ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа № 910/15662/17
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
про стягнення 4 172,94 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Мостовик О.С. (представник за довіреністю №02/669-66 від 03.01.2017р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 4 172,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач сплативши частину страхового відшкодування ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату залишку страхового відшкодування.
Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачеві в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що ним здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до звіту № 73-D/29/8 від 06.03.2017р., наданого позивачем в сумі 27 062,06 грн., а посилання позивача на рахунок-фактури № 1020317 від 02.03.2017р., відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 31 235,00 грн. вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог спеціального закону відшкодуванню підлягає оцінена шкода та оскільки вказаний рахунок-фактура складений не суб'єктом оціночної діяльності, який також не є платником податку на додану вартість, він не може вважатись належним доказом оціненої шкоди завданої власнику пошкодженого автомобіля. Крім того, відповідач вказує на те, що оскільки позивач виплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі більшому, ніж встановлений у звіті № 73-D/29/8 від 06.03.2017р. розмір матеріальної шкоди, саме позивач повинен сплатити податок на прибуток на загальних підставах, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу має відшкодувати особа, яка завдала збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.10.2017р. Крім того, в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо полісу № АК/5788220.
В судове засідання 17.10.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 17 жовтня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.01.2017р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-MR2/02-207-00716 (надалі - Договір страхування) відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 26.01.2017р. по 25.01.2018р.
23.02.2017р. о 08:45 год. по вул. І.Мазепи, 3 в м. Києві ОСОБА_3 керуючи автомобілем "Мітсубіші", реєстраційний номер НОМЕР_2, перед початком руху не впевнився в безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень вказаних транспортних засобів.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2017р. у справі №757/13533/17-п ОСОБА_3 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем звіту № 73-D/29/8 від 06.03.2017р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,524) становить 32 474,47 грн. з урахуванням ПДВ та 27 062,06 грн. без урахування ПДВ.
Згідно рахунку на оплату СТО (ФОП ОСОБА_4) № 1020317 від 02.03.2017р. вартість ремонту транспортного засобу "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 31 235,00 грн.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №СТ/17/0048 від 30.03.2017р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 31 235,00 грн.
З урахуванням проведеного звіту, рахунку СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 31 235,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № ID-92189 від 31.03.2017р на вказану суму.
Позивач звертався до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування вих. №5008 від 22.05.2017р. та направляв останньому додатком до заяви вих. № 5073 від 05.07.2017р. (докази направлення у матеріалах справи) на суму 31 235,00 грн., які були частково задоволені відповідачем на суму 27 062,06 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 32956 від 11.07.2017р. на вказану суму.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4 172,94 грн. (31 235,00 грн. (сума виплаченого позивачем страхового відшкодування)- 27 062,06 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) з урахуванням нульової франшизи, які на його думку, є несплаченим відповідачем залишком страхового відшкодування за Полісом №АК/5788220.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивачем з урахуванням звіту № 73-D/29/8 від 06.03.2017р. та рахунку СТО, на підставі складеного ним Страхового акту №СТ/17/0048 від 30.03.2017р. та розрахунку до нього виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 31 235,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Мітсубіші", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АК/5788220.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АК/5788220 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 100 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 4 172,94 грн. (31 235,00 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу згідно звіту № 73-D/29/8 від 06.03.2017р.) - 27 062,06 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування).
Щодо заперечень відповідача з приводу зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість, суд не приймає його до уваги, оскільки сума страхового відшкодування була сплачена позивачем згідно рахунку на оплату СТО без включення до неї податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ.
Виходячи із системного тлумачення вищезгаданих норм, суд вважає, що страховик, виплативши суму страхового відшкодування потерпілій особі, отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки (відповідача) у межах фактично понесених витрат.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
У постановах Верховного Суду України від 12 березня 2012 року у справі №3-12гс12 та від 7 листопада 2011 року у справі № 3-118гс11 зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До аналогічного висновку дійшов і Верховний суд України в постановах від 15.04.2015р. у справі № 910/7163/14 та від 17.02.2016р. у справі № 6-2471цс15.
Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю доведений суду належними засобами доказування.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО та звіті, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці Управління патрульної поліції у м. Києві і відповідачем не надано доказів протилежного.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 4 172,94 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/15662/17 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 4 172,94 грн.
Судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (ідентифікаційний код 23510137, адреса: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 25) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (ідентифікаційний код 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) 4 172,94 грн. (чотири тисячі сто сімдесят дві гривні 94 коп.) суми страхового відшкодування та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.10.2017р.
Суддя С.М. Морозов