ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/3874/15-ц
Провадження № 2/210/174/17
іменем України
"15" серпня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Чайкіної О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Куксенко О.В.,
за участі сторін: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача , -
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі КПТМ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. У подальшому, уточнивши заявлені позовні вимоги, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначав, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 по ? частці кожний, та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Щомісяця КПТМ поставляє теплову енергію і гарячу воду, за що плата нараховується за тарифами встановленими рішенням Криворізької міської Ради. Оскільки оплата за надані послуги не здійснювалась у повному обсязі та своєчасно, КПТМ звернувся з заявою про видачу судового наказу, але за заявою одного з відповідачів судовий наказ був скасований, у зв'язку із чим заявляються вимоги в позовному проваджені. Відповідачі в повному обсязі оплату за отриману теплову енергію не здійснюють, внаслідок чого виникла заборгованість за період 01.08.2004 року по 01.08.2013 року в сумі 10433,33 грн., тому Комунальне підприємство теплових мереж “Криворіжтепломережа” просить суд стягнути з відповідачів солідарно суму боргу за теплову енергію, а також витрати по справі (а.с. 2, 144-145).
Від відповідача ОСОБА_2 до суду в порядку ст. 123 ЦПК України надійшов зустрічний позов, який він обґрунтовує тим, що він проживає в квартирі № 4 будинку № 25, по віл. Вокзальній в м. Кривому Розі з 07.09.2012 року, вказаний житловий будинок є багатоквартирним. Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» є монопольним утворенням, що діє на суміжному ринку природних монополій у сфері постачання теплової енергії, але КПТМ не є балансоутримувачем зазначеного житлового будинку. Зазначив, що КПТМ подало позов за період, який до нього не має жодного відношення, тому просив суд про захист прав споживача шляхом припинення вчинення певних дій, які порушують його права, припинення нечесної та агресивної практики КПТМ шляхом накладення заборони звернення до суду ізх позовом про стягнення коштів за умов відсутності між ОСОБА_2 та КПТМ у спірний період договору на комунальні послуги (а.с. 34-42).
Також, від відповідача ОСОБА_3 в порядку ст. 123 ЦПК України надійшов зустрічний позов, який вона обґрунтовує тим, що квартира № 4 багатоквартирного житлового будинку № 25 по вул. Вокзальна в м. Кривому Розі була придбана 03 листопада 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Згідно п. 7 договору купівлі-продажу засвідчено було відсутність будь-яких фінансових зобов'язань сторін договору перед іншими третіми особами щодо утримання зазначеної квартири, у зв'язку з тим, що продавцями квартири були особи, які до моменту укладання договору не мали повної цивільної дієздатності. Між відповідачами, та КПТМ Договір відсутній. Зазначила, що КПТМ немає права вимоги до ОСОБА_3 У зв'язку з чим просить суд припинити агресивну підприємницьку практику КПТМ, шляхом накладення заборони на стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів без наявності відповідних письмових договорів або інших письмових правочинів (а.с. 180-188).
Представник первісного позивача, відповідача за зустрічним позовом, під час розгляду справи первісний позов підтримував, проти задоволення зустрічних позовів заперечував, у подальшому надав заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність та задовольнити первісний позов.
Згідно наданих заперечень на зустрічні позови, КПТМ просить відмовити у задоволенні зустрічних позовів, посилаючись на наступне. Так, факт правомірності надання послуг з теплопостачання підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та відповідними ліцензіями. Згідно з закону України «Про природні монополії» КПТМ відноситься до суб'єктів природної монополії, та не має права відмовити у наданні відповідних послуг. Опалення до квартири відповідачів здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення, а відповідачі фактично отримують теплову енергію, що підтверджується актами про початок та закінчення постачання теплової енергії. Позивачами за зустрічним позовом не доведено тих обставин, що постачання теплової енергії було не якісним у спірний період. Крім того, відсутність договору між сторонами у справі не звільняє споживача оплачувати отримані послуги. З цих мотивів та підстав, просить відмовити у задоволенні зустрічних позовів (а.с. 207, 208).
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 під час розгляду справи проти задоволення первісного позову заперечував, подавав заяви та клопотання, заперечення проти позову.
