іменем України
Справа № 210/4607/17
Провадження № 1-кс/210/1850/17
"20" жовтня 2017 р. м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого слідчого відділення Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 подане у кримінальному провадженні № 12017040710002460 від 18.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, про накладення арешту, -
19.10.2017 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, звернувся слідчий слідчого відділення Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 з клопотанням погодженим прокурором у кримінальному провадженні № від 18.10.2016 року, про накладення арешту на автомобіля марки «ВАЗ 21063», 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , білого кольору, д.н. « НОМЕР_3 .
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначив, що 18.10.2017 року близько о 03.00 годин до чергового чергової частини Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області по лінії "102" надійшло повідомлення проте, що поблизу будинку №51, розташованого по вулиці Віталія Матусевича, на території Металургійного району міста Кривого Рогу працівниками УПП в м. Кривому Розі виявлені три невідомі особи чоловічої статі, біля яких знаходяться 2 бухти кабельно-провідникової продукції. Сума збитку, власник виявленого майна та інші обставини справи до теперішнього часу встановлюються.
Отримане повідомлення зареєстроване до журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області за №20289 від 18.10.2017 року.
Виїздом СОГ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області на зазначене місце події встановлено особистості трьох затриманих осіб, ними виявились гр. гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час огляду місця події поблизу зазначених осіб знаходились 2 бухти кабельно-провідникової продукції чорного кольору, загальною довжиною приблизно 88 метрів.
Крім того приблизно в 10 метрах від місця затримання гр.гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поблизу будинку №48а, розташованого по вулиці Героїв АТО, був виявлений автомобіль марки «ВАЗ 21063», 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , білого кольору, державний номер « НОМЕР_3 . Як в подальшому було встановлено даний автомобіль знаходився під керуванням затриманого гр. ОСОБА_7 ..
Далі на місці події, з метою розкриття вчиненого кримінального правопорушення по гарячих слідах, в результаті отриманих пояснень від гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_8 було встановлено, що останні 18.10.2017 року в нічний час доби знаходились в районі 97-го кварталу міста Кривого Рогу, де маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок викрадення кабельно-провідникової продукції, побачили стоячий на дорозі автомобіль марки «ВАЗ 21063», в кузові білого кольору, підійшовши до якого запропонували водію гр. ОСОБА_7 підвезти їх до місця, на яке вони вкажуть за грошову винагороду. Після чого останні дійшовши згоди, попередньо домовившись про розмір грошової винагороди, на даному автомобілі направились до вулиці Віталія Матусевича, на території Металургійного району міста Кривого Рогу, де гр. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поблизу одного з будинків побачили люк каналізаційної лінії зв'язку, з якого останні вирішили викрасти кабельно-провідникову продукцію, з метою її подальшої реалізації і отримання грошового прибутку. Далі ОСОБА_7 , зупинивши автомобіль, що знаходився під його керування, вийшов з ними до побаченого люку, з якого гр. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в присутності останнього викрали дві бухти кабельно-провідникової продукції загальною довжиною 88 метрів, які в подальшому, з метою безпечного доведення злочинного умислу до кінця мали намір на зазначеному автомобілі, який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_7 з викраденим зникнути з місця вчинення ними злочину, таким чином уникнувши покарання за скоєний умисний злочин, однак останні були викриті та затримані працівниками УПП в м. Кривому Розі.
Після чого, встановивши причетність зазначених осіб до вчиненого злочину вказаний транспортний засіб в присутності двох понятих було оглянуто слідчим СВ Металургійного ВП лейтенантом поліції ОСОБА_9 під час чого було встановлено, що власником даного автомобіля марки «ВАЗ 21063», який знаходився під керуванням гр. ОСОБА_7 являється гр. ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , а документів, які б підтверджували право власності гр. ОСОБА_7 на зазначений автомобіль надано не було. В результаті чого оглянутий автомобіль «ВАЗ 21063» було вилучено та для подальшої перевірки направлено на стоянку затриманого транспорту Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Надалі на підставі ч.ч.1,4 ст.214 КПК України за вказаним фактом внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040710002460 від 18 жовтня 2017 року.
