вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2017 р. Справа № 911/2354/17
Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» в особі Філії «Центр метрології та газорозподільних систем» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області
про визнання договору укладеним
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-112 від 22.05.2017);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №1-113 01.09.2016)
03.08.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» в особі Філії «Центр метрології та газорозподільних систем» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - позивач, Філія «ЦМГС») звернулась до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - відповідач, ПАТ «Київоблгаз») про визнання договору укладеним в редакції наданої позивачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмір 1 600,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), зазначає, що ПАТ «Київоблгаз» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу на об'єктах газопостачання, які на праві власності належать Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», без належних на те правових підстав, оскільки відповідач в порушення вимог законодавства, не підписано примірник договору від №06.06.2017 №50/12/01/17 на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів.
04.08.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Госпадарського процесуального кодексу України (далі - ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою суду від 25.09.2017, на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи продовжено на 15 днів.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у розгляді справи оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 18.10.2017.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.157-161) та письмових поясненнях, зокрема, зазначив, що спірний договір на експлуатацію складових газорозподільних систем, визнання укладеним якого є предметом спору по даній справі, не базується на державному замовленні, не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, жодних попередніх домовленостей щодо укладення спірного договору сторони не заключали, а тому законні підстави зобов'язувати відповідача укладати вказаний договір або визнавати його укладеним відсутні. Крм того, вказує на те, що у п. 8.1 договору у редакції, яка була направлена Філією «ЦГМС» відповідачу встановлено строк дії договору «до 31.12.2017», тоді як у редакції договору наданого позивачем суду не зазначено строк його дії, а саме, не вказано дату його закінчення. Зазначає, що ПАТ «Київоблгаз» було встановлено, що виконання договору в запропонованій редакції позивача, не відповідає статутним цілям діяльяльності ПАТ «Київоблгаз», а його зміст не відповідає формі додатку 3 Кодексу ГРМ, а тому відповідач листом від 12.07.2017 №110 відмовив в укладенні запропонованого договору. Таким чином, з огляду на ч. 8 ст 181 ГК України, договір вважається неукладеним через недосягнення згоди з усіх істотних умов договору. Ураховуючи зазначене, просив суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - НАК «Нафтогаз України») та ВАТ «Київоблгаз» укладено ряд договорів доручення, відповідно до умов яких, відповідач бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок НАК «Нафтогаз України» виконувати функції замовника по будівництву підвідного газопроводу, та ввести їх в експлуатацію згідно з діючими будівельними нормам на території с. Ленди, яке входить до складу територіальної громади м. Обухів Київської області; с. Мотижин Макарівського району Київської області; Місії соціальної допомоги дітям у смт Пісківка Бородянського району Київської області; загальноосвітньої школи та лікарні в с. Озерне Білоцерківсього району Київської області; вул. Лісової та Дачної в с. Займище Бориспільського району Київської області; с.Літочки, Гребельки, Опанасів, хутір Зоря Броварського району Київської області; с.Михайлівка- Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 41-42, 46-47, 57-58, 64-65, 75-76, 86-87, 95-96; 123-124). Крім того, із змісту зазначених договорів вбачається, що ПАТ «Київоблгаз» після виконання доручення, зобов'язаний без зволікання передавати НАК «Нафтогаз України» об'єкт газопостачання, а також, усе виконане та одержане ПАТ «Київоблгаз» згідно умов зазначених договорів є власністю НАК «Нафтогаз України».
Разом з цим, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 12.05.2016 на Філію «ЦМГС» покладено здійснення функцій із забезпечення ефективного користування, експлуатації та контролю за майном (об'єктами) газорозподільних систем як тих, що належать державі та передані НАК «Нафтогаз України» у користування та тих, що належать компанії та обліковуються на її балансі.
На виконання зазначеного рішення, Філією «ЦМГС» розроблений та направлений супровідним листом від 06.06.2017 №50/12710 (а.с.24-37) ПАТ «Київоблгаз» проект договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів, які в свою чергу належать НАК «Нафтогаз України», від 06.06.2017 №50/12/01/17 в двох примірниках з метою його укладення.