Згідно наданих заперечень, відповідач ОСОБА_2 заперечує проти первісного позову з тих підстав, що він проживає в квартирі № 4 будинку № 25, розташованого по вул. Вокзальній у м. Кривому Розі, будинок є багатоквартирним. КПТМ є монопольним утворенням, та не є балансоутримувачем житлового будинку. КПТМ подало позов за період, протягом якого позивач за первісним позовом не проживав у квартирі, та який не має жодного відношення до нього. Крім того, КПТМ не надало доказів своєї цивільної правоздатності та дієздатності, про визнання виконавцем житлово-комунальних послуг, копій договорів на виконання послуг, ліцензій, сертифікатів якості, рішень щодо встановлених тарифів, а так само письмового договору на надання послуг теплопостачання з ним як співвласником квартири, доказів отримання платіжних документів на оплату теплової енергії, тощо. Вважає позов безпідставним, позовні вимоги не доведеними та просить суд застосувати позовну давність до заявлених вимог, та розглянути справу у його відсутність (а.с. 26-31, 230, 233).
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні присутня не була, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заперечення проти позову, заяву про застосування позовної давності до пред'явлених вимог, та клопотала про розгляд справи у її відсутність (а.с. 168, 170-178)231, 232).
В обґрунтування заперечень проти позову, посилається на ті обставини, що договором купівлі-продажу квартири було засвідчено відсутність фінансових зобов'язань сторін щодо утримання квартири, відсутній договір переведення боргу на нових власників. Вважає, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами пред'явлених вимог.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та заперечення, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.
Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - Правила).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 28, 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)
В силу ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому, згідно з ст. 1 цього ж закону споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. За правилами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, п.1 ч.3 ст.20 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що саме споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах. Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг із теплопостачання встановлена і у п. 23 Правил.
Відсутність договору про на постачання комунальних послуг з споживачем, як то передбачено ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не звільняє останнього щодо обов'язкової оплати отриманих послуг відповідно до положень ст.ст. 11, 509 ЦК України.
Згідно з ст.ст.156, 162 ЖК УРСР плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності, здійснюється за затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими (Постанова ВСУ у справі 6-59цс13 від 30.10.2013р.).
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, в силу ч.ч. 1,3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами за первісним позовом, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
У разі відмови на оплату житлово-комунальних послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі(Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до матеріалів справи, КПТМ “Криворіжтепломережа” поставляє опалення і гаряче водопостачання споживачам: ОСОБА_2, який прописаний та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , форма власності вказаної квартири - приватна, частка ?, та ОСОБА_3, якій належить ? частка зазначеної квартири (а.с. 206).
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2010 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 1794, посвідчено договір купівлі-продажу ВРВ 939232 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний № об'єкту 10567088, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють за згодою ОСОБА_7, та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 204-205).
Згідно витягу про державну реєстрацію прав, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний № об'єкту 10567088, номер запису 21 в книзі 237п-21 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, із визначенням часток по ? за кожним (а.с. 206).
Таким чином, відповідачі за первісним позовом є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний № об'єкту 10567088, а отже в силу ст. 319 ЦК України та ст. 322 ЦК України зобов'язані утримувати майно з моменту набуття права власності.
Позивач за первісним позовом - КПТМ - визнаний виконавцем житлово-комунальних послуг у місті ОСОБА_1 Ріг та здійснює постачання теплової енергії з урахуванням рішень Криворізької міської ради про початок/закінчення опалювального сезону та з урахуванням встановлених органом місцевого самоврядування тарифів та НКРЕ (а.с. 85-122).
Враховуючи те, що відповідачі за первісним позовом є співвласниками квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та фактично отримували послуги теплопостачання у житловий будинок, та які надавались КПТ «Криворіжтепломережа», не зважаючи на відсутність договору між сторонами у справі, зобов'язані здійснювати оплату отриманих послуг.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем за первісним позовом, за відповідачами мається заборгованість за період з 01 серпня 2004 року по 01 серпня 2013 року (а.с. 146-152).
Однак, суд не погоджується з наданим розрахунком, та вважає його необґрунтованим, з урахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі за первісним позовом набули у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 лише у листопаді 2010 року (а.с. 204-206). При цьому, позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично проживали та/або були зареєстровані у вищевказаній квартирі у період з серпня 2004 року по жовтень 2010 року.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частини стягнення коштів за період з серпня 2004 року по жовтень 2010 року, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними позивачами.
За таких же мотивів, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, про що надано відповідачами заяви, до вимог про стягнення заборгованості за період з серпня 2004 року по жовтень 2010 року.
Доводи відповідачів щодо невідповідності розрахунків суд приймає до уваги, та визнає їх частково обґрунтованими, та враховуючи, що відповідачі є власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та фактично отримували послуги з теплопостачання, з них підлягає стягненню заборгованість за період з листопада 2010 року по серпень 2013 року, у розмірі 3303,46грн, тобто по 1651,73 (одна тисяча шістсот п"ятдесят одна грн. сімдесят три коп.) з кожного, виходячи з наступного розрахунку:
159,94грн. (за листопад 2010р.) - 28,75грн. (перерахунок за листопад 2010 року)+360,13грн. (за грудень 2010р.) + 483,63(за січень 2011р.)+ 468,93(за лютий 2011р.) +351,97грн. (за березень 2011р.)+ 21,76 грн. (за квітень 2011року) +183,33грн. (за жовтень 2011року) - 174,16 (перерахунок за жовтень 2011р.) +351,97 грн. (за листопад 2011р.) - 175,98грн. (перерахунок за листопад 2011р.)+ 337,28грн. (за грудень 2011р.) +468,93 (за січень 2012 р.) - 43,56грн. (перерахунок за січень 2011р.) 557,06грн. (за лютий 2012р.) - 76,84 грн. (перерахунок за лютий 2012р.) +366,66 грн. (за березень 2012р.) - 321,41грн. (перерахунок за березень 2012р.) +105,53 грн. (за жовтень 2012) - 23,99 грн. (перерахунок за жовтень 2012р.) - 150,00грн. (оплата у жовтні 2012р.) +278,53грн. (за листопад 2012 р.) - 18,57 (перерахунок за листопад 2012 р.) - 120,00грн. (оплата у листопаді 2012р.)+454,24грн. (за грудень 2012р.) - 400,00 (оплата у грудні 2012р.) + 425,41грн. (за січень 2013р.) - 460,00 грн. (оплата у лютому 2013р.) +337,28грн. (за лютий 2013) - 36,14 грн. (перерахунок за лютий 2012р.) -301,14грн. (оплата у березні 2013р.)+366,66грн. (за квітень 2013р.) + 40,80грн. (за квітень 2013р.) - 5,83грн. (перерахунок за квітень 2013р.) - 366,66грн. (оплата квітні 2013) - 50,00грн. (оплата у травні 2013р.) - 70,00грн. (оплата у червні 2013 р.) - 30,00грн. (оплата у липні 2013р.) = 3303,46грн.
Суд відхиляє заяви відповідачів щодо застосування позовної давності у вказаний період (з листопада 2010 року по серпень 2013 року, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин 2-3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У правовому висновку Верховного суду України від 21.01.2015 р., зробленому по справі № 6-214цс14 зазначено, що ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, до звернення до суду позивач за первісним позовом реалізовував свої права на стягнення боргу за надані послуг шляхом подання заяв про видачу судового наказу, тобто в межах передбаченого ЦПК України наказного провадження, яка була задоволена, та після скасування судового наказу за заявою відповідача ОСОБА_2 (а.с. 5) позивач пред'явив позов за правилами позовного провадження (а.с. 2), що свідчить про те, що строк звернення до суду не пропущений.
Також суд відхиляє доводи відповідачів, про відсутність правоздатності та дієздатності КПТМ «Криворіжтепломережа» та його представників, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином копія витягу зі статуту позивача, ліцензії на надання послуг, довіреностей.
Що стосується зустрічних позовів, які фактично однакові за змістом та заявленими вимогами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з урахуванням наступного.
Так позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд припинити нечесну та агресивну практику КПТМ «Криворіжтепломережа» шляхом накладання заборони КПТМ «Криворіжтепломережа» зловживати своїм цивільним правом на звернення до суду щодо стягнення з них грошових коштів без наявності відповідних письмових договорів аба будь-яких інших письмових правочинів між ними та відповідачем за зустрічним позовом , які б підтверджували наявність їх зобов'язань перед підприємством теплопостачання.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Стаття 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1). У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси(ч. 2). Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною (ч. 3).
Згідно статуту КПТМ «Криворіжтепломережа», підприємство створено з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам (а.с. 7, зворот), та відповідно до статті 5 закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії, оскільки здійснює постачання теплової енергії.
За змістом п.1 ч.3 ст.20 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а відсутність договору на постачання комунальних послуг з споживачем, як то передбачено ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не звільняє останнього щодо обов'язкової оплати отриманих послуг відповідно до положень ст.ст. 11, 509 ЦК України.
