23.10.17 Справа № 907/580/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року у справі №907/580/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс”
17 жовтня 2017 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року у справі №907/580/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс”. Апелянт просить суд відновити строк на подання апеляційної скарги та скасувати цю ухвалу прийняти нове судове рішення, яким відмовити у порушенні справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс”.
Предметом оскарження є ухвала Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року у справі №907/580/17, якою суд порушив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс” у порядку ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у редакції чинній з 18 січня 2013 року; увів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» щодо права на оскарження ухвали зазначає, що перебуває у матеріальних правовідносинах із боржником, що надає право на апеляційне оскарження, незважаючи на те, що апелянт не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції. Зазначає підставами укладені з боржником: договір кредитної лінії №300910 від 20 вересня 2010 року та у забезпечення виконання цих зобов'язань, укладені договори забезпечення (іпотечний договір від 30 вересня 2010 року, договір застави обладнання від 30 вересня 2010 року, договір застави транспорту від 30 вересня 2010 року, а також договори поруки, які в поточний момент є чинними). Також, згадує, що у матеріалах справи повинні бути наявні докази звернення із кредиторськими вимогами банку до боржника.
У прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Приписами частини першої статті 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
За змістом частини 6 статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За визначенням статті 1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
За змістом частини 6 статті 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Вищий господарський суд України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №909/870/16 та у постанові від від 26 жовтня 2016 року у справі №909/386/16 вказав, що виходячи із положень ч. 2 ст. 4-1, ст.ст. 22, 91 ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 22, 91, 106 ГПК України.
При прийнятті апеляційної скарги суд визначає наявність чи відсутність права на апеляційне оскарження з урахуванням зазначеної норми. У разі встановлення судом відсутності такого процесуального права, суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги та не розглядає питання про відновлення процесуального строку. Разом із тим загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 91, 93, 94 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення питання про прийнятті до апеляційного провадження апеляційної скарги обставин права заявника апеляційної скарги на апеляційне оскарження, строку подання апеляційної скарги, відповідності апеляційної скарги формі та змісту, встановлено ст.94 ГПК України та наявність чи відсутність правових підстав для повернення апеляційної скарги або відмови у її прийнятті. Та звернув увагу на належну правову оцінку процесуальному статусу заявника апеляційної скарги, вирішення питання про порушення його прав та обов'язків оскаржуваним судовим рішенням, визначення (за наявності) із підставами відмови у прийнятті апеляційної скарги або повернення апеляційної скарги.
На дату прийняття оскаржуваної ухвали публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не набуло процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі №907/580/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс”. Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 5 постанови Пленуму від 17 травня 2011 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами і доповненнями, якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.
Згідно з статтею 98 ГПК України питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 91, 98, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Відмовити у прийнятті апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2017 року у справі №907/580/17.
Головуючий суддя В.М. Гриців
суддя Л.Л. Давид
суддя Г.Т. Кордюк