ЄУН 174/506/17
н/п 2/174/336/2017
20 жовтня 2017 року Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,
з участю секретаря - Килинчук Л.Л.
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом вказуючи, що 20.02.2004 року, у віці 83 років, в м. Вільногірську Дніпропетровської області, померла її рідна баба ОСОБА_3, яка на день смерті була зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої відкрилась спадщина за законом, яка складається з майна, належного її бабі при житті, а саме: садиби по вул. Центральній, 51, розташованій в с. Новоганнівка Криворізького району Дніпропетровської області, та земельної ділянки, розміром 5.1883 гектарів, розташованої на землях Лозуватської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області.
При житті, на своє майно, її баба на будь-чию користь заповітів не складала, інших спадкоємців першої черги за законом, крім неї, на належне її бабі майно, на сьогоднішній день не має, оскільки її матір ОСОБА_4, донька ОСОБА_3, померла 10.09.2012 року. Будь-які інші особи, які можуть претендувати або оскаржувати її право на спадкування після смерті ОСОБА_3, на сьогоднішній день відсутні.
При житті її баба мала низку хронічних захворювань серця, внаслідок чого, з літа 1998 року - по день своєї смерті, проживала разом з нею, оскільки вона потребувала постійного стороннього нагляду та догляду за нею, постійного відвідування медичних закладів, систематичного проходження медичного лікування.
07.06.2017 року, вона звернулась до Шостої криворізької державної нотаріальної контори - за місцем знаходження майна, яке належало її бабі при житті, з заявою про прийняття нею спадщини за законом після смерті її баби. За її зверненням до нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з мотивів того, що видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину не можливо, оскільки спадкоємець, тобто вона, пропустила 6-місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що суперечить вимогам глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та не надала доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Оскільки її матір після смерті своєї матері - її баби ОСОБА_3, спадщину не прийняла, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала та свого права власності на спадкове майно не зареєструвала у встановленому законом порядку, вона вважає, що вона має право на спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_3 в повному обсязі на все, належне їй при житті майно за правом представлення як спадкоємець першої черги за законом.
Встановлення факту її постійного проживання з її бабою на час її смерті та відкриття спадщини в іншій спосіб, крім як за рішенням суду, є неможливим, оскільки реєстрація баби за місцем її проживання, не відповідає її дійсному, постійному місцю проживання та місцю відкриття спадщини після її смерті в м. Вільногірську Дніпропетровської області де вона і померла та де фактично і відкрилась спадщина по закону після її смерті.
Визнання факту, що має юридичне значення, зазначеного вище, та визнання за нею право на спадкування, їй необхідно для подальшого отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що є виключним правом та обов'язком органів нотаріату за місцем відкриття спадщини.
Визнання за нею права на спадкування за законом на майно, що є спадщиною після смерті її баби, їй так само необхідно для отримання правовстановлюючих документів на спадщину за законом.
Просить визнати факт, що має юридичне значення - факт її постійного, спільного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1, на день смерті та на день відкриття спадщини, яка відкрилась 20 лютого 2004 року, разом із ОСОБА_3, яка є її бабою, та яка померла 20 лютого 2004 року в м. Вільногірську Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис за № 47 від 21 лютого 2004 року відділом РАЦС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області та визнати за нею право на спадкування за законом за правом представлення на майно, що належало при житті її бабі - ОСОБА_3, як спадкоємцем першої черги за законом.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на вищевказані обставини, просять позов задовольнити.
Відповідач - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, свого представника в судове засідання не направили, надали письмову заяву, згідно якої просять розглядати справу у їх відсутність, вважають, що позов підлягає задоволенню. (а.с. 45).
Вислухавши позивачку, її представника, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.
Так, свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_1 знає з дитинства, підтримують дружні стосунки. З 2000 року разом з позивачкою в м. Вільногірськ постійно проживала її баба, остання постійно хворіла, а позивачка за нею доглядала та лікувала. Інших онуків у баби не було. Мама позивачки на той час ще була жива, але вона проживала у приватному будинку, в якому не було умов для проживання хворої бабусі, мати позивачки на той час сама хворіла, померла вона у 2012 році. Інших близьких родичів у позивачки немає.