КПТМ “Криворіжтепломережа” поставляє теплову енергію до квартири, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна,25\4 та яка на праві власності належить позивачам за зустрічним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_3, та відповідно з урахуванням рішень Криворізької міської ради про початок/закінчення опалювального сезону та встановлених органом місцевого самоврядування тарифів та НКРЕ (а.с. 85-122, 206).
З матеріалів справи вбачається, що за надані КПТМ «Криворіжтепломережа» до квартири, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вокзальна,25\4 та яка на праві власності належить позивачам за зустрічним позовом у період з жовтня 2012 року здійснювалась оплата.
Позивачі за зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів тих обставин, що у спірний період виникнення заборгованості, до квартири, яка належить їм на праві приватної (спільної) власності підприємством-постачальником, теплопостачання не здійснювалось, або доказів того, що ця квартира відключена від мереж теплопостачання. Часткова оплата наданих послуг теплопостачання, свідчить про те, що позивачі за зустрічним позовом фактично користувались як споживачі такими послугами без укладання відповідного договору.
Вимоги позивачів за зустрічними позовами про припинення нечесної та агресивної підприємницької практики шляхом заборони КПТМ «Криворіжтепломережа» звертатись до них із позовами за відсутності договору або іншого правочину не сумісна з принципом верховенства права, складовою якого є право на звернення до суду за захистом порушених чи невизнаних прав, а також не узгоджується з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому не можуть бути задоволені.
Зустрічні позови обґрунтовані незгодою з пред'явленим позовом та вимогами про стягнення коштів за послуги теплопостачання, однак суд не має процесуальних повноважень на заборону певному суб'єкту господарювання реалізовувати право на судовий захист порушених, невизнаних, оспорюваних прав шляхом пред'явлення позову до певної особи у результаті надання відповідних послуг. Суд вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, обґрунтованість чи безпідставність заявлених вимог, та ухвалює відповідне судове рішення, яке може бути оскаржене у встановленому порядку, однак таке рішення не може полягати у забороні звертатися до суду із позовом, так як про це заявляють позивачі за зустрічним позовом.
Тому суд відхиляє зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог щодо заборони звернення до суду до них із позовами з мотивів їх безпідставності.
Що стосується вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про винесення окремої ухвали відносно КПТМ «Криворіжтепломережа» та його посадових осіб, причетних до подання позову, суд їх також відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, КПТМ «Криворіжтепломережа» реалізувало своє право на звернення до суду, і такі дії гарантовані чинним законодавством, і не є злочином чи правопорушенням.
Тому вимоги про винесення окремої ухвали за те, що юридична особа звернулась до суду із позовом, з яким не погоджується протилежна сторона у справі є безпідставними.
Отже у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно ст. ст. 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача КПТМ «Криворіжтепломережа», витрати по сплаті судового збору у розмірі по 121,80 грн. з кожного (243,60грн./2).
Оскільки позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі закону України «Про захист прав споживачів» як споживачі були звільнені від сплати судового збору, у задоволені зустрічних позовів відмовлено, на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати за розгляд зустрічних позовів у розмірі 487,20грн. та 551,20 грн. слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст., Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на підставі ст. ст. 3, 4, 10,11, 57-60, 88, 208-218, 294 ЦПК України, суд,-
Первісний позов Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 25 кв. 4, на користь Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” (ОКПО 03342184) - заборгованість по оплаті за постачання теплової енергії за період часу з 01.11.2010 року по 01.08.2013 року в сумі 1651,73 (одна тисяча шістсот п"ятдесят одна грн. сімдесят три коп.) .
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 1 кв. 65, на користь Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” (ОКПО 03342184) - заборгованість по оплаті за постачання теплової енергії за період часу з 01.11.2010 року по 01.08.2013 року в сумі 1651,73 (одна тисяча шістсот п"ятдесят одна грн. сімдесят три коп.).
В задоволені позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2004 року по 31 жовтня 2010року - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 25 кв. 4 на користь Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” (ОКПО 03342184) судові витрати у розмірі 121,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 1 кв. 65 на користь Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” (ОКПО 03342184) судові витрати у розмірі 121,80 грн.
Судові витрати за розгляд зустрічних позовів у розмірі 487,20грн. та 551,20 грн. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 18 серпня 2017 року
Суддя: О. В. Чайкіна