ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2017Справа №910/16643/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_1) стягнення 17 285,07 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 17 285,07 грн суми страхового відшкодування.
Ухвалою від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16443/17 та призначено розгляд справи на 20.10.2017.
Представник позивача у судове засідання 20.10.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено. Крім того, позивачем були надані відомості проте, що 29.09.2017 відповідачем на рахунок позивача були сплачені кошти у розмірі 16 081,04 грн, залишок несплаченої суми становить 1 204,04 грн.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних в частині стягнення 1 204,04 грн заперечив, щодо стягнення 16 081,04 грн повідомив суд про те, що зазначена сума була перерахована на рахунок позивача 29.09.2017.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
27.03.2017 по вул. Ломоносова на перехресті з вул. Воїнів інтернаціоналістів в м. Мелітополь за участю автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Компанія Система», та за участю автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, що належить ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно постанови Київського районного суду міста Одеси від 13.04.2017 у справі № 520/4059/17 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 вимог п. 3.1. ПДР України, тобто скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 13.04.2017 у справі № 520/4059/17 ОСОБА_5 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
12.12.2016 між позивачем (страховик) та ТОВ «Компанія Система» (страхувальник) було укладено Договір страхування № ак308а6е (надалі - Договір страхування), зі строком дії з 12.12.2016 по 11.12.2017, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, (надалі також - застрахований автомобіль).
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
ДТП, яка сталася 13.12.2016 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 19.04.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 19 038,39 грн.
На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу відповідно до рахунку-фактури, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 04.04.2017 транспортного засобу «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 18 285,06 грн.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту виконав належним чином, перерахувавши на рахунок ТОВ «Бриллиант-Авто» (страхове відшкодування згідно акту № АХА 2199998, Система Компания, іпн 32687324 зг. рах. № СБА-К-001528 від 30.03.2017) 18 285,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 322 751 від 05.04.2017.
Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, то він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.
Між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс АК/276909 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн.
Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2, тобто до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».
Враховуючи зазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежень-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17 285,07 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд частково відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до поданого відповідачем звіту № 27/04/17 від 19.04.2017, складеного СПД «ОСОБА_4.», вартість майнової шкоди, завданої автомобілю «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення експертного дослідження становить 19 038,39 грн. При цьому, в зазначеному експертному дослідженні вартість фізичного зносу дорівнює 0.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Згідно витягу із AUDAHISTORY вбачається, що транспортний засіб «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-код НОМЕР_3 до дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.03.2017 відновлювався ремонтом, а саме було відремонтовано та пофарбовано кришку багажника автомобіля.
З огляду на наведене, в силу п.п. «б» п. 7.39 Методики, мають місце підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідачем до поданого відзиву додано додаток № 1 Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, визначеного аварійним комісаром ОСОБА_6, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу для автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 0,3996.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які належать до заміни (Сврз), визначається за формулою: Сврз = Ср+См+Сс х (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, Сс - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту; Ез - коефіцієнт фізичного зносу, - 0,4775.
Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № СБА-К-000000000001528 від 30.03.2017 без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 18 936,06 грн, в тому числі: вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 7 248,80 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 7 045,06 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту становить 4 642,20 грн.
Відповідно до рахунку № СБА-К-000000000001528 від 30.03.2017 (розділ запчастини) вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту становить 4 642,20 грн, що з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 2 787,18 = 4642,20 х (1-0,3996) .
Отже вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № СБА-К-000000000001528 від 30.03.2017 з урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 17 081,04 грн, а саме: 2 787,18 (вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) + 7 045,06 (вартість матеріалів необхідних для ремонту) + 7 248,80 (вартість робіт).
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як вбачається, з пункту полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/2767909 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000,00 гривень, а розмір франшизи складає 1000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АК/2767909 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.) та в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (17 081,04 грн.) та за мінусом франшизи (1 000,00 грн), а отже в сумі 16 081,04 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що на момент подачі позовної зави відповідач був зобов'язаний в межах оціненої суми відновлювального ремонту, а саме - 16 081,04 грн.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, на рахунок останнього було перераховано кошти у розмірі 16 081,04 грн.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 16 081,04 грн боргу підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 1 204,03 грн суд відмовляє з огляду на те, що останні є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог про стягнення 1 204,03 грн відмовити.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суми боргу у розмірі 16 081,04 грн на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 1 488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн 55 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
25.10.2017
Суддя Спичак О.М.