"19" жовтня 2017 р.Справа № 915/1622/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №471 від 12.06.2017р. та №912 від 21.08.2017р.; протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017р. та від 21.08.2017р.)
при секретарі судового засідання Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від Громадської організації інвалідів «БЛАГОВЕСТ» - Орел О.В. - за довіреністю;
від ППБМП «ІНТЕРВАЛ» - Куліченко Д.О. - за ордером, договором; Кобзаренко Д.О. за ордером, договором;
від ТОВ «БОГЕЛ-М» - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації інвалідів «БЛАГОВЕСТ»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року
по справі №915/1622/16
за позовом Приватного проектно-будівельного малого підприємства «ІНТЕРВАЛ»
до:
- Громадської організації інвалідів «БЛАГОВЕСТ»;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М»
про визнання недійсними договорів
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 19.10.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
30.12.2016р. Приватне проектно-будівельне мале підприємство «ІНТЕРВАЛ» (надалі - позивач, ППБМП «Інтервал», Підприємство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Громадської організації інвалідів «БЛАГОВЕСТ» (надалі - відповідач, ГОІ «Благовест», відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М» (надалі - відповідач, ТОВ «Богел-М»), в якому просило суд:
- визнати недійсним договір №5/3 від 15.08.2005р., укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством «Інтервал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богел-М»;
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги №5/ЗП від 10.03.2015р., укладений між Громадською організацією інвалідів «Благовест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богел-М».
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 30.03.2017р.) ППБМП «Інтервал» зазначило наступне. В 2004 році ОСОБА_4, засновника ПП БМП «Інтервал», ввели в оману представники ТОВ «Богел-М», скориставшись незадовільним станом здоров'я, змусили підписати договір купівлі-продажу корпоративних прав. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.05.2007р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. по справі № 2-5-2017/2007 визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004р., укладений між ПП БМП «Інтервал» та ТОВ «Богел-М» у зв'язку із недотриманням вимог діючого законодавства, отже ТОВ «Богел-М придбало неіснуючі корпоративні права на ППБМП «Інтервал». Договір №5/3 від 15.08.2005р. є недійсним, оскільки в порушення ч. 2 ст. 203 ЦК України ОСОБА_5, не маючи повноважень та не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, підписав від імені ППБМП «Інтервал» цей договір; правочин від імені ПП БМП «Інтервал» вчинено ОСОБА_5 поза волею власника ПП БМП «Інтервал» ОСОБА_4, тобто волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, у зв'язку з чим, такий правочин визнається недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України; ТзОВ "Богел-М" не було здійснено жодних дій спрямованих на настання наслідків, обмовлених в договорі, під'їзна дорога не побудована та фактично відсутня, отже, договір №5/3 від 15.08.2005р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України). Договір № 5/ЗП від 10.03.2015р. про відступлення права вимоги є недійсним, оскільки представник ТОВ "Богел-М" (ОСОБА_6) не мав права укладати договір відступлення прав вимоги по договору 5/3 від 15.08.2005р. без письмової згоди ППБМП «Інтервал»; у зв'язку з недійсністю договору № 5/3 від 15.08.2005р. недійсним є і договір відступлення прав вимоги № 5/ЗП від 10.03.2015р., укладений між ТОВ «Богел-М» та ГОІ «Благовест» (ст. 216 ЦК України); оспорюваний правочин є фіктивним (ст. 234 ЦК України); оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Богел-М" без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до витягу з ЄДР станом на 10.03.2015р. керівником та підписантом ТОВ «Богел-М» є ОСОБА_7, а засновником є ГОІ «Благовест» (ч. 2 ст. 203 ЦК України); ТОВ «Богел-М» та ГОІ «Благовест» фактично вчинили інший правочин ніж той, що передбачений умовами договору. З урахуванням правової природи вчиненого правочину він є факторингом.
06.07.2017р. ГОІ «Благовест» подала суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; клопотання по застосування наслідків порушення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст.267 ЦК України.
09.03.2017р. позивач подав місцевому господарському суду клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи та судової технічної експертизи документів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017р. (суддя Олейняш Е.М..) позов задоволено - визнано недійсним договір №5/3 від 15.08.2005р., укладений між ППБМП «Інтервал» та ТОВ «Богел-М»; визнано недійсним договір відступлення права вимоги №5/ЗП від 10.03.2015р., укладений між ГОІ «Благовест» та ТОВ «Богел-М»; стягнуто з відповідача ГОІ «Благовест» на користь ППБМП «Інтервал» 1378грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.2020,204, 215, 97, 99 , 98, 237, 238, 92, 216 ЦК України та вмотивовано наступним. Оспорюваний договір № 5/3 від 15.08.2015 року підписано від імені ППБМП "Інтервал" ОСОБА_8, а договір про внесення змін від 30.08.2007 року підписано від імені ППБМП "Інтервал" ОСОБА_6, а від імені ТзОВ "Богел-М" - ОСОБА_9 (15.08.2005 року та 30.08.2007 року). Проте 21.06.2004 року ТзОВ "Богел-М" в особі ОСОБА_9 придбало неіснуючі корпоративні права на ПП БМП "Інтервал". Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст. 236 ЦК кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, єдиним власником ПП БМП "Інтервал" з дня реєстрації, в тому числі на час укладення оскаржуваного договору був лише ОСОБА_4, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ОСОБА_9, знаючи про вищенаведені обставини, вчиняючи оспорюваний правочин та підписуючи його, діяв недобросовісно та нерозумно, зокрема, достеменно знав про відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідного обсягу повноважень на вчинення правочинів та підписання документів від ПП БМП "Інтервал" та повинен був, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. ТзОВ "Богел-М", ТзОВ "Аркос ЛТД", ПП БМП "Інтервал" були сторонами в судовій справі № 2-5-217/2007 в Центральному районному суді м. Миколаєва, Одеському апеляційному господарському суді та у Вищому господарському суді України, у зв'язку з чим, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 знали про відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідного обсягу повноважень на вчинення правочинів та підписання документів від ПП БМП "Інтервал". Враховуючи вищевикладене, в силу приписів ч. 2 ст. 203, 215 ЦК України договір №5/3 від 15.08.2005р. є недійсним, оскільки підписано особою (ОСОБА_8), яка взагалі не мала повноважень на його укладення та підписання, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Враховуючи встановлення судом недійсності договору №5/3 від 15.08.2005р., право вимоги за яким перейшло до нового кредитора, суд дійшов висновку про недійсність і договору відступлення права вимоги № 5/ЗП від 10.03.2015р., укладеного між ТзОВ «Богел-М» та ГОІ «Благовест», оскільки в силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а в силу ст.512 ЦК України відступлення права вимоги можливе лише щодо передачі дійсних прав іншій особі за правочином.
