19 жовтня 2017 року Справа № 915/793/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: Наливайської М.П. - дов. №06-721/23 від 26.05.2017,
представника відповідача: Павленко О.І. - дов. №137/01/27-2017 від 25.01.2017,
представника ІІІ особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заводського районного центру зайнятості
(54029, м.Миколаїв, вул.6 Поперечна, буд.32),
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
(54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5),
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: гр.ОСОБА_4 (АДРЕСА_1),
про: стягнення коштів у сумі 10205,59 грн.
Згідно заяви вих.№06-1286/08 від 29.09.2017 про зменшення розміру позовних вимог: стягнення коштів у сумі 7154,19 грн., -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області кошти виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 10205,59 грн.
29.09.2017 від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№06-1286/08 від 29.09.2017, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 7154,19 грн.
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом та зменшив розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві вих.№06-1286/08 від 29.09.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_4 звернулась до Заводського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного та з 27.04.2016 особі було надано статус безробітного. З 04.05.2016 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. В період перебування на обліку ОСОБА_4 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.2016 №44 о/с, зобов'язати вчинити певні дії. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 позовну заяву ОСОБА_4 задоволено. Наказом Головного управління поліції в Миколаївській області №280 о/с від 05.10.2016 ОСОБА_4 поновлено на посаді. 05.10.2016 ОСОБА_4 було знято з обліку Заводського РЦЗ в зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду. За період перебування на обліку в центрі зайнятості з 04.05.2016 по 04.10.2016 ОСОБА_4 отримала допомогу по безробіттю в сумі 12205,59 грн. 07.10.2016 Заводським РЦЗ було направлено претензійну вимогу до відповідача про повернення коштів. Відповідач претензійну вимогу не визнав, пояснивши, що ним подана апеляційна скарга у зв'язку з уникненням подвійного стягнення з державного бюджету одночасної виплати допомоги по безробіттю та виплати за вимушений прогул. Відповідач частково визнав претензійну вимогу так як 31.10.2016 було сплачено частину боргу в сумі 2000,00 грн., тому залишок заборгованості становить 10205,59 грн. У зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
25.09.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву вих.№2759/27-2017 від 21.09.2017, в якому він просить суд у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування зазначених заперечень відповідач зазначив наступне.
В порушення ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ОСОБА_4 приховала факт отримання допомоги з Заводського РЦЗ, внаслідок чого при присудженні судом оплати за час вимушеного прогулу не було враховано виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю, що надає можливість подвійного стягнення з державного бюджету, а саме одночасної виплати допомоги по безробіттю та виплати за вимушений прогул. Відповідач зазначає, що ОСОБА_4, своїми діями має намір незаконно збагатитися за рахунок двох державних організацій, отримуючи подвійний заробіток (матеріальне забезпечення по безробіттю та компенсацію заробітної плати за час вимушеного прогулу), що не передбачено жодним нормативним документом і приводить до безпідставних виплат з державного бюджету за однією і тою обставиною. Відповідач вважає, що спірні правовідносини, які виникли стосуються Заводського РЦЗ та ОСОБА_4, яка безпосередньо своїми діями завдає матеріальну шкоду та порушує інтереси держави, що призводить до надлишкового витрачання бюджетних коштів, що може привести до значних матеріальних збитків.
Представник III особи - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила.
29.09.2017 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву, в якій зазначає, що відповідачем частково сплачено основний борг у розмірі 3051,40 грн., у зв'язку з цим позивач зменшив розмір своїх позовних вимог, які станом на 29.09.2017 складають 7154,19 грн.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та у запереченнях проти позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.09.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача та відкладено розгляд справи на 19.10.2017.
У судовому засіданні 19.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №44 о/с від 17.03.2016 ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції з посади слідчого відділу Ленінського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області через службову невідповідність.
З метою реалізації права на соціальний захист 27.04.2016 гр.ОСОБА_4 звернулась із заявою про надання статусу безробітного.
Під час перебування на обліку гр.ОСОБА_4 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправним та скасування наказу №44 о/с від 17.03.2016, в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 по справі №814/874/16 визнано протиправним та скасовано наказ №44 о/с від 17.03.2016 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції. ОСОБА_4 поновлено на посаді слідчого відділу Ленінського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області. З Головного управління Національної поліції в Миколаївській області стягнуто на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.03.2016 по 15.09.2016 у сумі 20196,25 грн., включаючи середню заробітну плату за один місяць, що підлягає негайному виконанню в розмірі 4847,10 грн. (а.с.8-13).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №814/874/16 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 залишено без змін.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04.10.2016 (ВП №52524095), відповідачем було видано наказ №280 о/с від 05.10.2016 про скасування пункту наказу ГУНП в Миколаївській області №44 о/с від 17.03.2016 в частині звільнення відповідно п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_4, та поновлено ОСОБА_4 на посаді (а.с.19).
Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 05.04.2017 (№К/800/10516/17) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Національна поліція України, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За час перебування на обліку в Заводському районному центрі зайнятості (з 04.05.2016 по 04.10.2016) ОСОБА_4 отримала допомогу по безробіттю в загальному розмірі 12205,59 грн., що підтверджується розрахунковою довідкою Заводського РЦЗ б/н від 06.10.2016 (а.с.17).
Позивачем відповідачу було направлено претензію за вих.№06-1699/14 від 07.10.2016 про повернення коштів в сумі 12205,59 грн. (а.с.15-16).
В свою чергу, 31.10.2016 відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем у сумі 2000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 31.10.2016 (а.с.18). Отже, непогашений відповідачем залишок заборгованості на день подачі позову складав 10205,59 грн. (12205,59 - 2000,00).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено заборгованість в сумі 3051,40 грн., що підтверджується Реєстром погашення виплат по безробіттю в вересні 2017 року вих.№641/28/1-2017 від 26.09.2017.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 7154,19 грн. (10205,59 грн. - 3051,40 грн.).
Дослідивши та оцінивши відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за №1533-ІІІ від 02.03.2000.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" за №5067-VІ від 05.07.2012 реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до п.п.2 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, так згідно п.37 цього Порядку - Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованої безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною 4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працювала в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області на посаді слідчого Ленінського відділу поліції та отримувала заробітну плату саме в цьому органі.
Судом встановлено, що позивачем було виплачено гр.ОСОБА_4 допомогу з безробіття у сумі 12205,59 грн.
Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлено постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №814/874/16, яка залишена ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 без змін.
ОСОБА_4 фактично було поновлено на роботі 05.10.2016 (відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №280 о/с від 05.10.2016). Дата припинення реєстрації в Заводському районному центрі зайнятості - 04.10.2016.
Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що мала місце безпідставна виплата позивачем допомоги по безробіттю ОСОБА_4 за період з 04.05.2016 по 04.10.2016 враховуючи поновлення вказаної особи на роботі за рішеннями суду. Загальний розмір безпідставно виплаченої позивачем допомоги по безробіттю гр.ОСОБА_4 становить 7154,19 грн.(з урахуванням часткової оплати).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) на користь Заводського районного центру зайнятості, 54029, м.Миколаїв, вул.6 Поперечна, буд.32 (р/р 37172001000439 в банку ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач - Заводський РЦЗ, код ЄДРПОУ 22440337) 7154,19 грн. виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; стягувач Державна судова адміністрація України, 01021, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, (код ЄДРПОУ 26255795)) 1121,60 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 24 жовтня 2017 року
Суддя М.В.Мавродієва