"19" жовтня 2017 р. Справа № 918/558/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю «Агро ХХІ» в особі ліквідатора ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.2017р. у справі №918/558/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ», в особі
ліквідатора ОСОБА_1 с.Бабин Гощанського р-ну Рівненської обл.
до Дочірнього сільськогосподарського підприємства «ОВАС-Агро» приватного
підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС»
с.Бабин Гощанського р-ну Рівненської обл.
про стягнення 10 794 грн. 28 коп. заборгованості,-
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2017р. у справі №918/558/17 (суддя Марач В.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» в особі ліквідатора ОСОБА_1 (надалі в тексті - Товариство) до Дочірнього сіль-ськогоподарського підприємства «ОВАС-Агро» приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» (надалі в тексті - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 10 794 грн. 28 коп.(арк.справи 53-58).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано жод-них документів, які б містили відомості про господарську операцію, зокрема про її предмет (пос-тавка, купівля-продаж, тощо) його вартісні та кількісні показники, про сторони операції, представ-ників сторін, які вчиняли дану операцію, тощо, а тому й не доведено належними та допустимими доказами того, що у Відповідача виникли зобов'язання по сплаті 10 794 грн. 28 коп.(арк.справи 57).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, у якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської об-ласті від 12.09.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позов, а також відстрочити сплату судового збору до прийняття судового рішення.(арк.справи 67-69).
Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд не-повно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального пра-ва. Скаржник вказує, що суд безпідставно зробив висновок, що відсутні докази, які б підтверд-жували борг. Разом з тим, зазначає, що ліквідатору ОСОБА_1 не було передано жодних дого-ворів чи інших доказів на підтвердження існування господарських відносин. При цьому, відпові-дач не виконав ухвали суду - не подав витребовуваних доказів.(арк.справи 67-68).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято до провадження скаргу Позивача, справу призначено до слухання. Та-кож, Скаржникові відстрочено сплату судового збору в сумі 1 760 грн. за подання апеляційної ска-рги у справі №918/558/17 до прийняття постанови.(арк.справи 65,66).
Сторони не забезпечили явку своїх представників в призначене на 19.10.2017р. судове засі-дання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку. Нато-мість, 19.10.2017р. Скаржник подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи (арк.справи 84), яке колегія суддів відхилила з огляду на те, що ухвалою від 09.10.2017р. (арк.справи 66) явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, а матеріалів справи дос-татньо для розгляду скарги по суті. Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'яз-ком суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповіда-льністю «Агро ХХІ» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просило стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства «ОВАС-Агро» Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» заборгованість в сумі 10 794 грн. 28 коп.(арк. справи 2-3).
Позов обґрунтований тим, що постановою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017р. у справі №918/54/16 ТзОВ «Агро ХХІ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну про-цедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.(арк.справи 8-10). Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: зок-рема, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгова-ності. Так, ліквідатором проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами та ус-тановлено, що Дочірнє сільськогосподарське підприємство «ОВАС-Агро» Приватного підприємс-тва, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» має заборгованість перед ТзОВ «Агро ХХІ» в сумі 10 794 грн. 28 коп., яка виникла на підставі договору №1893 від 01.04.2014р.
Матеріали справи також містять:
- лист ліквідатора від 07.02.2017р. №01-01/10/162, адресований директору Товариства що-до надання документів на підтвердження господарських відносин із контрагентами, який залише-ний без реагування.(арк.справи 12-13).
- претензію ліквідатора від 03.03.2017р. №01-01/10/172-2, адресовану Дочірньому сільсько-господарському підприємству «ОВАС-Агро» щодо сплати заборгованості в сумі 10 794 грн. 28 коп., що виникла на підставі договору №1893 від 01.04.2014р., яка також залишена без реагуван-ня.(арк. справи 14-15).
З матеріалів справи також вбачається, що звертаючись із позовом ліквідатор клопотався щодо витребування у Відповідача доказів на підтвердження існуючого боргу.(арк.справи 11). Ух-валою господарського суду Рівненської області від 11.08.2017р. витребувано у сторін договори, на-кладні про поставку, акти приймання-передачі, довіреності, на підставі яких стягується за борго-ваність, акти звірки заборгованості.(арк.справи 1).
Сторони вимог ухвали суду не виконали, проте Позивач подав пояснення, у яких вказує, що ліквідатору ОСОБА_1 не було передано жодних договорів чи інших доказів на підтверд-ження існування господарських відносин.(арк.справи 32).
Як вже зазначалося, господарський суд Рівненської області рішенням від 12.09.2017р. від-мовив у задоволенні позову за безпідставністю.(арк.справи 53-55).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Предметом даного спору є стягнення заборгованості.
Колегія суддів зауважує, що частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи має захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, спо-собами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання право-чину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездія-льності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений догово-ром або законом.
Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 Господарсь-кого кодексу України (надалі в тексті ГК України). Так, кожний суб'єкт господарювання та спожи-вач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта гос-подарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-госпо-дарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими спо-собами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодек-сом, іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юри-дичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчіс-тю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних за-коном інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобі-гання правопорушенням.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як стверджено матеріалами справи, підставою виникнення заборгованості Позивач вважає договір №1893 від 01.04.2014р.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'я-зання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укла-деним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За загальними правилами господарський договір викладається у формі єдиного документа, підпи-саного сторонами та скріпленого печатками.(ст.181 ГК України).
Розглядаючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює на-явність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.(ст.32 ГПК Ук-раїни). Відтак, належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первин-ний документ. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі ак-тивів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.(ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Відповідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Переглядаючи рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів існування договірних відносин чи здійснення господарських операцій ТзОВ «Агро ХХІ» та ДчСгП «ОВАС-Агро» ПП, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС».
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку суду про відмову в задово-ленні позову.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задово-лення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. Скаржнику було відстрочено сплату судового збору в сумі 1 760 грн. за по-дання апеляційної скарги у справі №918/558/17 до прийняття постанови.(арк.справи 66). Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги із ТзОВ «Агро ХХІ» належить стяг-нути в доход Державного бюджету України 1 760 грн. судового збору за подання апеляційної ска-рги.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» на рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.2017 року у справі №918/558/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» (35431, Рівненська область, Гощанський район, с.Бабин, вул.Заводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34438102) в доход Державного бюджету України 1 760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Надати доручення місцевому господарському суду про видачу відповідного наказу.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу №918/996/16 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.