номер провадження справи 18/99/17
18.10.2017 справа № 908/1938/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (69034, місто Запоріжжя, вул. Ульянова, 54, пошт. адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29)
до відповідача управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 9)
про стягнення 15045,23 грн. матеріальної шкоди
суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.01.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-08/33-303 від 27.02.2017
До господарського суду Запорізької області 27.09.2017 звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” до управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про стягнення 15045,23 грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою суду від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 908/1938/17, справі присвоєно номер провадження 18/99/17, судове засідання призначене на 18.10.2017; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, закінчений в судовому засіданні 18.10.2017 оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказав, що Запорізькою митницею 30.09.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст. 64 МКУ № 112050000/2015/000295/1 відносно ТОВ «Техенергохім». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 808/8932/15 визнано протиправним та скасовано зазначене рішення. Таким чином, позивач вважає, що вина Запорізької митниці щодо винесення протиправного рішення є доведеною. Перелічені обставини, встановлені судовим рішенням, визнаються сторонами та не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Позивач неодноразово звертався до Запорізької митниці з заявою про повернення надміру сплачених (відповідно до протиправного рішення її службовців) митних платежів. Митниця відмовляла у поверненні з підстав наявності у позивача «податкового боргу». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 скасовано суму податкового боргу ТОВ “Техенергохім” у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя). Дата набрання постановою законної сили - 04.08.2017. Сплати інших платежів органи ДФС не вимагали і позивачу інших вимог не надсилали. На звернення позивача з заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, листом від 18.08.2017 № 887/11/08-70-19 Запорізька митниця відмовила у поверненні коштів з підстав наявності податкового боргу. Позивач звернувся до ГУ ДФС в Запорізькій області, просив повідомити про виконання судового рішення, яке набрало законної сили 04.08.2017. Листом від 14.09.2017 № 13045/10/08-01-17-06 повідомлено, на судове рішення вдруге подана апеляційна скарга, вжиття заходів щодо виконання судового рішення буде після винесення ДААС остаточного рішення. Таким чином, позивач просить стягнути з управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя 15045,23 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними рішеннями та діями Запорізької митниці. Стягувана сума дорівнює зменшенню майна позивача внаслідок надміру сплачених (відповідно до протиправного рішення Запорізької митниці) та неповертаємих митних платежів: ввізне мито в розмірі 8503,83 грн. та додатковий імпортний збір в розмірі 6541,40 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, письмовий відзив не надав, подав 11.10.2017 клопотання, в якому просив виключити його зі складу відповідачів та залучити управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В обґрунтування клопотання вказано, що позивач невірно визначив відповідача та порушив вимоги ст.ст. 21, 33, 36, 54, 57 ГПК України, не виклав обґрунтовані обставини, не подав письмові докази, які б підтверджували чи оспорювали вимоги у позовній заяві до відповідача. Щодо заявленого клопотання зазначив, що позивачем не обґрунтовано та не визначено самостійні підстави для відповідальності держави за заподіяну йому шкоду, тобто не зазначено конкретні правові підстави звернення з даним позовом до управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя. Крім того, відповідач заявив усне клопотання про залучення іншого відповідача у справі - Запорізьку митницю ДФС України.
Представник позивача проти клопотань відповідача заперечив.
Суд відхиляє заявлені відповідачем клопотання та зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено такої процесуальної дії, як виключення будь-якої сторони зі складу сторін. Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Заявлені позовні вимоги є предметом судового розгляду та підлягають оцінці судом з урахуванням суб'єктного складу сторін у справі. Відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька відповідачів у рішенні вказується як вирішено спір щодо кожного з них.
Згідно з п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 передбачено, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. При цьому в останньому із зазначених випадків: господарський суд зобов'язує позивача згідно з частиною другою статті 56 ГПК надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а в разі невиконання цього обов'язку у встановлений судом строк залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Суд зазначає, що залучення відповідача за частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду, та повинно стосуватися саме тієї особи, що повинна відповідати за цим позовом. Крім того, позивач чітко визначив відповідача у даній справі, вважає, що у даному випадку відповідачем має бути саме управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Запорізькою митницею ДФС 30.09.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст.64 МКУ від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1.
Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ «Техенергохім» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 808/8932/15 визнано протиправним та скасовано зазначене рішення.
В апеляційній інстанції постанова суду не переглядалась.
Позивач неодноразово звертався до Запорізької митниці ДФС з заявами про повернення надміру сплачених митних платежів (заяви від 22.06.2016, 29.09.2016, 25.10.2016, 07.02.2017, 01.03.2017, 10.08.2017, 25.09.2017).
Запорізька митниця ДФС відмовляла у поверненні з підстав наявності у позивача податкового боргу.
