Справа № 199/6056/17
(1-кп/199/406/17)
іменем України
25.10.2017 року місто Дніпро Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017040630001749 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя м.Дніпро, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судимого 24.06.2016 Амур-Нижньодніпровським райсудом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 2 місяців арешту, покарання відбуте повністю 20.12.2016,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
16.06.2017 близько 17-35 ОСОБА_6 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з батьком ОСОБА_4 та на ґрунті неприязних відносин з останнім, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, наніс у обличчя ОСОБА_4 не менше одного удару кулаком.
В результаті удару кулаком у обличчя, ОСОБА_6 умисно заподіяв ОСОБА_4 , згідно висновку експерта № 2917е від 29-30.08.2017, легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, у вигляді саден обличчя праворуч.
Обвинувачений ОСОБА_6 провину визнав повністю. Суду показав, що дійсно він при вказаних в обвинувальному акті обставинах, місці та за часом, під час словесного конфлікту з батьком ОСОБА_4 та на ґрунті неприязних відносин з останнім, наніс у обличчя ОСОБА_4 удар кулаком,чим спричинив йому тілесні ушкодження.
Суд вважає, що на підставі ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, вина ОСОБА_6 в обвинуваченні підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , що 16.06.2017 близько 17-35 його син ОСОБА_6 , на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з ним та на ґрунті неприязних відносин, наніс йому у обличчя не менше одного удару кулаком, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя;
- показаннями свідка ОСОБА_7 , що він сусід та проживає поруч з ОСОБА_4 16.06.2017 почув крики з боку домоволодіння ОСОБА_4 , вийшов на вулицю і побачив як син ОСОБА_4 - обвинувачений ОСОБА_6 , наздогнав батька та наніс потерпілому удар кулаком у обличчя;
- протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_4 від 03.07.2017 про вчинення кримінального правопорушення відносно нього з боку сина ОСОБА_6 ;
- висновком експерта № 2917е від 03-04.08.2017, що у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, у вигляді саден обличчя праворуч, які могли утворитися від дії тупого твердого предмету незадовго до звернення за медичною допомогою у лікувальні заклади, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2017 за участю свідка ОСОБА_7 , який підтвердив свої показання щодо побиття обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_4 , та нанесення обвинуваченим останньому удару кулаком в праву половину обличчя;
- висновком експерта № 2919е від 29-30.08.2017, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя праворуч. Локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 , не суперечать механізму їх утворення, на який вказує свідок ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, а саме при ударі кулаком в праву половину обличчя;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 , який підтвердив показання щодо свого побиття саме ОСОБА_6 та нанесення йому обвинуваченим удару кулаком в праву половину обличчя;
- висновком експерта № 2917е від 29-30.08.2017, що у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, у вигляді саден обличчя праворуч, які могли утворитися від дії тупого твердого предмету незадовго до звернення за медичною допомогою у лікувальні заклади, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 , не суперечать механізму їх утворення, на який вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, а саме при ударі кулаком в праву половину обличчя.
Оцінюючи докази, суд вважає що дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
ОСОБА_6 вчинив умисний злочин невеликої тяжкості, від якого тяжких наслідків не сталося, провину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, готов нести кримінальну відповідальність, не має не відбутого покарання за попереднім вироком, характеризується задовільно, на обліку лікаря нарколога або психіатра не перебуває.
Але, ОСОБА_6 скоїв умисне кримінальне правопорушення проти здоров'я особи, яке представляє суспільну небезпеку, причому щодо особи похилого віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що суд, відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України, визнає обставиною, яка обтяжує покарання.
Також, суд, відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України, визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , рецидив злочинів, оскільки обвинувачений був засуджений за умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, судимість за яке не знята та не погашена, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Прокурор пропонував суду призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу, представник потерпілого покарання у вигляді виправних робіт, потерпілий ОСОБА_4 з покаранням не визначився.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 ніде не працює, постійного заробітку не має, не має грошових коштів для сплати штрафу, тому суд вважає недоцільним призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу або виправні роботи, враховуючи ці обставини, а, також, наявність ризиків щодо можливого невиконання засудженим з цього приводу вказаних видів покарання.
На думку суду, єдиним видом покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових злочинів, є громадські роботи.
Потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов на відшкодування майнової шкоди у розмірі 1838 грн 27 коп.
Обвинувачений ОСОБА_6 , він же цивільний відповідач, позовні вимоги визнав повністю.
Суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позовні вимоги підтверджуються письмовими доказами, та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 , винного у скоєнні кримінального правопорушення, наслідками якого завдана матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_4 у розмірі 1838 грн 27 коп, на користь останнього.
Керуючись ст.110, ст.ст.368-374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому за ч.1 ст.125 КК України обвинуваченні та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Цивільний позов задовольнити повністю.
Стягнути на відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 - 1838 гривень 27 копійок.
Обвинувачений, прокурор, потерпілий та його представник мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області.
На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, а інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку у суді.
Суддя: ОСОБА_1