Разом з цим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що твердження позивача про недійсність договору №5/3 від 15.08.2005р. з підстав його фіктивності є безпідставними. Щодо посилань відповідача на те, що під час розгляду справи № 915/686/15 суд не встановив фактів порушення законодавства та недійсності договору №5/3 від 15.08.2005р. або договору №5/ЗП від 10.03.2015р., то суд зазначив, що предметом спору у вищевказаній господарській справі була вимога про стягнення заборгованості. Зі змісту судового рішення по справі №915/686/15 вбачається, що судом не надавалась правова оцінка недійсності договорів з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, оскільки вказані вимоги не були предметом спору, відповідного зустрічного позову заявлено не було, клопотань про визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору в порядку, передбаченому ст. 83 ГПК України, не заявлялось.
В частині застосування строку позовної давності у справі місцевий господарський суд зазначив, що в суду відсутні правові підстави для відмови в позові, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено, правочин №5/3 від 15.08.2005р. підписано від імені ППБМП "Інтервал" ОСОБА_8, якого призначено на посаду не керівником ППБМП "Інтервал", а керівником ТОВ "Богел-М", тобто ОСОБА_8 взагалі не мав права як здійснювати керівництво ППБМП "Інтервал", так і укладати правочини від імені цієї юридичної особи (позивача). За таких обставин, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту укладення договору, а з моменту, коли ОСОБА_4 (директор, який здійснював керівництво підприємством) дізнався про порушення прав та інтересів.
Не погодившись з рішенням суду від 13.04.2017р., Громадська організація інвалідів «Благовест» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення є незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з наступних підстав:
- судом відкладено розгляд справи на 30.03.2017р., але не повідомлено про це апелянта належним чином; 30.03.17р. судом розглянуто та долучено до справи заяву про зміну підстав позову, що подана позивачем 30.03.2017р., тобто у той самий день та під час того засідання про яке не повідомлено апелянта. Таким чином суд допустив порушення прав ГОІ «Благовест», адже не маючи можливості ознайомитись із вказаною заявою до її розгляду скаржник був позбавлений реалізовувати права передбачені ст. 22 ГПК України;
- суд зазначає у своєму рішенні, що він надіслав повідомлення про засідання 13.04.2017р. і нібито в матеріалах справи є докази цього, проте апелянт не отримував жодного такого повідомлення чи будь якої ухвали суду;
- висновок суду щодо єдиного беззмінного власника ППБМП «Інтервал» ОСОБА_4 суперечить матеріалам справи тому, що позивачем надавалось суду рішення Центрального районного суду в м. Миколаєві по справі №2-5-217/2007 від 30.05.2007р. та постанова апеляційної інстанції в цій справі за позовом ОСОБА_4, де він вимагав повернення корпоративних прав, недійсності договору купівлі корпоративних прав, доводив, що права та обов'язки перейшли до сторін та саме з цих підстав він звернувся до суду з вимогою визнати цей договір купівлі продажу корпоративних прав недійсним та захистити його порушене право;
- на момент укладення договору №5/3 від 15.08.2005р. ОСОБА_9 від імені ТОВ «БОГЕЛ-М» та ОСОБА_8 від імені ППБМП «Інтервал» мали всі повноваження для укладення такого договору, що підтверджується матеріалами справи та наданими рішеннями суду та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;.
- ГОІ «Благовест» зазначало під час розгляду справи про правову позицію, яку висловив Верховний суд України у своєму рішенні по справі №6-2363цс16. Проте суд обмежився лише передруковуванням тексту постанови та не врахував зазначену правову позицію при вирішенні спору по суті, формально зазначивши, що ОСОБА_9 (хоча третя особа в цьому випадку це ТОВ «БОГЕЛ-М») діяв недобросовісно та нерозумно, зокрема достеменно знав про відсутність повноважень необхідних для укладення договору, хоча апелянтом вище доведено, що з урахуванням допустимості доказів, яка судом проігнорована, та всупереч оцінці доказів у справі, таким чином порушуючи норми процесуального права, суд в основу свого рішення поклав декілька роздруківок які суперечать всім матеріалам справи та містять явну помилку, але на думку суду його висновки не суперечать висновкам ВСУ по справі №6-2363цс16, що не відповідає дійсності, адже позивачем не доведено, що « ...третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження...», позивачем не доведено недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи;
- рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №915/686/15 від 01.09.2016р., яке набрало законної сили, де ППБМП «Інтервал» виступало відповідачем, останнє вказувало всі обставини, якими наразі обґрунтовує свій позов у справі №915/1622/16, в якості обставин якими обґрунтовував нібито безпідставність вимог до нього по справі №915/686/15 (це підтверджується матеріалами відповідної справи);
- судом по справі №915/686/15 встановлено наступні обставини: твердження та доводи ППБМП «Інтервал» щодо недійсності оскаржуваних договорів безпідставні та недоведені. Отже судом по справі порушено норми процесуального права передбачені ст.ст. 34, 35, 43 ГПК України, щодо належності та допустимості доказів, оцінки доказів, а висновки суду не відповідають обставинам справи;
- суд, вважаючи позов обґрунтованим за матеріальним правом, повинен був застосувати позовну давність за клопотанням ГОІ «Благовест», строк якої збіг в 2008 -2012р.р., що підтверджується матеріалами справи, проте суд безпідставно зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та не підтверджуються жодним доказом по справі про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні; зобов'язано ГОІ «Благовест» у строк до 13.06.2017р. надати суду оригінали описів вкладення у цінний лист від 27.04.2017р. на адресу ППБМП «Інтервал» та ТОВ «Богел-М»; фіскальні чеки МД УДППЗ «Укрпошта» від 27.04.2017р., копії яких надані скаржником в додатки до апеляційної скарги. 01.06.2017р. скаржник надав суду апеляційної інстанції докази на виконання ухвали суду від 19.05.2017р.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. розпорядженням керівника апарату суду №471 від 12.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1622/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Лашин В.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 12.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Лашин В.В.) справу №915/1622/16 прийнято до провадження.