Зокрема, листом від 02.07.2016 № 1076/11/08-70-19 за результатом розгляду заяви ТОВ «Техенергохім» Запорізька митниця ДФС повідомила наступне. Повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів з державного бюджету здійснюється в порядку, визначеному наказом Державної митної служби від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», пунктом 2 розділу ІІІ якого передбачено, що до заяви на повернення коштів додаються документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Надана копія аркуша 3/8 МД № 112050000/20154/017133 свідчить про нарахування та сплату митних платежів за товари, до яких застосована відповідна митна процедура, однак не підтверджує факт надмірно сплачених митних платежів. За даними інформаційної системи «Податковий блок» за ТОВ «Техенергохім» обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 445360,89 грн. Таким чином, повернення надмірно сплачених митних платежів за митною декларацією можливе за умови погашення податкового боргу та при дотриманні інших вищезазначених умов.
Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області 23.11.2016 сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 4662-17, в якій повідомлено, що станом на 22.11.2016 сума податкового боргу ТОВ «Техенергохім» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 476112,09 грн.
Не погодившись із фактом наявності суми податкового боргу, ТОВ «Техенергохім» звернулося з позовом до адміністративного суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) про скасування податкового боргу задоволено; скасовано суму податкового боргу ТОВ “Техенергохім” у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя), скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 № 4662-17; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС на користь ТОВ «Техенергохім» судовий збір у розмірі 7141,68 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 у справі № 808/3860/16 апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 повернуто.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 808/3860/16 апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 залишено без руху та запропоновано у 30-ти денний строк з моменту отримання ухвали зазначити інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, в частині апеляційної скарги, поданої повторно, та усунути недоліки шляхом надання документа про сплату судового збору.
Листом від 14.09.2017 № 13045/10/08-01-17-06 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повідомлено ТОВ «Техенергохім», що після винесення ДААС остаточного рішення у справі № 808/3860/16 ДФС будуть вжиті заходи щодо виконання рішення суду.
За таких обставин позивач, посилаючись на те, що Запорізьким окружним адміністративним судом визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1, а також скасовано суму податкового боргу ТОВ “Техенергохім” у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя), скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 № 4662-17, звернувся з позовом до суду у цій справі про стягнення з управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя 15045,23 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням та діями Запорізької митниці.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальний порядок відшкодування майнової шкоди, заданої неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, шляхом відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала, тому випадки, в яких відповідальною за заподіяну шкоду буде сама держава, визначаються відповідно до чинного законодавства України.
Цивільним кодексом передбачено спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема, статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Позивачем не обґрунтовано та не визначено самостійні підстави для відповідальності держави за заподіяну йому шкоду, тобто, не зазначено конкретні правові підстави звернення з даним позовом до даного відповідача.
Суд зазначає, що позивачем не наведено суб?єктний склад даного спору з огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно-правової відповідальності (наявність шкоди, протиправної поведінки винної особи, причинного зв?язку між шкодою та протиправною поведінкою), принципи диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі.
Відповідно до Положення “Про Державну казначейську службу України” основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, управлінням виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, на підставі виконавчих документів, у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)). Тобто стягувачі надають до казначейства виконавчі документи, на підставі яких здійснюється стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Статтею 112 Бюджетного кодексу України визначено повноваження Державної казначейської служби України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності.
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, що встановлено ст. 22 Бюджетного кодексу України.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, пов?язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов?язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.
Позивачем при зверненні до суду зазначено, що заподіяння майнової шкоди підприємству у сумі 15045,23 грн. відбулося саме у зв'язку з протиправною поведінкою Запорізької митниці ДФС, в той же час позивач звертається з позовом до управлінням Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя.
Суд зазначає, що управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя є органом, на який відповідно до чинного законодавства покладено функцію виконання рішення. Тобто, стягувачі подають до казначейства виконавчі документи, на підставі яких здійснюється стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Управління не мало жодного відношення та не має ніяких повноважень вирішувати за Запорізьку митницю ДФС питання стосовно прийнятих нею рішень.
Отже, у спорах про відшкодування заподіяної шкоди, відповідачем повинна виступати також особа, діями чи бездіяльністю якої було заподіяно вказану шкоду. Однак, позивач не визначив, чим саме порушив його права та охоронювані законом інтереси відповідач - управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя та не надав належного цьому підтвердження.
Враховуючи, що позивач не висловив згоди на заміну первісного відповідача на належного відповідача, діями якого, на думку позивача, було заподіяно йому шкоду, а також те, що залучення відповідача у справі відповідно до Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду, спір розглянуто судом по відношенню до управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя, яке зазначено позивачем у позові у якості відповідача.
На підставі викладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” до управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи відповідача знайшли документальне та нормативне підтвердження, прийняті судом до уваги.
З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. В позові відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 жовтня 2017 року.
Суддя В.В. Носівець