Свідок ОСОБА_6В суду показала, що позивачку знає з 1987 року, їй відомо, що позивачка у 2000 році забрала бабусю жити до себе, бо вона не могла жити одна, хворіла, а в 2004 році померла. Бабуся до часу смерті проживала у позивачки, а коли померла, то ховала її позивачка. Інших близьких родичів у позивачки немає. Мати ОСОБА_1 померла у вересні 2012 року.
Факт смерті ОСОБА_3 у віці 83 років, 20.02.2004 року у м. Вільногріськ підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видано відділом реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції, актовий запис про смерть № 47 від 21.02.2004 року (а.с. 7).
Факт родинних стосунків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується свідоцтвом про народження останньої (а.с. 9)
ОСОБА_7 02.04.1958 року уклала шлюб з ОСОБА_8, в зв'язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 10)
Факт смерті ОСОБА_4 07.09.2012 року у м.Вільногірськ Дніпропетровської області, підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8).
Факт родинних стосунків позивачки та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_9 (а.с. 11), згідно з яким остання народилась 18.07.1965 року в м.Вільногірську, її матір'ю є ОСОБА_4
Факт зміни позивачкою прізвища підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, згідно з яким ОСОБА_9, 11.11.1994 року уклала шлюб з ОСОБА_10, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а.с. 12).
Факт наявності спадкового майна після померлої ОСОБА_3, підтверджується копію свідоцтва про право особистої власності від 26.01.1089 року, згідно якого ОСОБА_3 належить житловий будинок № 51 по вул. Центральній, в с. Ново-Анновка Криворізького району (а.с. 13) та копією державного акту на право приватної власності на землю від 28.12.2001 року, згідно якого ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 5.1883 гектарів, яка розташована на території Лозуватської сільської ради (а.с. 15)
Факт звернення позивачки до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та факт відмови позивачці у видачі свідоцтва про право спадщину за законом підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07.06.2017 року, відповідно до якої державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_11, розглянуто заяву ОСОБА_1 про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті бабусі ОСОБА_3, яка на день смерті зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з пропуском спадкоємцем 6-ти місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відсутності доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємцю запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини або для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. (а.с.16)
Факт реєстрації позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 03.02.1995 року за адресою: АДРЕСА_2, підтверджено копією сторінок паспорту позивачки (а.с. 17-18)
Факт проживання померлої ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 за місцем проживання та реєстрації позивачки ОСОБА_1 підтверджується актом від 11.05.2017 року № 859, складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_12 в присутності свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, відповідно до якого проведено огляд помешкання ОСОБА_1 та встановлено, що за цією адресою до 20.02.2004 року понад два роки мешкала бабуся позивачки ОСОБА_3 (1920 р.н.) (а.с. 20).
Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до абзацу 6 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст.174 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3, яка померла 20.02.2004 року, після смерті якої відкрилася спадщина на будинок № 51 по вул. Центральній, в с. Новоганнівка Криворізького району та земельна ділянка площею 5.1883 гектарів, яка розташована на території Лозуватської сільської ради, позивачка є спадкоємцем померлої першої черги за законом за правом представлення, оскільки дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 спадщину після померлої матері не прийняла і померла 12.09.2012 року, інші спадкоємці за законом та заповітом відсутні, однак у видачі свідоцтва на право на спадщину після померлої баби позивачці ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у зв'язку з пропуском спадкоємцем 6-ти місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відсутністю у неї доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак спадкодавець ОСОБА_3 на час її смерті постійно проживала з позивачкою ОСОБА_1 в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, де і померла, і встановлення даного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки дає їй право на отримання спадщини після померлої баби, позовні вимоги відповідачем визнано у повному обсязі, що не суперечить обставинам справи та закону, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивачки згідно її заяви.
На підставі ст.ст. 1220, 1221, 1266, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення - факт постійного проживання ОСОБА_1 у м. Вільногірськ Дніпропетровської області в квартирі АДРЕСА_1, на день смерті та на день відкриття спадщини, яка відкрилась 20 лютого 2004 року, разом із спадкодавцем ОСОБА_3, яка є її бабою, та яка померла 20 лютого 2004 року в м. Вільногірську Дніпропетровської області.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом за правом представлення на майно, що належало при житті її бабі - ОСОБА_3, померлої 20 лютого 2004 року, як спадкоємцем першої черги за законом.
Судові витрати у справі покласти на позивачку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 25 жовтня 2017 року.
Головуючий - суддя : А.А.Борцова