18 жовтня 2017 року Справа № 915/709/16
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №311 від 11.07.2016.
від III особи: представник не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Новий ринок"
(57001, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, смт. Веселинове, вул.Київська, 12),
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
(АДРЕСА_1),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області (57001, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, смт.Веселинове, вул.Леніна, 14), -
про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
Комунальне підприємство "Новий ринок" звернулось до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільної прибудови та приведення фактичної межі земельної ділянки у відповідність вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2017 вказані рішення та постанова були скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, позивач, в обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 25.07.2014 складеним за результатами позапланової перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на об'єкті будівництва «Будівництво прибудови торгівельного приміщення до магазину», встановлено, що об'єкт експлуатується без прийняття його в експлуатацію, у порядку визначеному чинним законодавством України, що є грубим порушенням ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, здійснивши самовільну прибудову до складу магазину, що належить відповідачеві на праві приватної власності, за адресою: вул. Київська, буд. 7-ч, смт.Веселинове, Веселинівського району, Миколаївської області, ОСОБА_4 збільшила загальний об'єм забудови наблизившись до території КП "Новий ринок" чим порушила наступні норми та стандарти:
- п. 3.25 ДБН 360-92** для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок;
- відповідно до приписів частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а так як, цільовим використанням при виділенні земельної ділянки вказано саме комерційне (обслуговування нежилого приміщення), а не під будівництво, то й підстав проводити останнє у відповідача немає.
Відповідач надав до суду відзив (т.1, а.с.38-47) та додаткові пояснення (т.1, а.с.60, 87-89 та т.2, а.с.21-23) в яких проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд в позові відмовити. Вказує що позивачем ставиться фактично дві вимоги:- визнання забудови самочинною і звільнення земельної ділянки шляхом їх знесення В обґрунтування заперечень зазначив наступне:
- 07.02.2003 між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу 24/100 часток нежитлової будівлі, що становить приміщення площею 129, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2. Вказаний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори. В цьому приміщення розташований магазин. Таким чином приміщення в якому розташований магазин належить на праві приватної власності ОСОБА_4;
- згідно рішення Веселинівської селищної ради Миколаївської області від 25.02.2003 №29 надано дозвіл на виготовлення відповідачу проекту відведення земельної ділянки площею 213.8 кв.м., несільськогосподарського призначення в оренду на 10 років;
- 20.10.2005 рішенням Веселинівської селищної ради Миколаївської області №12 вилучено з КМП "Новий ринок" земельну ділянку площею 3.64 кв.м і передано відповідачу під сходи до складу магазину " Господарчі товари" по вул.Київська, 7 смт.Веселинове Веселинівського району, і зобов'язано відповідача виготовити проект землеустрою. Таким чином розмір земельної ділянки збільшився і становить 217.44 кв.м.
- 22.05.2007 рішенням Веселинівської селищної ради Миколаївської області №15 затверджено проект землеустрою, який виготовлено 23.04.2007, щодо відведення земельної ділянки строком на 10 років по АДРЕСА_2;
- 15.11.2007 рішенням Веселинівської селищної ради Миколаївської області №259 було затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва нежитлового об'єкта - магазину, по вул. Київська, 7 смт. Веселинове. Після чого було отримано 26.12.2008 технічний паспорт. Таким чином твердження позивача, що у відповідача відсутні документи про введення в експлуатацію будівлі є безпідставними.
Також в 2007 році відповідачем було виділено в окрему адресу даний нежитловий будинок і призначено нову адресу вул. Київська, 7 ч.
01.02.2009 відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 175.2 кв.м. Таким чином твердження позивача, що відповідачем незаконно проведено будівництво і збільшено за рахунок цього площу є безпідставними. 27.09.2012 між відповідачем і територіальною громадою смт. Веселинівської селищної ради було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 217.44 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. Таким чином відповідач є власником земельної ділянки.
ІІІ особа Веселинівська селищна рада письмових пояснень по суті позовних вимог не надала, в судові засідання повноважних представників не направляла, про час та місце розгляду справи ІІІ особа повідомлена належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення адресату кореспонденції (т.2, а.с.8,30,32,42).
Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у позові, відзиві та поясненнях.
У судовому засіданні ухвалою суду від 15.05.2017 у відповідності до ст.77 ГПК України було відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 26.05.2017 призначено по справі комплексну судову земельно-будівельно-технічну експертизу та провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи
Ухвалою суду від 05.10.2017 провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 18.10.2017.
У судовому засіданні 18.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
07.02.2003 між гр.ОСОБА_6 та гр.ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого остання купила 24/100 часток нежилої будівлі, що становить приміщення 1 площею 129,7 кв.м по АДРЕСА_2. Право власності на 24/100 часток вказаної будівлі зареєстровано Веселинівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 132183 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2003 № 321155 (т.1, а.с.40-41).
Відповідно до рішення Веселинівської селищної Ради народних депутатів №6 від 04.09.2002 КП "Новий ринок" надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,638 гектарів для розміщення комунального підприємства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування за №606 (т.1, а.с.15-18).
В подальшому були внесені зміни в землекористування, а саме: рішенням Виконавчого комітету Веселинівської селищної ради №36 від 25.02.2003 "Про вилучення земельної ділянки" площа вказаної земельної ділянки була зменшена на 132,84 кв.м, а рішенням названої селищної ради від 27.11.2004 №9 - на 151,0 кв.м, відтак, залишок склав 6096,16 кв.м, що підтверджується внесеними змінами до акта на право постійного користування землею.