На підставі викладеного, враховуючи, що для повного і неупередженого розслідування та судового розгляду кримінального провадження, з метою тимчасової заборони використання автомобілем марки «ВАЗ 21063», 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , білого кольору, д.н. « НОМЕР_3 , який пристосовувався та використовувався як знаряддя вчинення даного кримінального правопорушення, також для запобігання випадків, які можуть призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, визначення правової кваліфікації даного злочину та повідомлення про підозру винним особам за вчинення ними злочину
Слідчий слідчого відділення Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий суддя, вислухавши думку слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до вимог ч.2, ч.3, ч.4 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Однак, в клопотанні слідчого СВ Металургійного ВП КПВ ГУНП в Дніпропетровській області, взагалі не обґрунтував, яким саме чином автомобіля марки «ВАЗ 21063», 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , білого кольору, д.н. « НОМЕР_3 , може бути предметом злочину та стосовно них існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, з якого слідує, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню, оскільки вказане майно відноситься до предметів, що відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме автомобіль є речовим доказом по справі, зберіг на собі сліди злочину.
Європейський Суд з прав людини в своїх Постановах від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», від 24.03.2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Так, згідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за № 12017040710002460 від 18.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України, та інші документи, якими, на його думку, обґрунтовується клопотання.
Власник майна ОСОБА_10 не є підозрюванною у даному кримінальному провадженні, вона не знала і не могла знати про незаконне використання її автомобіля, а тому дане майно не підлягає конфіскації, та в силу вимог ч.9 ст.100 КПК України підлягає поверненню власнику.
Слідчим не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності об'єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини та свідчили б про доцільність накладення арешту на вищевказане майно.
Клопотання про арешт майна, з яким орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді, було винесено в рамках кримінального провадження за правовою кваліфікацією ч.3 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України.
В рамках цього провадження жодній особі про підозру не повідомлено.
Матеріалами клопотанням, з огляду на ту кваліфікацію кримінального правопорушення, в рамках якого подане клопотання слідчого, не доведено, що автомобіль ВАЗ-21063, д.з. НОМЕР_3 є знаряддям вчинення злочину, відтак на нього не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст.96-2 КК України.
При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту і конфіскація майна, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру у зв'язку з тим, що власнику майна у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.
Таким чином арешт майна під час досудового розслідування може застосовуватись виключно щодо майна підозрюваного, або особи, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, відносно майна юридичної особи, якщо до юридичної особи може бути застосований захід у вигляді конфіскації майна, а санкцією ч.1 ст.185 КК України не передбачена конфіскація майна як виду покарання, а забезпечення виконання можливого покарання не передбачено як мета арешту майна.
Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Але в матеріалах справи відсутній цивільний позов, а накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження на підставі того, що потерпілим можливо буде пред'явлено цивільний позов, не відповідає вимогам ст.170 КПК України, та не входить в перелік підстав, за якими може бути накладено арешт на майно.
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладений на майно будь-якої особи за достатності підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом по кримінальному провадженню.
Натомість, слідчим та прокурором не було надано жодних даних, які б підтверджували, що зазначене майно дійсно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, тобто могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення (протоколом огляду жодних слідів кримінального правопорушення не встановлено), та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Вилучений автомобіль не належить особам, які вчинили крадіжку, а належить на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_10 , причетність якої до вчиненого злочину клопотанням не підтверджується, підстав для обмеження власника в користуванні майном не вбачається.
Крім того, своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що вилучений транспорт має доказове значення по кримінальному провадженню та арешт необхідно накласти з метою недопущення його відчуження чи приховування.
Слідчим та прокурором не було надано жодних даних, які б підтверджували можливість ОСОБА_7 , як не власника, будь-яким чином розпорядитися автомобілем.
В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
На підставі вищевикладених обставин слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, клопотання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволені клопотання слідчого слідчого відділення Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1