Рішення від 20.10.2017 по справі 910/13336/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2017Справа №910/13336/17

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА»

простягнення 917 123, 24 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Шевчова Т.М. - представник за довіреністю;

від відповідача:Чижов В.А. - представник за довіреністю; Карпович А.Р. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач, ПАТ «Укртранснафта») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА» (далі - відповідач, ТОВ «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА») про стягнення штрафу та пені у розмірі 917 123, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що не зважаючи на належне виконання позивачем зобов'язань за договором поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016 року, відповідач порушив виконання договірних зобов'язань, а саме не поставив у повному обсязі товар, а часткову поставку здійснено з прострочкою строку поставки, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017 р. порушено провадження у справі № 910/13336/17 та призначено її до розгляду на 04.10.2017 р.

Судом, з урахуванням клопотання відповідача, відповідно до вимог статті 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

04 жовтня 2017 року відповідач звернувся до суду з клопотання про зупинення провадження у справі. Обґрунтовуючи клопотання тим, що на сьогоднішній час оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 року по справі №910/13660/17, що на думку відповідача є пов'язаною з даною справою та унеможливлює розгляд спору у справі № 910/13336/17.

У судовому засіданні 04.10.2017 року представник позивача підтримував позовні вимоги, щодо клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.

Представники відповідача проти позову заперечували, по викладеним у відзиві доводам, наполягали на клопотанні про зупинення провадження у справі.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні проголошено перерву у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 06.10.2017 року.

У судовому засіданні представник позивача продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову, а представники відповідача проти позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст. ст. 33, 34, 79 ГПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Як вбачається із наявні у матеріалах справи фактичних даних, 14.09.2017 року Господарським судом міста Києва (суддя Сівакова В.В.) було винесено рішення у справі № 910/13660/17 за позовом ТОВ «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА» до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» про визнання частково недійсним договору поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016 року в частині поставки освітлювальної установки DJ14PR-LE в кількості сім штук. Вказаним рішенням у задоволенні позову відмовлено повністю. Крім того, до клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13336/17 відповідачем долучено апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/13660/17.

Аналіз предмету спору та суб'єктного складу у справі № 910/13660/17, не дає суду підстави для висновку, що дійсно, від наслідків розгляду вказаної справи залежить з'ясування обставин обґрунтованості позовних вимог та ухвалення рішення у справі № 910/13336/17, а також неможливість розгляду останньої до вирішення справи № 910/13660/17.

Більше того, у справі № 910/13336/17 спір виник, як вбачається із доводів позивача, через не поставку 16 штук товару, та прострочення поставки 8 штук, а не семи, про які йдеться у справі № 910/13660/17.

Також, відповідачем не надано доказів того, що Київським апеляційним судом України прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13660/17.

Безпосередньо в судовому засіданні, відповідачем було подано клопотання про призначення судової експертизи, яке мотивовано існуванням ймовірності того, що підписи на заявці та у довіреності були виконані різними особами, а отже така заявка не породжує юридичних наслідків для сторін у договорі та не може бути доказом у даній справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 41, ГПК України, суд встановив, що вищенаведене клопотання буде розглянута під час судового процесу.

Одночасно, відповідач звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 20.10.2017 року.

17.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду позивачем були надані письмові пояснення по справі, до яких долучено Висновок на підтвердження проведення між сторонами господарських операцій за договором № 23-02/41-16, який підписано Головним бухгалтером та Генеральним директором ПАТ «Укртранснафта».

19.10.2017 року відповідачем по справі було подано письмові пояснення, відповідно до яких він вважає,що нарахувати пеню, передбачену п. 6.1. договору поставки можливо лише за період дії договору, тобто з 24.11.2017 року по 31.12.2017 року.

Безпосередньо у судовому засіданні 20.10.2017 року представник позивача продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову, а представники відповідача, у свою чергу, проти позову заперечували.

Крім того, у судовому засіданні було розглянуто клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Відповідно до роз'яснень п. 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У матеріалах справи наявна копія листа ТОВ «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА» № 956 від 05.12.2016 року про готовність до відвантаження товару, вказаного у специфікації., яка свідчить, що жодних сумнівів щодо особи, якою підписано Заявку у відповідача не виникало, хоча Заявку було підписано ще 04.08.2016 року.

Доводи відповідача щодо необхідності призначення у справі експертизи носять здебільшого характер припущень, так само як і висновок спеціаліста № ED-1726-7-847/17, у якому вказується лише про ймовірність виконання підписів різними особами.

Таким чином, оскільки судом не було встановлено дійсної потреби у застосуванні спеціальних знань, вирішено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а тому відмовив у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА» (постачальник) укладено договір поставки № 23-02/41-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки установки електрогенераторні та перетворюючі обертові електричні (код 27.11.3 за ДК 016:2010), генераторні установки (код 31121000-0 за «Єдиним закупівельним словником») (електростанції) (далі - товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити такий товар.