Рішенням вказаної ради від 20.10.2005 № 12 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_4." вилучено у КМП "Новий ринок" земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 3,64 кв.м і передано в землі запасу Веселинівської селищної ради, надано приватному підприємцю ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку площею 3,64 кв.м із земель запасу Веселинівської селищної ради для улаштування сходів та для вигрузки будівельних матеріалів терміном на 10 років по вул. Київській, 7, смт. Веселинове (територія КМП "Новий ринок") (т.1, а.с.43).
Рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 15.11.2007 №259 "Про затвердження акта державної приймальної комісії" затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом нежитлового об'єкта - магазину, який знаходиться по АДРЕСА_2, ОСОБА_4, доручено Веселинівському МБТІ видати свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт - магазин по вул. Київська, 7 (т.1, а.с.45).
Згідно пояснень ФОП ОСОБА_4 у 2007 році визначено нову адресу зазначеного вище нежитлового об'єкта - АДРЕСА_2.
У технічному паспорті на нежиле приміщення, магазин промислових товарів по вул.Київській, 7-ч в смт.Веселинове, загальною площею 175,2 кв.м, виготовленому 26.12.2008, зазначено, що власником вказаного приміщення є ОСОБА_4 (т.1, а.с.19-26).
Згідно свідоцтва про право власності від 01.02.2009 серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 369 від 18.12.2008, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.02.2009 №21732886 ОСОБА_4 є власником нежилого приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 175,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. (т.1, а.с.46).
На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27.09.2012 між територіальною громадою селища міського типу Веселинове в особі Веселинівської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_4, остання купила земельну ділянку площею 217,44 кв.м, яка знаходиться на території Веселинівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_3, на якій розташований вищевказаний магазин промислових товарів. Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за №646 (т.1, а.с.47).
На думку позивача спірний об'єкт є самочинним будівництвом, тому відповідач повинен усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом знесення самовільної прибудови та привести фактичні межі земельної ділянки у відповідність вимогам чинного законодавства, на підставі статей 376, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України.
Таким чином, для вимог позивача щодо знесення самовільної прибудови даний спір спрямований на встановлення підстав для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом, тому в межах даного провадження підлягали встановленню обставини, що свідчать про наявність ознак самочинного будівництва.
За змістом частини першої ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, з наведених положень слід дійти висновку, що для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом необхідно встановити хоча б одну із наведених ознак такого будівництва (якщо воно збудоване (будується) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил).
Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
В обґрунтування своїх доводів про порушення відповідачем у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил позивач посилався на акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.07.2014 за результатами проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області перевірки дотримання вимог законодавства ОСОБА_4. За висновками перевірки встановлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил (т.1, а.с.80-82).
Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.09.2016 за результатами проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області перевірки дотримання вимог законодавства ОСОБА_4 у вказаній сфері на об'єкті будівництва - нежитловій будівлі, магазині промислових товарів. За висновком перевірки на момент проведення такої ознаки проведення будівельних робіт відсутні, порушень містобудівного законодавства не встановлено (т.1, а.с.153-154).
Враховуючи, що з'ясування питань пов'язаних з розташування спірного об'єкту нерухомого майна входить до предмету доказування у даній справі, та для усунення суперечностей між актами перевірок від 25.07.2014 та 13.09.2016, судом було призначено по справі комплексну судову земельно-будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз.
При призначенні експертизи судом також взята до уваги позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у даній справі з приводу того, що не надавши оцінку обставинам розташування спірного об'єкту нерухомого майна суд, при попередньому розгляді справи не встановив обставин, що мають значення для справи, не навів тих доказів, оцінка яких давала можливість встановити ці обставини без спеціальних знань.
На вирішення експерту були поставлені наступні питання:
1) Чи відповідає прибудова торгівельного приміщення до магазину за адресою: АДРЕСА_2, затвердженому проекту, будівельним нормам та правилам?
2) Чи відповідає прибудова торгівельного приміщення до магазину та сам магазин за адресою: АДРЕСА_2 будівельним, протипожежним та санітарним вимогам і нормам?
3) Чи відповідає фактичне розміщення прибудови торгівельного приміщення до магазину та сам магазин, відносно меж земельних ділянок, правовстановлюючим документам та технічній документації з землеустрою та землекористування на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2
4) Чи мають місце порушення з боку ФОП ОСОБА_4 при будівництві прибудови торгівельного приміщення до магазину за адресою: АДРЕСА_2 будівельних, протипожежних та санітарних вимог і норм? Якщо так, то які саме?
Ухвалою суду від 26.05.2017 оплату вартості проведення експертизи покладено на позивача Комунальне підприємство "Новий ринок".
14.09.2017 від експертної установи надійшло повідомлення №17-601/602/603 від 12.09.2017 про неможливість надання висновку судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по справі №915/709/16, у зв'язку з тим, що станом на 12.09.2017 додаткові матеріали згідно листа та клопотання №17-19/17-601/602/603 від 27.06.2017 не надані та рахунок №17-601/602/603/07 від 27.06.2017 не сплачений.
Таким чином, позивач не скористався можливістю довести порушення свого права шляхом з'ясуванням факту наявності або відсутності порушення будівельних норм та правил при здійсненні будівництва "Будівництво прибудови торгівельного приміщення до магазину". Отже, обґрунтування, на які посилається позивач є недоведеними
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ч.2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За положенням ч.2 ст.376 названого кодексу особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З урахуванням змісту вищевказаної правової норми, в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
ФОП ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 175,2 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2
Право власності на спірне майно зареєстровано в установленому порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи свідоцтво про право власності від 01.02.2009, видане на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області №369 від 18.12.2008 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.02.2009.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими докази, згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, порушення його права та здійснення відповідачем самочинного будівництва на власній земельній ділянці. Позивачем, ані в позовній заві, ані в судовому засідання не визначено, які саме права позивача були порушені.
За вказаних обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України
та підписана суддею 23 жовтня 2017 року.
Суддя М.В. Мавродієва