Рішенням виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради №336 від 27.04.2006 року над малолітнім призначено опікуном бабусю - ОСОБА_3
Мати дитини після звільнення із місць позбавлення волі із дитиною не проживає, матеріальним утриманням не займається, її долею не цікавиться, не піклується про стан її здоров'я, не створює належних умов для проживання та розвитку свого сина, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
В наслідок бездіяльності матері створилися умови, які шкодять інтересам дитини, у зв'язку з чим, позивач просить суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_2, 1971 року народження, у відношенні до її малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, стягнути з відповідачки аліменти, на утримання малолітнього - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття на користь опікуна ОСОБА_3
Позивач, в особі свого представника за довіреністю - Нікіфорової Ю.В., в судове засідання не з'явився. Про день час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду представник надала заяву, в якій просила справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі (а.с.21).
Відповідачка у судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення із відміткою про вручення адресату (а.с.19). Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи за своєї відсутністю до суду не надсилала..
Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності (а.с.23).
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, практику Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав отримує визначене відповідно до законодавства становище дитини, позбавленої батьківського піклування, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.
Підставою звернення позивача до суду із позовом на захист прав та інтересів неповнолітнього є припинення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків відповідачки у відношенні до сина, що спрямовано на набуття правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та отримання нею, у зв'язку із цим, особливого захисту і допомоги з боку держави.
З'ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи встановлено, що малолітній ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.6).
Відомості про батька дітей внесені у актові записи про народження на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с.8).
Мати дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, була неодноразово засуджена, останній раз на підставі вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2010 року, відбувала покарання в місцях позбавлення волі. Звільнена в липні 2014 року (а.с.10).
Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 336 від 27.04.2006 року над малолітнім ОСОБА_1, встановлено опіку та призначено опікуном його бабусю - ОСОБА_3 (а.с.7).
Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом із бабусею - ОСОБА_3. Умови життя у дитини задовільні, має окрему кімнату для проживання та необхідні речі і меблі (а.с.12,13).
Вихованням та матеріальним утриманням дитини займається бабуся - ОСОБА_3.
Малолітній ОСОБА_1 навчаються в КЗО «Середня загальноосвітня школа №96» ДМР у 8-А класі (а.с.13-1).
Висновком комісії органу опіки та піклування Ленінської районної у місті ради № 1/14-137 від 12.07.2017 року, яка розглянула питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, 1971 року народження, у відношенні її малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано за доцільне позбавити її батьківських прав (а.с.4-5).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний та духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.ст. 3, 155 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Між тим, згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Суд, оцінивши здобуті по справі докази за внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що мати дитини - ОСОБА_2, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує малолітнього необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується із дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тим самим дійсно ухиляється від виховання та утримання своєї малолітньої дитини. Тому, доводи позивача з приводу свідомого нехтування відповідачкою свого батьківського обов'язку суд вважає обґрунтованими, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення аліментів суд виходить із наступного.
Встановлено, що із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2008 року. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань по сплаті аліментів за останньою утворилась заборгованість по сплаті аліментів, що станом на 01 червня 2017 року становить 61 542,92 грн., згідно довідки Новокодацького ВДВС (а.с.11).
Отже, суд приходить до висновку, що аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1, вже стягнуто із відповідачки, а тому повторне їх стягнення неможливе в силу того, що вже є рішення, яке набрало законної сили щодо того самого предмету спору, у зв'язку із чим, відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів.
Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір за позовні вимоги немайнового та майнового характеру всього в сумі 640,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 55, 124, 51 Конституції України, ст.ст.150, 155, 164, 165, 166, Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст. 67 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 212, 213-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні до її малолітньої дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Шавула