№ 201/9702/17
провадження 2/201/2499/2017
24 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Пухловою О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву про відвід головуючому по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ОСОБА_1 07 липня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2017 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання, вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, розглядалися клопотання, виносилися ухвали, спір не вирішено.
Відповідачем та її представником заявлено відвід судді Антонюка О.А., в обґрунтування якого вони посилаються на те, що суддя не може брати участі в розгляді цієї справи в зв'язку з сумнівами в його об'єктивності та неупередженості (він /цей суддя/ раніше, не об'єктивно, на їх думку, розглядав іншу цивільну справу про цей же предмет спору та частково за участю цих же сторін і рішення по тій справі було апеляційним судом частково скасовано, тобто суддя вже висловив свою думку з цього предмету спору), що, на думку заявників, унеможливлює слухання справи цим суддею.
Вислухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Раніше винесені рішення та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська під головуванням судді Антонюка О.А. мали місце при вирішенні конкретних цивільних справ (і цієї справи) в відповідності до норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.
Ухвали суду під головуванням судді Антонюка О.А. у цій справі були законні, ту ж саму справу суддя не розглядав і не розглядає: це не новий розгляд справи після скасування попереднього рішення чи ухвали про закриття провадження в справі, справа по суті не вирішена.
Посилання заявника фактично на п. п. 2 і 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.
Дії судді при прийнятті даної конкретної справи до провадження та призначенні її до розгляду справи відповідають вимогам цивільно-процесуального закону, об'єктивних даних про сумніви в об'єктивності та неупередженості судді не надано, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав (передбачених ст. 20 і 21 ЦПК України) для задоволення відводу немає.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Враховуючи, що цим головуючим дійсно ухвалювалося судове рішення, яке було частково скасовано апеляційним судом, по справі пов'язаної з зазначеною справою, необхідно і за доцільне з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості головуючого в очах суспільства та з інших підстав, заявити самовідвід щоб виключити будь-які сумніви щодо безсторонності судді при розгляді справи.
Безпідставні заяви, клопотання (в тому неналежна оцінка дій головуючого) та ін. можуть свідчити про не об'єктивність самого відповідача, що затягує вирішення спору і фактично перешкоджає розгляду справи по суті далі, а упереджені і не відповідні оцінки дій суду, не коректні висловлювання на адресу суду і головуючого, рішень суду свідчать не лише про напругу у відносинах сторін, але і негативний вплив на суддю. За таких підстав з метою економії процесуального часу, унеможливлення вище зазначеного та найскорішого вирішення спору по суті є за необхідне і доцільне взяти самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 20 - 24, 168, 208-210, 293 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви сторони відповідача про відвід головуючого відмовити.
По цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння заявити самовідвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -