Справа № 200/14766/17
Провадження № 2/200/3758/17
/заочне/
31 серпня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Шевцової Т.В.
при секретарі - Южаковій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_2 (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2) на його користь суму боргу в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США та 3% річних в сумі 50 510,57 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот десять гривень 57 копійок), витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено розписку (договір позики), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач-1 отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США.
Також, у договорі позики (розписці) сторонами було погоджено, що відповідач-1 зобов'язаний повернути всю суму позики до 29.04.2012 року. 27.04.2014р. було змінено термін повернення суми позики на 30.04.2014р. Усі умови договору позики були погоджені сторонами та викладені в розписці, підписаній 29.04.2010р. та додатково підписаній 27.04.2012р.
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики (розпискою) укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 27 квітня 2014р. було укладено договір поруки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Відповідно до умов якого, відповідач-2 поручився перед позивачем за зобов'язаннями ОСОБА_2 за розпискою від 29.04.2010р. в межах суми що дорівнює 1 000,00 (однієї тисячі) доларів США.
Вищевказаний договір позики (розписку) було підписано сторонами та передано кошти Позикодавцем Позичальнику в присутності ОСОБА_4.
По спливу зазначеного строку, відповідач-1 кошти не повернув, домовленості щодо відстрочення повернення суми залишку боргу між ними відсутня.
На вимогу позивача про повернення суми боргу у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США та 1 000,00 (одна тисяча) доларів США, відповідач-1 та відповідач-2 не відповідають, кошти не повертають.
Позивач вважає, що відповідачем-1 та відповідачем-2 грубо порушуються його майнові права та інтереси, а також норми чинного законодавства України, що надає підстав позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання не з'явилися, про день розгляду справи повідомлялися своєчасно, належним чином. Причини неявки суду невідомі.
З огляду на викладене та згідно правил ч. 1ст. 76 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.04.2010 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено розписку (договір позики), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач-1 отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США, зі строком повернення до 29.04.2012 року. 27.04.2014р. було змінено термін повернення суми позики на 30.04.2014р. Усі умови договору позики були погоджені сторонами та викладені в розписці, підписаній 29.04.2010р. та додатково підписаній 27.04.2012р.
На підтвердження передачі грошей відповідач-1 написав власноручно розписку, засвідчену в присутності свідка ОСОБА_4.
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики (розпискою) укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 27 квітня 2014р. було укладено договір поруки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (відповідач-2). Відповідно до умов якого, Відповідач-2 поручився перед позивачем за зобов'язаннями ОСОБА_2 за розпискою від 29.04.2010р. в межах суми що дорівнює 1 000,00 (однієї тисячі) доларів США.
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, у разі порушення Зобов'язання Позичальником Позикодавець направляє Поручителю письмову вимогу виконати Зобов'язання щодо повернення грошових коштів. Позикодавець не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання Зобов'язання Позичальником. Вимога Позикодавця буде достатньою для Поручителя підставою для виконання Зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі але не більше 1 000 (однієї тисячі) доларів США без будь-яких застережень, умов чи вимог до Позикодавця про надання додаткової інформації чи документів.
01 березня 2017р. Відповідачу-2 (поручителю) було вручено нарочно, під розписку, вимогу від 01.03.2017р. про стягнення заборгованості у розмірі 1 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу Позикодавця в валюті Зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що відповідач-1 грошові кошти у строк визначений договором позики (розпискою) 30.04.2014р. не повернув, з огляду на що станом на дату подачі позову - наявна заборгованість у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, еквівалентно 1 343 783,55 грн. (один мільйон триста сорок три сімсот вісімдесят три гривні 55 копійок) та залишається не сплаченою.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Крім того, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так само слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.
Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.
При цьому індекс інфляції, 3 % річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу. (позиція Верховного Суду України в постанові від 19.10.2016 у справі за № 761/6313/14-ц|6-2129цс16 та постанові від 16.11. 2016 року у справі за № 6-1286цс16).
В звязку з неналежним виконанням Відповідачем-1 умов договору позики (розписки) суд вважає обґрунтованим нарахування 3% річних у розмірі 50 510,57 грн. (загальний період нарахування з 01.05.2014 по 13.04.2017).
У строк, погоджений сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язання з повернення коштів не виконали.
Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості відповідачем-1 відповідачем-2 не було здійснено.
Відповідно до ч.1-3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Ст. 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальністю поручителя.
Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно зі ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові по справі №6-284цс17.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги в частині визначення розміру боргу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача-1 слід стягнути на користь позивача суму боргу за договором позики, яка складається з: - основного боргу в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) доларів США, що станом на 13.04.2017р. еквівалентно 1 316 907,83 грн. (один мільйон триста шістнадцять тисяч дев'ятсот сім гривень 83 копійок) та 3% річних в сумі 50 510,57 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот десять тисяч 57 копійок).
З відповідача-1 та відповідача-2 стягнути солідарно 1000,00 (одну тисячу) доларів США, що станом на 13.04.2017р. еквівалентно 26 875,67 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 67 копійок)- основного боргу.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до приписів ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до приписів ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Оскільки відповідачами не спростовано порушення умов договору, укладеного між сторонами, зобов'язання має виконуватись належним чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають до задоволення, шляхом стягнення суми боргу та 3% річних підлягають до задоволення в розмірі визначеному позивачем.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір покласти на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,39,57,60,88,169,179,197,209,212-215,224-226 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії МЕ 702047, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.12.2005р., зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії АЕ 467647, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 24.12.1996р, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) загальну суму заборгованості за розпискою в розмірі 1 367 418,40 грн. (один мільйон триста шістдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять гривень 40 копійок), яка складається з: - основного боргу в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) доларів США, що станом на 13.04.2017р. еквівалентно 1 316 907,83 грн. (один мільйон триста шістнадцять тисяч дев'ятсот сім гривень 83 копійок) та 3% річних в сумі 50 510,57 грн. (п'ятдесят тисяч п'ятсот десять тисяч 57 копійок).
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (паспорт серії МЕ 702047, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.12.2005р., зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, паспорт серії АМ 721367, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 22.10.2002р., зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії АЕ 467647, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 24.12.1996р, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) 1000,00 (одну тисячу) доларів США, що станом на 13.04.2017р. еквівалентно 26 875,67 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 67 копійок)- основного боргу.
Судовий збір у сумі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) стягнути солідарно з ОСОБА_2 (паспорт серії МЕ 702047, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.12.2005р., зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, паспорт серії АМ 721367, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 22.10.2002р., зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії АЕ 467647, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 24.12.1996р, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2)
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.
Суддя Т.В.Шевцова