12.06.2017р. позивач надіслав Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в яких просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У зв'язку із відпусткою судді Лашина В.В. розпорядженням керівника апарату суду №912 від 21.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1622/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 21.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №915/1622/16 прийнято до провадження.
22.08.017р. ППБМП «ІНТЕРВАЛ» подало клопотання про витребування у відповідачів доказів - оригіналів оспорюваних правочинів (яке задоволене ухвалою суду від 21.09.2017р.), а саме:
- Договір 5/3 від 15.08.2005р., укладений між ППБМП «Інтервал» та ТОВом «Богел-М»;
- Договір від 30.08.2007р. про внесення змін до договору №5/3 від 15.08.2005р., укладений між ППБМП «Інтервал» та ТОВом «Богел-М»;
- Договір відступлення прав вимоги №/ЗП від 10.03.2015р. укладений між ТОВ «Богел- М» та Громадською організацією інвалідів «Благовест».
14.08.2017р. та 21.09.2017р. ГОІ «Благовест» ППБМП «Інтервал», відповідно, подали Одеському апеляційному господарському суду пояснення по справі.
22.08.2017р. позивачем також подані клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 19.10.2017р. :
- представники ППБМП «Інтервал» після огляду оригіналів договорів відмовились від клопотань про проведення експертиз по справі, через що клопотання не розглядались судом;
- оглянуто оригінали договору 5/3 від 15.08.2005р., договору від 30.08.2007р. та договору відступлення прав вимоги №/ЗП від 10.03.2015р.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представники позивача заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
ТОВ «БОГЕЛ-М» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.
Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ГОІ «БЛАГОВЕСТ» та ППБМП «ІНТЕРВАЛ», обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що в 1992 році було створено Приватне проектно-будівельне мале підприємство «Інтервал», єдиним засновником якого був ОСОБА_4, який наказом №1-к від 06.02.1992р. був призначений на посаду директора ППБМП «Інтервал» з правом всіх повноважень згідно Статуту та Законів України; наказ підписано засновником ОСОБА_4 та скріплено печаткою підприємства.
Відповідно до п. 1.1 Статуту ППБМП «ІНТЕРВАЛ» 1992 року, затвердженого власником ОСОБА_4 (т.2, а.с.2-10), Підприємство є юридичною особою та функціонує на принципах повної самостійності як економічної, так і правової, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку України та інші рахунки, користується державними кредитами в установленому порядку. Власником підприємства є учасник товариства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, приписаний в АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 виданий 13.11.1987 року Центральним РВВС м. Миколаєва.
Згідно із пунктами 2.2, 2.3 Статуту ППБМП «ІНТЕРВАЛ» для управління діяльністю колективу призначається власником директор та бухгалтер - казначей. Директор є правомочним представником у взаємовідносинах з державними та іншими органами, організаціями, установами і т.д., в суді та в арбітражі. Директор на підставі діючого законодавства, зокрема, укладає договори та інші угоди від імені та в інтересах приватного малого підприємства.
21.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М» в особі директора ОСОБА_9 (Покупець) та ОСОБА_4 (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (т.1, а.с.80), відповідно до п.1.1 якого згідно з умовами цього договору Продавець передає у власність Покупця корпоративне право на володіння ППБМП «Інтервал», зареєстрованим Миколаївським міськвиконкомом 06.02.1992р. під № 2014 код 13868786, а Покупець приймає у володіння вищевказані права і здійснює оплату.
Згідно із пунктами 3,6 Договору від 21.04.2004р. продавець зобов'язується передати покупцю одночасно з підписанням цього договору, зокрема, печатки та штампи. З моменту підписання цього договору та оформлення відповідних документів в органах реєстрації всі права і обов'язки, які випливають з корпоративних прав, переходять до покупця в повному об'ємі.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
01.06.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М» в особі директора ОСОБА_9 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркос ЛТД» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав №1 (т.1, а.с.81), відповідно до умов пунктів 1.1,4.4 якого Продавець майна - ТОВ «БОГЕЛ-М» продав, а Покупець - ТОВ «Аркос ЛТД» купив корпоративні (майнові) права володіння підприємством ППБМП «Інтервал» (приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" код за ЄДРПОУ 13868786) в кількості 100 (сто) % (відсотків). З моменту підписання даного Договору та оформлення відповідних документів в органах реєстрації всі права та обов'язки, які випливають із корпоративних прав, переходять до покупця в повному обсязі.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
28.09.2006р. між ТОВ «АРКОС ЛТД» та ТОВ «БУКОТ» було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав № 0109К,відповідно до умов якого до ТОВ «БУКОТ» перейшли корпоративні права на підприємство «Інтервал»,а саме- право власності на статутний фонд підприємства, на його майно,на управління ним, отримання прибутку та активів у разі його ліквідації (дана обставина підтверджується змістом рішення Центрального районного сулу м.Миколаєва від 30.05.2007р. - т.1, а.с.9-10).
У жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом про захист корпоративних прав. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007р. (т.1, а.с. 9-10) позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М», проектно-будівельного підприємства «Інтервал», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКОС-ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОТ» про захист корпоративних прав задоволено:
- визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав проектно-будівельного підприємства «Інтервал», укладений 21.06.2004р. між ОСОБА_4 та ТОВом «БОГЕЛ-М»;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне проектно-будівельне підприємство «Інтервал», укладений 01.06.2006р між ТОВом «БОГЕЛ-М» та ТОВом «АРКОС-ЛТД»;
- визнано недійсним договір №0109К купівлі-продажу корпоративних прав на ППБП «Інтервал», укладений 28.09.2006р. між ТОВом «АРКОС-ЛТД» та ТОВом «БУКОТ»;
- повернуто ОСОБА_4 корпоративні права на ППБП «Інтервал».
- стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВа «БОГЕЛ-М" 3000грн.;
- стягнуто з ТОВа «БОГЕЛ-М» на користь ТОВа «АРКОС-ЛТД» 3485грн.;
- зобов'язано ТОВ «БОГЕЛ-М» передати ТОВу «АРКОС-ЛТД» простий вексель №7438616600343 на суму 400000грн.;
- стягнуто з ТОВа «АРКОС-ЛТД» на користь ТОВа «БУКОТ» 4000грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. по справі 2-5-217/2007 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007 року змінено - виключено з резолютивної частини рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.05.2007р. вимогу суду повернути позивачу корпоративні права на підприємство «Інтервал»; в решті рішення залишено без змін (т.1, а.с.11-14).
У постанові від 24.07.2007р. по справі 2-5-217/2007 Одеський апеляційний господарський суд зазначив, що сторони договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21 червня 2004 року не дотримали загальної вимоги, додержання якої є необхідним для чинності правочину, визначеної приписами п.5 ст.203 ЦК України, відповідно до яких правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Викладене свідчить, що при укладанні договору сторони не дотримались вимог діючого законодавства щодо визначення у договорі купівлі-продажу його предмету, через що згаданий договір відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним. Як вбачається із змісту договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21 червня 2004 року ОСОБА_4 передав покупцю одночасно із підписанням договору оригінали статутних документів, печатки, штампи, звітність, бухгалтерську та кадрову документацію і товарно-матеріальні цінності. Однак, чинне законодавство, яке діяло на момент укладання вказаного договору, не передбачало можливості зміни засновника приватного підприємства шляхом передачі статутних та інших документів на це підприємство за цивільно-правовою угодою купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004 року укладений без мети настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки процедура проведення державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) підприємства, не передбачає подання державному реєстратору такого договору, що виходить зі змісту наведеної правової норми. Оскільки недійсний правочин, відповідно до приписів ст. 216 ЦК України не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд першої інстанції цілком правомірно визнав недійсними договір купівлі-продажу корпоративних прав на ПП БМП "Інтервал" від 1 червня 2006 року № 1 укладений між ТзОВ "Богел-М" і ТзОВ "Аркос-ЛТД" та договір купівлі-продажу корпоративних прав на ППБП "Інтервал" від 28 вересня 2006 року №0109к, укладений між ТзОВ "Аркос-ЛТД" і ТзОВ "Букот".
З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2005р. між ПБМП «Інтервал» в особі директора ОСОБА_5 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОГЕЛ-М» в особі директора ОСОБА_9 (Виконавець) було укладено договір №5/3 (т.1, а.с.16), відповідно до умов пунктів 1.1-1.3 якого Виконавець виконує, а Замовник приймає розроблений комплекс організаційно-технічних заходів з підготовки кар'єра до промислового видобутку блочного граніту Юр'ївського родовища, а також з будівництва під'їзної дороги. Об'єм організаційно-технічних заходів (ОТЗ) визначається технічним завданням (ТЗ), яке є невід'ємною частиною договору (додаток № 1). Всі роботи з виробничої підготовки кар'єра виконується поетапно, у відповідності до календарного плану (КП - додаток № 2) та оформлюється відповідним Актом приймання-передачі виконаних робіт етапу, з відображенням переданої документації та матеріальних цінностей. До договору сторонами було складено Додаток №1 «Технічне завдання» та Додаток №2 «Календарний план» (т.1, а.с.17). Договір та додатки до договору підписані та скріплені печатками сторін; на відбитку печатки ПБМП «Інтервал» на вищезазначеному договорі наявна позначка літера «Д», тобто це відбиток дублікату печатки.
У Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що сформований станом на 15.08.2005р. містяться наступні відомості (т.1, а.с.44-45): керівник ТОВ «Богел М» - ОСОБА_9, (керівник без обмежень); засновники ТОВ «Богел М»: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2005р. керівником ППБМП «Інтервал» був ОСОБА_5, який був керівником без обмежень. Відповідно до вищевказаного Витягу станом на 15.08.2005р. єдиним засновником ППБМП «Інтервал» був ОСОБА_4 (том 1, арк. 40-41).
Наказом директора ТОВ «Богел-М» ОСОБА_9(скріпленого печаткою ТОВ «Богел-М») №08.07 від 08.07.2005р. ОСОБА_5 призначено на посаду директора ППБП «Інтервал».