Загальна вартість товару складає 4 038 647, 99 грн., загальна кількість товару - 16 штук (Додаток № 1 до договору - Специфікація № 1).

Постачальник починає відвантаження товару на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання умов договору, в якій чітко визначено дату поставки товару (п. 5.3. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору, оплата товару здійснюється покупцем по факту поставки товару впродовж 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акту приймання-передачі товару (п. 5.7. договору).

У Специфікації № 1 сторони також погодили, що строк поставки товару - впродовж 16 тижнів з моменту отримання покупцем Заявки постачальнику.

Строк дії договору у пункті 10.1. договору визначено до 31.05.2017 року.

Як вбачається із доводів позивача, 05.08.2016 року уповноважений представник постачальника ОСОБА_4 (довіреність від 25.01.2016 року) під особистий підпис отримав оригінал заявки від 04.08.2016 року, з кінцевим строком поставки товару - не пізніше 23.11.2016 року.

07 грудня постачальником було поставлено покупцю:

- установки генераторні бензинові Dalgakiran DJ3200BG - 3 штуки на загальну суму з ПДВ 78 188,87 грн.;

- установки генераторні дизельні Dalgakiran DJ8000DG-ТЕ - 5 штук на загальну суму з ПДВ 312 270, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 07.12.2016 року № 1 та видатковою накладною від 07.12.2016 року № 4430 і відповідно актом приймання-передачі товару № 2 та видатковою накладною від 07.12.2016 року № 4429.

19 та 21 грудня 2016 року покупець у повному обсязі здійснив оплату товару у кількості 8 штук на загальну суму з ПДВ 390 458, 87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.12.2016 року № 0000059150 від 21.12.2016 року № 0000061380.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що відповідач порушив виконання договірних зобов'язань, а саме:

- не поставив у повному обсязі товар (16 штук згідно специфікації та заявки);

- часткову поставку товару у кількості 8 штук здійснено з простроченням строку поставки на 13 днів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статями 173, 174, 175 ГК України (статями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст.ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилається на наступні обставини:

- позивачем не вірно нараховано пеню з 24.11.2016 року, тоді як потрібно рахувати з 25.11.2016 року;

- при уважному вивченні змісту заявки № 23-00/1228/3616 від 04.08.2016 року можна встановити, що вартість товару не вказана;

- позивач не вправі при розрахунку пені, всупереч умовам договору, застосовувати вартість товару, яку вказано у специфікації № 1, що є додатком № 1 від 03.08.2016 року до договору, а не в заявці;

- відповідач здійснив на користь позивача поставку освітлювальної установки Dalgakiran DJ14PR-LE. Проте, позивач своїм актом від 12.05.2017 року відмовив відповідачу у подальших поставках вказаного обладнання, мотивуючи це тим, що воно не відповідає окремим вимогам обладнання, які викладені у додатку № 2 до договору, але поза увагою залишається той факт, що у додаток № 2 потрапили ряд технічних параметрів, які не відповідають вимогам документації конкурсних торгів;

- позивачем нараховані надмірно великі розміри штрафних санкцій.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1. договору поставки встановлено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару визначеної у заявці покупця за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від вартості недопоставленого товару.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08, що згідно Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Як вже зазначалося раніше, пунктом 5.3. договору сторони погодили, що постачальник починає відвантаження товару на підставі отриманої від покупця заявки про готовність до виконання договору, у якій чітко визначено дату поставки товару (не пізніше 23.11.2016 року). Отже доводи відповідача про початок нарахування пені лише з 25.11.2016 року є хибними.

Хоча в заявці покупця не визначено вартість товару, проте наведено перелік товару, який повинен бути поставлений, та який повністю збігається з відомостями у Специфікації № 1 до договору. Відповідно, у специфікації визначено вартість товару 4 038 647, 99 грн.

Щодо доводів позивача про те, що після підписання договору з'ясувалось, що умови поставки суттєво змінені, а договір взагалі неможливо виконати, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

На час розгляду справи № 910/13336/17 договір поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та недійсним не визнано. Таким чином, невідповідність між умовами договору та документацією тендерних торгів не є предметом спору у даній справі.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки товару більш як на 30 днів, тоді позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 255 373, 24 грн. підлягають задоволенню.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 661 750, 00 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 9; код ЄДРПОУ 33399780) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; код ЄДРПОУ 31570412) пеню у розмірі 661 750, 00 грн., штраф у розмірі 255 373, 24 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 756, 85 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко

Попередній документ
69776098
Наступний документ
69776100
Інформація про рішення:
№ рішення: 69776099
№ справи: 910/13336/17
Дата рішення: 20.10.2017
Дата публікації: 30.10.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: