Справа № 201/12228/17-к
Провадження № - 1кп/201/500/2017
25 жовтня 2017 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12017040650002327 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дослідне, Дніпропетровського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289,ч. 3 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні судом, на виконання вимог ст. 331 КПК України постановлено питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого.
Прокурор просив продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу не відпали, не зазначивши при цьому жодного ризику та не обґрунтувавши їх наявність.
Захисник заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики відсутні, останній одружився і дружина чекає дитину.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення цих питань відбувається в порядку глави 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже для продовження /обрання/ запобіжного заходу необхідно встановити наявність як мінімуму двох елементів: обґрунтованості підозри та наявність ризиків.
Частиною 2 ст. 194 КПК України саме на прокурора покладено обов'язок доведення наявності ризику, суд же, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами і не може самостійно визначити і обґрунтовувати ризики, тим паче, що ч. 3 ст. 22 КПК України прямо заборонено покладати на один і той самий орган чи службову особу під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду.
В судовому засіданні, як зазначалось вище, прокурором не лише не обґрунтовано наявність ризиків, але й не зазначено про їх наявність.
Відсутність ризиків свідчить про відсутність підстав для застосування будь-яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого, так як наявність підозри сама по-собі без ризиків не може бути єдиною підставою для застосування запобіжних заходів.
Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено підстав для застосування запобіжних заходів, а отже продовження тримання під вартою обвинуваченого є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 183 КПК України, суд -
Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.
Головуючий суддя ОСОБА_1