30.08.2007р. між ППБМП «Інтервал» в особі директора ОСОБА_6 та ТОВом «Богел-М» в особі ОСОБА_9 було укладено Договір про внесення змін до договору № 5/3 від 15.08.2005 року (т.1, а.с.67): викладено в новій редакції умови договору, якими врегульовувались питання виконання зобов'язання, вартості виконаних робіт, порядок розрахунків сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, а також питання заміни сторони у зобов'язанні.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2007р. керівником ППБМП «Інтервал» був ОСОБА_6, який був керівником без обмежень; єдиним засновником ППБМП "Інтервал" був ОСОБА_4 (т.1, а.с.42-43).
Згідно із даними, які містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2007р.: керівником ТОВа «Богел-М» був ОСОБА_9, який був керівником без обмежень; засновниками ТОВ «Богел-М» були ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.1, а.с.46-47).
Рішенням загальних зборів засновників ТОВа «АРКОС-ЛТД» від 10.03.2007р., оформленим Протоколом №17 від 10.03.2007р., вирішено призначити ОСОБА_6 на посаду директора приватного ПБМП «Інтервал» (т.1, а.с.73 зворот) згідно наданої заяви за власним бажанням, який з 12.03.2007р. на підставі цього протоколу приступив до виконання обов'язків директора ППБП «Інтервал», що підтверджується наказом директора ППБМП «Інтервал» ОСОБА_6 №10-К від 12.03.2007р. (т.1, а.с.73). Наказ скріплено печаткою ППБМП «Інтервал» з позначкою "Д" (дублікат).
10.03.2015р. між ТОВом «Богел-М» в особі ОСОБА_6 (Первісний кредитор) та Громадською організацією інвалідів «Благовест» в особі голови правління Лешенко Олександра Євгеновича (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №5/ЗП від 10.03.2015р. (т.1, а.с.15), відповідно до пунктів 1.1., 2.1 якого. Первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за договором №5/3 від 15.08.2005р. зі змінами та доповненнями внесеними 30.08.2007р.Цей договір укладено відповідно до ст.512 ЦК України та вимог п 4.3 договору № 5/3 від 15.08.2005р. у зв'язку з невиконанням умов оплати за виконані роботи згідно двосторонніх актів.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору від 10.03.2015р. сторони визначили, що Первісний кредитор передає своє право вимоги до боржника за договором №5/3 від 15.08.2005р. Новому кредитор на безоплатній основі як безповоротну фінансову допомогу; загальна сума вимоги до боржника за договором №5/3 від 15.08.2005р., яка передається новому кредитору, складає 11 800 691,00 грн.
Згідно із п.п.3.1.2, 3.2.1 Договору від 10.03.2015р. Первісний кредитор зобов'язаний не пізніше тридцяти робочих днів після підписання цього договору сповістити боржника про укладення цього договору; Новий кредитор зобов'язаний прийняти на себе право вимоги як безповоротну фінансову допомогу, зазначену в п. 2.1 цього договору.
Станом на 10.03.2015р. керівником Громадської організації інвалідів «Благовест» був ОСОБА_13; засновниками ГОІ «Благовест» були ОСОБА_7, ОСОБА_14 відповідно, що підтверджується даними, які містяться у Витязі у з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом (т.1, а.с.82).
Договори від 10.03.2015р. №5/ЗП та від 15.08.2005р. №5/3 оспорюються позивачем з підстав порушення вимог ч.2 ст.203 ЦК України.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст.ст.203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
Згідно із ст.62 ГК України (в редакції від 06.07.2005р.) підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Відповідно до ч.1 ст.63 ГК України (в редакції від 06.07.2005р.) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Згідно із ч.3,4 ст.63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Відповідно до ч.ч.1-6 ст.65 ГК України (в редакції від 06.07.2005р.) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Згідно із ст. 237, ч.1 ст.238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно із ст.1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції від 01.04.2005р.) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції від 03.03.2005р.) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Верховний суд України у своїй постанові від 30.11.2016р. по справі №6-2363цс16 висловив наступну правову позицію. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК). Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Таким чином, ч. 3 ст. 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст. 203 і 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний Договір №5/3 від 15.08.2005р. підписано від імені ППБМП «Інтервал» ОСОБА_8, а договір про внесення змін від 30.08.2007р. - ОСОБА_6; від імені ТОВ «Богел-М» - ОСОБА_9 (15.08.2005р. та 30.08.2007р.).
Разом з цим, згідно відомостей, які містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2005р. керівником ППБМП «Інтервал» був ОСОБА_5, який був керівником без обмежень. Відповідно до вищевказаного Витягу станом на 15.08.2005р. єдиним засновником ППБМП "Інтервал" був ОСОБА_4. Проте, відповідно до наказу директора ТОВ «Богел-М» ОСОБА_9 №08.07 від 08.07.2005р. призначено на посаду директора ППБМП "Інтервал" ОСОБА_5. Наказ №08.07 від 08.07.2005р. підписано (т.1, а.с. 72) директором ТОВ «Богел-М» ОСОБА_9
Суд першої інстанції цілком слушно в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що нормами законодавства не передбачено права та повноважень керівника однієї юридичної особи призначати керівника іншої юридичної особи та дійшов правомірного висновку про те, що керівник ТОВ «Богел-М» - ОСОБА_9, підписуючи оспорюваний договір, достеменно знав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є тими особами, які під час вчинення правочинів не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності вчиняти такі правочини від імені ППБМП «Інтервал».
При цьому, ОСОБА_9, вважаючи (на момент укладення оспорюваного договору), що був дійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004р., не міг не знати, що відповідно до п. 6 вказаного договору лише з моменту підписання цього договору та оформлення відповідних документів в органах реєстрації всі права і обов'язки, які випливають з корпоративних прав, переходять до покупця в повному обсязі.
