ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.10.2017Справа № 910/21451/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М.
про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017
у справі №910/21451/16
за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», м. Енергодар,
до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива», м. Київ,
про стягнення 144 052 691,50 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Рубанця А.О. (довіреність від 01.03.2017 №б/н);
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (заявник)- не з'явилися,
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (далі - Товариство) про стягнення за неналежне виконання умов контракту від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315: 87 874 397,92 грн. основної заборгованості; 5 608 795,81 грн. пені; 1 617 536,27 грн. 3% річних; 5 891 957,49 грн. втрат від інфляції, а всього 100 992 687,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 зі справи № 910/21451/16 позов задоволено частково.
24.07.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017, залишеного без змін апеляційною інстанцією, було видано наказ.
11.10.2017 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта І.М. (далі - ВДВС) подав суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/21451/16 та просив її розглядати без його участі.
Заява мотивована тим, що:
- на виконанні у ВДВС перебуває наказ Господарського суду міста Києва від 24.07.2017, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017, повний текст якого складено 19.06.2017, та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017, яка набрала законної сили 29.06.2017;
- 18.08.2017 головним державним виконавцем ВДВС Іванютою І.М. відкрито виконавче провадження № 54535742, копії постанови направлено боржнику для виконання, стягувану до відома;
- вимогою від 18.08.2017 зобов'язано Підприємство та його відокремлений підрозділ надати інформацію про наявність майна боржника, що перебуває на відповідальному зберіганні стягувача; в цей же день головним державним виконавцем ВДВС Іванютою І.М. направлено запит до Державної фіскальної служби України щодо наявності у боржника рахунків, відкритих у банківських установах;
- постановою від 28.08.2017 ВДВС накладено арешт на рахунки боржника, відкритих у банківських установах;
- 30.08.2017 головним державним виконавцем ВДВС Іванютою І.М. направлено платіжні вимоги про списання грошових коштів з рахунків боржника, відкритих у банківських установах;
- в цей же день, до ВДВС надійшла заява стягувача про наявність майна боржника, що зберігається на складах відокремленого підрозділу Підприємства;
- 04.09.2017 та 05.09.2017 на рахунок з обліку депозитних сум ВДВС надійшли кошти в сумі 11 107,39 грн. з рахунків боржника, відкритих у банківських установах, проте, вказаних коштів недостатньо для задоволення вимог стягувача;
- 11.09.2017 до ВДВС надійшла заява стягувача про зміну способу виконання судового рішення;
- отже, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, № 1404-VIII (далі - Закон) головний державний виконавець ВДВС Іванюта І.М. звернувся до суду із даною Заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 розгляд Заяви призначено на 25.10.2017.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Представники позивача та ВДВС в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 не виконали.
У судовому засіданні 25.10.2017 представник відповідача заперечив щодо її задоволення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заяву, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК - України) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю чи приватному виконавцю.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Статтею 48 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, державний виконавець в порядку статті 48 має право у разі недостатності грошових коштів на рахунках боржника, звернути стягнення на інше його майно.
Проте, частиною п'ятою статті 52 Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Статтею 53 Закону передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду у провадженні №54535712 шляхом звернення стягнення на майно боржника є безпосередньо компетенцією державного виконавця, тобто, в зв'язку з відсутністю у Товариства коштів на рахунках, відкритих у банківських установах, державний виконавець звертає стягнення на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника.
Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.
На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
Аналіз наведених приписів Закону дає підстави для висновку, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника за відсутності коштів регламентовані як обов'язкові дії державного виконавця і належать до його компетенції без необхідності прийняття судового рішення.
Водночас заява державного виконавця не ґрунтується на приписах ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" оскільки боржник не відноситься до суб'єктів вказаних в ній.
Крім того, державним виконавцем не виконано приписів ст. 53 Закону в частині отримання відомостей на поданий ним запит, про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику, а також в частині складення опису такого майна, накладення на нього арешту, вилучення його.
Оцінивши надані заявником докази та пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяву головного державного виконавця ВДВС.
Керуючись статтями 86, 121 ГПК України Господарський суд міста Києва
1. Залишити без задоволення заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/21451/16 за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» про стягнення 144 052 691,50 грн.
2. Копію ухвали надіслати учасникам процесу, що не були присутні у судовому засіданні, відповідно до статті 87 ГПК України.
Ухвалу може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.
Суддя І.Д.Курдельчук