19 жовтня 2017 року Справа № 915/784/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: Жепала В.М. - довіреність №01-20 від 01.09.2017,
представника відповідача: Павленко О.І. - довіреність №137/01/27-2017 від 25.01.2017,
представника ІІІ особи: не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом: Інгульського районного центру зайнятості
(54034, м.Миколаїв, вул.Шкільна, буд.2-а),
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
(54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5),
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
гр.ОСОБА_4
(АДРЕСА_1),
про: стягнення коштів в сумі 13723,37 грн., -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області незаконно виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_4 у сумі 13723,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 19.04.2016 до Інгульського РЦЗ звернувся ОСОБА_4, якому надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.23, п.п. 1, 3, 4 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". В період перебування на обліку ОСОБА_4 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення зі служби в поліції на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 за справою №814/730/16 позовну заяву ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. Наказом ГУНП від 23.09.2016 №267 о/с, ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Ленінського відділу поліції ГУНП. 23.09.2016 ОСОБА_4 знятий з обліку Інгульського РЦЗ в зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду. За період перебування на обліку в центрі зайнятості з 19.04.2016 по 23.09.2016 ОСОБА_4 отримав державну допомогу по безробіттю в сумі 18223,37 грн. 03.10.2016 Інгульським РЦЗ була направлена претензійна вимога до відповідача про повернення коштів. Відповідач претензійні вимоги не визнав, пояснивши, що ним подана апеляційна скарга. 31.10.2016 ГУНП частково погашена заборгованість перед Інгульським РЦЗ у сумі 4500,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості складає 13723,37 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 за справою №814/730/16, апеляційну скаргу ГУНП на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 залишено без змін. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 18.01.2017 (№К/800/1899/17) відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 за справою №814/730/16. У зв'язку з тим, що сума заборгованості відповідачем не була погашена, позивач змушений був звернутися до суду.
25.09.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву вих.№2760/27-2017 від 21.09.2017), в якому відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування зазначених заперечень відповідач зазначив наступне.
В порушення ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_4 приховав факт отримання допомоги з Інгульського РЦЗ, внаслідок чого при присудженні судом оплати за час вимушеного прогулу не було враховано повну суму виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю. Таким чином, при стягнені з відповідача коштів в сумі 13723,37 грн. буде допущено подвійне стягнення з державного бюджету одночасної виплати допомоги по безробіттю та виплати за вимушений прогул, що може призвести до значних матеріальних збитків. Також відповідач зазначає, що в позовній заяві відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позовній заяві та у запереченнях проти позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.09.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача та відкладено розгляд справи на 19.10.2017.
У судовому засіданні 19.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №58 о/с від 28.03.2016, ОСОБА_4 - заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Ленінського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 Закону України "Про національну поліцію" через службову невідповідність.
З метою реалізації права на соціальний захист 19.04.2016 ОСОБА_4 звернувся до Інгульського (Ленінського) РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного.
Під час перебування на обліку гр.ОСОБА_4 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправним та скасування наказу №58 о/с від 28.03.2016 про звільнення, поновлення на посаді та стягнення плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 по справі №814/730/16 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №58 о/с від 28.03.2016 в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області. З Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.03.2016 по 08.09.2016 у сумі 7892,64 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць. Також з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 стягнуто середню заробітну плату за один місяць в розмірі 7369,99 грн.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12.09.2016 (ВП№52206875), відповідачем було видано наказ №267 о/с від 23.09.2016 про скасування пункту наказу ГУНП в Миколаївській області №58 о/с від 28.03.2016 в частині звільнення відповідно до ст.77 ч.1 п.5 Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_4 та поновлено ОСОБА_4 на посаді (а.с.8).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №814/730/16, апеляційну скаргу ГУНП в Миколаївській області залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 залишено без змін.
Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 18.01.2017 (№К/800/1899/17) відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №814/730/16.
За час перебування на обліку в Інгульському районному центрі зайнятості (з 19.04.2016 по 23.09.2016) гр. ОСОБА_4 отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 18223,37 грн., що підтверджується довідкою Інгульського РЦЗ (м.Миколаїв) №05-3005 від 03.10.2016 (а.с.9).
Позивачем відповідачу було направлено претензію за №06-3006 від 03.10.2016 про повернення коштів в сумі 18223,37 грн.
В свою чергу відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію №324/27-2016 від 03.11.2016, в якій вимоги не визнав, пояснивши, що ним подано апеляційну скаргу.
Дослідивши та оцінивши відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за №1533-ІІІ від 02.03.2000.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" за №5067-VІ від 05.07.2012 реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до п.п.2 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, так згідно п.37 цього Порядку - Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованої безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною 4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працював в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Ленінського відділу поліції та отримував заробітну плату саме в цьому органі.
Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_4 допомогу з безробіття у сумі 18223,37 грн.
В свою чергу, 31.10.2016 відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем у сумі 4500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунках б/н від 31.10.2016.
Таким чином залишок заборгованості складає 13723,37 грн. (18223,37 - 4500,00).
Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлено постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 у справі №814/730/16, яка залишена ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 без змін.
ОСОБА_4 фактично було поновлено на роботі 23.09.2016 (відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №267 о/с від 23.09.2016). Дата припинення реєстрації в Інгульському районному центрі зайнятості - 23.09.2016.
Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що мала місце безпідставна виплата позивачем допомоги по безробіттю гр.ОСОБА_4 за період з 19.04.2016 по 23.09.2016 в розмірі 13723,37 грн., враховуючи поновлення вказаної особи на роботі за рішенням суду.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) на користь Інгульського районного центру зайнятості, 54034, м.Миколаїв, вул.Шкільна, буд.2-а (р/р 37173001000438 в банку ГУДКСУ в Миколаївської області, одержувач - Інгульський районний центр зайнятості, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20917640) виплачену ОСОБА_4 допомогу по безробіттю у сумі 13723,37 грн.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; стягувач Державна судова адміністрація України, 01021, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, (код ЄДРПОУ 26255795)) 1600,00 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 24 жовтня 2017 року
Суддя М.В.Мавродієва