Разом з цим, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2005р. єдиним засновником ППБМП «Інтервал» був ОСОБА_4
ОСОБА_9 (як директору ТОВ «Богел-М») було відомо, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.05.2007р. (зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р.) по справі № 2-5-217/2007, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004р., укладений між продавцем ПП БМП «Інтервал» в особі директора та покупцем ТОВ «Богел-М» в особі ОСОБА_9, у заявку із тим, що при укладенні договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004р. сторони не дотримались вимог діючого законодавства щодо визначення у договорі купівлі-продажу його предмету.
Отже 21.06.2004р. ТОВ «Богел-М» в особі ОСОБА_9 придбало неіснуючі корпоративні права на ПП БМП «Інтервал».
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З матеріалів справи вбачається,що єдиним власником ППБМП «Інтервал» з дня реєстрації, в тому числі на час укладення оскаржуваного договору був лише ОСОБА_4, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Проте, ОСОБА_9, знаючи про вищенаведені обставини, вчиняючи оспорюваний правочин та підписуючи його, діяв недобросовісно та нерозумно, зокрема, достеменно знав про відсутність у ОСОБА_15 та ОСОБА_6 необхідного обсягу повноважень на вчинення правочинів та підписання документів від ППБМП «Інтервал».
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_9 та його представники за довіреністю неодноразово підписували документи в справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, зокрема: клопотання, апеляційну та касаційну скарги, представники брали участь в судових засіданнях, а 30.07.2007р. представник ТОВ «БОГЕЛ-М» особисто отримав копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р.; а 29.08.2007р. ТОВ «Богел-М» подало касаційну скаргу на вищезазначену постанову до Вищого господарського суду України (т.1, а.с.165-176).
ТОВ «Богел-М», ТОВ «Аркос-ЛТД» та ПП БМП «Інтервал» були сторонами справи №2-5-217/2007 в Центральному районному суді м. Миколаєва, Одеському апеляційному господарському суді та у Вищому господарському суді України, у зв'язку з чим, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 знали про відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідного обсягу повноважень на вчинення правочинів та підписання документів від імені ППБМП «Інтервал».
Отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку проте, що у відповідності до норм ч.2 ст.203, ст.215 ЦК України договір № 5/3 від 15.08.2005р. є недійсним, оскільки підписано особою (ОСОБА_8), яка взагалі не мала повноважень на його укладення та підписання, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.
В частині визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №5/ЗП від 10.03.2015р. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Умовами пункту 4.3 Договору №5/3 від 15.08.2005р. (в редакції Договору від 30.08.2017р.) сторони визначили, що сторони не мають права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій стороні без попередньої згоди другої сторони, крім випадку невиконання обов'язків замовника з оплати виконаних робіт.
Відповідно до п.6.4, п.п.3.1.2 Договору про внесення змін переведення боргу та уступка права вимоги допускається тільки з письмової згоди сторін. Про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний не пізніше тридцяти робочих днів після підписання цього договору сповістити боржника про укладення цього договору.
Отже за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України. Така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.05.2015р. по справі № 3-43гс-15.
Однак, оскільки судом першої інстанції було встановлено недійсність договору №5/3 від 15.08.2005р., право вимоги за яким перейшло до нового кредитора, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про недійсність і договору відступлення права вимоги №5/ЗП від 10.03.2015р., укладеного між ТОВом «Богел-М» та ГОІ «Благовест», оскільки у відповідності до приписів ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а в силу ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги можливе лише щодо передачі дійсних прав іншій особі за правочином.
Щодо посилань позивача на те, що оспорюваний правочин про відступлення права вимоги вчинений ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ "Богел-М" без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до витягу з ЄДР станом на 10.03.2015 року керівником та підписантом ТзОВ "Богел-М" є ОСОБА_7 (ч. 2 ст. 203 ЦК України), то суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що як вбачається з преамбули договору договір про відступлення права вимоги № 5/ЗП від 10.03.2015р. укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі ОСОБА_6 (первісний кредитор), діючого на підставі статуту та довіреності від 22.06.2014 року, та Громадською організацією інвалідів "Благовест" в особі голови правління Лешенко Олександра Євгеновича (новий кредитор), діючого на підставі статуту (том 1, арк. 15). Враховуючи відсутність в матеріалах справи довіреності від 22.06.2014р. суд позбавлений можливості проаналізувати її зміст та дослідити обсяг повноважень ОСОБА_6 на укладення договору. Відтак, в цій частині твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
Крім того, згідно із ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
В обґрунтування позовних вимог ППБМП «Інтервал», крім іншого, зазначало, що виконавцем ТОВ «Богел-М» не було здійснено дій, спрямованих на настання наслідків, обмовлених в договорі, під'їзна дорога не побудована та фактично відсутня, отже, договір № 5/3 від 15.08.2005р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (ч. 5 ст. 203 ЦК України), що підтверджується наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи:
- інформацією Миролюбівської сільської ради від 11.10.2016р., від 27.07.2015р., від 13.02.2017р. та Кам'яно-Костуватської сільської ради від 15.02.2017р., від 28.07.2015р., від 14.12.2016р. про те, що за період з 15.08.2004р. по 13.02.2017р. роботи по будівництву та облаштуванню під'їзних шляхів та фактичного прокладання дорожнього полотна для технологічного транспорту будівництва кар'єру та видобутку блочного каменю Юр'ївського родовища облицювального граніту не проводились (т.1, а.с.83-84, 88, 181, 182, 226);
- актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ППБМП «Інтервал», складений Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області 27.08.2009р. (т.1, а.с.85-86);
- інформацією ДВНЗ «Національний гірничий університет» від 17.07.2015р., від 27.03.2017р. щодо виконання проекту розробки родовища, інформації ТОВ «Науково-виробничий центр геодезії та землеустрою» від 06.03.2017р. та інформацією Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 15.02.2017р. про те, що роботи по будівництву та облаштуванню під'їзних шляхів для технологічного транспорту не проводились (т.1, а.с. 87, 177-180, 184);
- інформацією Управління екології та природних ресурсів від 20.02.2017р. про відсутність документів та будь-яких експертних висновків на розробку Юр'ївського родовища (т.1, а.с.183);
- інформацією Регіонального сервісного центру в Миколаївській області від 22.02.2017р. про реєстрацію транспортних засобів за ППБМП "Інтервал" (т.1, а.с. 185);
- інформацією Управління Держпраці у Миколаївській області від 21.02.2017р. та інформацією Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 10.08.2015р. про відсутність в Управлінні інформації про надання ППБМП «Інтервал» довідки про замовлення, виконання та оплату реєстрації технологічного обладнання та техніки, тракторного та автотранспортної техніки для розробки (будівництва) Юр'ївського родовища (т.1, а.с.90, 187);
- договором оренди земельної ділянки, укладеним 10.10.2007р. між Братською райдержадміністрацією та ППБМП «Інтервал» (т.1, а.с. 190-193);
- інформацією Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області від 22.02.2017р. про звітність ТОВ «Богел-М» (т.1, а.с.194).