Відповідач розглянувши лист позивача, відхилив пропозицію щодо підписання вищевказаного догору, мотивуючи тим, що останній не відповідає Кодексу ГРМ, а саме - викладений не у формі визначеній у додатку 3 до цього Кодексу.
Оскільки, сторони не дійшли згоди в позасудовому порядку щодо умов договору, Філія «ЦМГС» звернулася з відповідним позовом до суду.
Ураховуючи зазначене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 ГК України.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.ч. 2,4 ст. 181 ГК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу договір на експлуатацію газорозподільних систем та їх об'єктів з метою його укладення, проте відповідачем відхилено зазначену пропозицію. Крім того, відповідачем не складено протокол розбіжностей та не направлено його позивачу, як цього вимає ч. 4 ст. 181 ГК України. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.
Отже, сторони не дійшли згоди щодо погодження усіх умов договору, запропонованого до укладення Філією «ЦГМС».
Ураховуючи зазначене, суд погоджується із твердженням відповідача щодо того, що зазначений договір є неукладеним зважаючи на приписи ч. 8 ст 181 ГК України, якою визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно ж до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу».
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про ринок природного газу», права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
Так, на виконання вищезазначеного закону був розроблений Кодекс газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі-Кодекс ГРМ).
Кодексом ГРМ визначено, що власник - це юридична особа, або фізична особа, або фізична особа-підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об'єктом, зокрема, газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи.
Згідно з ч. 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ газорозподільних систем експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ.
Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що ПАТ «Нафтогаз України» є власником відповідних об'єктів газопостачання (власник), а ПАТ «Київоблгаз» - є оператором газорозподільних систем (оператор).
Пунктом 2 розділу ІІІ Кодексу ГРМ передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами ГРМ, та оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).
Отже, укладення договору спірної категорії є обов'язковим в силу закону, в якості альтернативи з чотирьох варіантів, передбачених законом.
Як встановлено судом, позивач обрав варіант передачі належних йому об'єктів у експлуатацію відповідачу на підставі договору про експлуатацію газорозподільних систем та їх об'єктів, відповідно до розділу ІІІ Кодексу ГРМ, а тому, твердження відповідача про те, що у законі відсутня вимога щодо зобов'язання останнього укласти договір із Філією «ЦМГС» є помилковим.
Так, п. 2 розділу ІІІ Кодексу ГРМ установлено, що договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).
Аналізуючи зазначені приписи, суд дійшов висновку, що запропонований до укладання позивачем договір є примірним, а відтак останній мав право змінювати його умови та зміст лише у порядку, визначеному п. 2 ч. 4 ст 179 ГК України.
Ураховуючи зазначене, та те, що позивач обрав варіант укладення договору з відповідачем про експлуатацію газорозподільних систем та їх об'єктів, суд дійшов висновку, що останній повинен відповідати додатку №3 Кодексу ГРМ.
Проте, оскільки, наданий позивачем договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів не відповідає умовам договору, який є додатком №3 до Кодексу ГРМ, то договір у редакції, наданій Філією «ЦГМС», не може бути укладений між сторонами у судовому порядку.
Оскільки судом вставнолено, що договір, який є обов'язковим до укладення є примірним, то твердження позивача про те, що сторони можуть визначати зміст такого договору на основі вільного волевиявлення (п.1 ч. 4 ст. 179 ГК України) є помилковим.
Крім того, суд звертає увагу на те, у п. 8.1. договору №50/12/01/17 від 06.06.2017, у редакції наданій позивачем суду, не зазначено строк його дії, а саме, не вказано дату його закінчення, тоді як у цьому ж пункті, у редакції надісланій відповідачу строк зазначеного договору встановлено «до 31.12.2017».
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Філії «ЦГМС».
Окрім цього, твердження позивача про те, що передання відповідачу у користування майна, яке належить НАК «Нафтогаз Україна», на безоплатних умовах суперечить статуту компанії судом до уваги не приймається, оскільки зазначене не є тією підставою для укладення договору на умовах визначених позивачем.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволення позовних вимог відмовити повністю.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.10.2017.