23.04.2015р. ГОІ «Благовест» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ППБМП «Інтервал» про стягнення заборгованості (справа №915/686/15). В обґрунтування позовних вимог ГОІ «Благовест» посилалась на неналежне виконання ППБМП «Інтервал» своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором № 5/3 від 15.08.2005р., укладеним між ППБМП «Інтервал» та ТОВом «Богел-М», право вимоги за яким передано від ТОВ «Богел-М» до ГОІ «БЛАГОВЕСТ» на підставі договору про відступлення права вимоги №5/3П від 10.03.2015р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016р. по справі №915/686/15 (яке набрало законної сили)частково задоволено позовні вимоги ГОІ «Благовест» (т.1, а.с.74-79).
Під час розгляду справи № 915/686/15 судом встановлено, що з наданих до суду копій актів виконаних робіт по договору №5/3 від 15.08.2005р. вбачається, що виконавець виконав, а замовник прийняв роботи по договору на загальну суму 5 613 340,00 грн., про що свідчать підписані обома сторонами: Акт № 1 від 03.10.2007 року на суму 1467340,00 грн.; Акт № 2 від 01.11.2007 року на суму 58000,00 грн.; Акт № 3 від 09.11.2007 року на суму 56000,00 грн.; Акт № 4 від 11.11.2007 року на суму 2063000,00 грн.; Акт № 5 від 24.11.2007 року на суму 157000,00 грн.; Акт № 6 від 10.12.2007 року на суму 214000,00 грн.; Акт № 7 від 11.12.2007 року на суму 190000,00 грн.; Акт № 8 від 30.12.2007 року на суму 1350000,00 грн.; Акт № 9 від 14.02.2008 року на суму 25000,00 грн.; Акт № 10 від 23.02.2008 року на суму 15000,00 грн.; Акт № 11 від 28.02.2008 року на суму 18000,00 грн. Фінансовий акт звірки за виконанні роботи по договору № 5/3 від 15.08.2005 року, підписаний між замовником та виконавцем 01.03.2008 року, підтверджує вищенаведені факти та містить зокрема такі записи: виконавець та замовник підписали цей акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору № 5/3 від 15.08.2005 року та календарного плану (п. 2.2); замовник підтверджує відсутність зауважень до виконаних робіт (п. 2.3); даний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків та оплати за виконані роботи по договору № 5/3 від 15.08.2005 року згідно актів виконаних робіт (п. 2.4);оплата виконаних робіт по договору здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п. 3.1); підлягає оплаті за виконані роботи по договору № 5/3 від 15.08.2005 року сума 5613340 грн. 00 коп. (п. 3.2)
Також судом були встановлені наступні обставини: «На підтвердження виконання умов п. 3.1.2 договору відступлення права вимоги позивач надав суду копії: повідомлення від 10.03.2015 року на адресу ПБМП "Інтервал" про уступку права вимоги (за дог. № 5/3 від 15.08.2005р.) з поштовою квитанцією та описом вкладення від 01.04.2015р., в якості доказів скерування цього повідомлення юридичній особі. Також суду надано копію акту приймання-передачі майна за договором про відступлення права вимоги № 5/3П від 10.03.2015р. оформленого та підписаного між ТОВ "Богел-М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест" 16.03.2015р. без зауважень та заперечень. Крім наведених доказів матеріали справи містять копії наступних документів: 1) гарантійний лист (вих. № 12 від 01.03.2008р.) підписаний керівником відповідача, в якому останній гарантує оплату заборгованості перед ТОВ "Богел-М" за надані послуги по договору № 5/3 від 15.08.2005р. зі змінами від 30.08.2007р. на підставі перелічених актів виконаних робіт та просить надати підприємству відстрочення платежу до 31.12.2013р.; 2) відповідь керівника ТОВ "Богел-М" (вих. № 03-01 від 01.03.2008р.) на гарантійний лист, в якій товариство сповіщає підприємство "Інтервал" про згоду надання такого відстрочення.
Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність тверджень ППБМП «Благовест» про недійсність договору №5/3 від 15.08.2005р. з підстав його фіктивності, оскільки такі твердження спростовуються обставинами, встановленими у рішенні господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016р. по справі №915/686/15.
06.07.2017р. ГОІ «Благовест» подала суду першої інстанції клопотання про застосування наслідків порушення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст.267 ЦК України.
В цій частині колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» з останніми змінами від 10.07.2013 року за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
ППБМП «Інтервал» є приватним підприємством, специфіка створення та діяльності якого полягає у тому, що даний вид юридичної особи створюється однією особою (засновником, яким в спірному випадку є ОСОБА_4.). Управління (керівництво) юридичною особою (приватним підприємством) здійснюється засновником, який безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством. Тобто, обізнаність юридичної особи можлива лише з моменту обізнаності її керівних органів, які здійснюють управління останньою. Дійсно засновник підприємства не здійснює управління юридичною особою, проте, яка вказано вище, в силу ст. 63, 65 ГК України та приписів Статуту ППБМП "Інтервал" управління юридичною особою здійснює директор, якого призначає засновник. В спірному випадку, засновником ППБМП "Інтервал" на час укладення оспорюваного правочину був ОСОБА_4, який наказом № 1-к від 06.02.1992 року призначив себе на посаду директора ПП БМП "Інтервал". Тобто, строк позовної давності повинен обраховуватись з дня, коли юридична особа ППБМП "Інтервал" в особі директора ОСОБА_4 дізналась про порушення своїх прав.
Разом з цим, оспорюваний правочин - Договір №5/3 від 15.08.2005р. підписано від імені ППБМП «Інтервал» ОСОБА_8, якого призначено на посаду не керівником ППБМП «Інтервал», а керівником відповідача ТОВ «Богел-М», тобто ОСОБА_8 не мав права як здійснювати керівництво ППБМП «Інтервал», так і укладати правочини від імені цієї юридичної особи (позивача).
Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту укладення договору, а з моменту, коли ОСОБА_4 дізнався про порушення прав та інтересів ППБМП «Інтервал».
Крім того, всі акти виконаних робіт, фінансовий акт звірки, гарантійний лист, акт приймання-передачі (том 1, арк. 198-213), які укладались на виконання умов оспорюваного договору від імені ППБМП "Інтервал" підписувались ОСОБА_6 (який не мав права ані здійснювати керівництво ППБМП "Інтервал", ані укладати правочини від імені цієї юридичної особи, що також о свідчить про необізнаність позивача про укладений договір. В квітні 2015 року в ГОІ «Благовест» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП БМП «Інтервал» про стягнення заборгованості на підставі оспорюваного договору № 5/3 від 15.08.2005р., тобто саме з цього моменту можна вважати, що юридична особа ППБМП «Інтервал» в особі директора ОСОБА_4 дізналась про порушення своїх прав.
Позовна заява по даній справі подана ППБМП «Інтервал» 30.12.2016р., тобто строк позовної давності не сплив (три роки з квітня 2015 року).
За вищевикладених обставин суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання ГОІ «Благовест» про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги ГОІ «Благовест» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.
Відповідно до ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.
Згідно із ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Скаржник посилається на неотримання ним виклику у судові засідання, які відбулись 30.03.2017р. та 13.04.2014р.
Згідно даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадської формувань, юридичною адресою ГОІ «Благовест» є: 54010, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛ. ЛЕВАНЕВЦІВ, 25/1, КОРП. 26.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 30.03.2017р.; копія якої 24.03.2017р. (т.3, а.с.11 зворот) була надіслана судом першої інстанції ГОІ «Благовест» за адресою: м.Миколаїв, вул.Леваневців,25/1 корп.26.
Проте копія вищезазначеної ухвали повернулась до суду із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (т.3, а.с.55-59).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 13.04.2017р.; копія якої 03.04.2017р.(т.3, а.с.38 зворот) була надіслана судом першої інстанції ГОІ «Благовест» за адресою: м.Миколаїв, вул.Леваневців,25/1 корп.26.
Проте копія вищезазначеної ухвали повернулась до суду із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (т.3, а.с.66-71).
Отже відповідно до вищезазначених норм ГПК України та роз'яснень, які містяться у п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГОІ «Благовест» вважається такою, що повідомлена про час і місце розгляду справи судом 30.03.2017р. та 13.04.2017р.; невручення скаржнику копії ухвали суду від 30.03.2017р. відбулось з причин, що не залежали від господарського суду Миколаївської області.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції його процесуальних прав, яке виразилось у тому, що через прийняття судом 30.03.2017р. заяви ППБМП «Інтервал» про зміну підстав позову, відповідач не мав можливості ознайомитись із вказаною заявою до її розгляду колегія суддів відхиляє, оскільки у судовому засіданні 30.03.2017р. суд першої інстанції не розглянув справу по суті (з прийняттям остаточного рішення), а відклав розгляд справи з 30.03.2017р. на 13.04.2017р., із зобов'язанням в ухвалі від 30.03.2017р. позивача надати суду докази направлення заяви про зміну підстав позову на адреси відповідачів.
11.04.2017р. ППБМП «Інтервал» подало господарському суду Миколаївської області клопотання на виконання ухвали суду від 30.03.2017р., в додатки до якого,крім іншого, надало копію опису вкладення у цінний лист на ім'я ГОІ «Благовест» (лист був направлений за адресою: м.Миколаїв, вул. Леваневців,25/1, корп.26) із зазначенням найменування предметів, що направлялись - «заява про зміну підстав позову» (т.3, а.с.76).
Підстави для застосування в даній справі наслідків спливу позовної давності (відмова у позові) в даній справі відсутні, оскільки строк звернення до суду, який суд першої інстанції правильно обчислив починаючи з квітня 2015 року, позивачем не пропущений (позов ППБМП «Інтервал» по даній справі поданий 30.12.2016р.).
Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про задоволення позову місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017р. у справі №915/1622/16 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 25.10.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Таран С.В. 24.10.2017р. у відпустці.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.