ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2017Справа № 910/15502/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича база "МЖК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс"
про стягнення 64 712,69 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Кульчицький О.В. (представник за довіреністю вих. № 01/02/2017-01 від 01.02.2017р.);
- Ковальчук В.Р. (директор);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича база "МЖК" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №16-09/ВП на надання послуг в розмірі 64 712,69 грн., з яких 59 517,14 грн. сума основного боргу, 4 158,48 грн. інфляційних втрат та 1 037,07 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не здійснив в повному обсязі оплату вартості робіт, які було виконано позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. За наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості робіт, позивач також нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.
Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при проведенні розрахунків по арматурним каркасам, виготовлення яких здійснював позивач загальна різниця ваги між виконаними каркасами та переданими замовником (відповідачем) виконавцю (позивачу) матеріалами для виконання робіт складає 4,75 тон, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з проханням повернути невикористаний залишок матеріалів та оскільки таку пропозицію позивач не прийняв, відповідач просить суд відмовити в задоволенні його вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 10.10.2017р.
В судовому засіданні 10.10.2017р. судом оголошено перерву до 17.10.2017р.
В судове засідання 17.10.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 17 жовтня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.09.2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір №16-09/ВП на надання послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручав, а виконавець приймав на себе (передає) виготовлення арматурних каркасів для залізобетонних паль.
Згідно п. 1.2. Договору виготовлення каркасів здійснюється з матеріалу замовника. Приймання - передача матеріалів від замовника до замовника здійснюється з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі матеріалу в роботу (Додаток 2). Замовник може передавати виконавцю матеріал для виконання робіт партіями. На кожну партію матеріалу, що передається виконавцю, сторони складають окремий акт приймання - передачі матеріалу в роботу.
За умовами п. 1.6. Договору виконавець передає замовнику арматурні каркаси, виготовлені за відповідним замовленням (кресленнями) замовника, а по закінченню робіт залишки матеріалів, що не були використані виконавцем. Приймання - передача від виконавця до замовника виготовлених арматурних каркасів, проводиться на складі виконавця, що розташований за адресою: м. Бровари, вул. Будьонного, буд 25-а. якщо інше не передбачене сторонами. Місце приймання - передача від виконавця до замовника виготовлених арматурних каркасів у такому випадку повинно бути заздалегідь узгоджене сторонами.
У відповідності до п. п. 1.7., 1.8. Договору приймання - передача від виконавця до замовника виготовлених арматурних каркасів з матеріалів замовника оформлюється підписаним уповноваженими представниками сторін Акту надання послуг. Норма витрат матеріалів при виготовленні каркасів встановлюється на рівні 1,05 тон матеріалів замовника на 1 т виготовленого виконавця арматурного каркасу.
В п. п. 2.1. - 2.3. Договору сторони домовились, що вартість робіт з виготовлення каркасів встановлюється з розрахунку на 1 (одну) тонну виробів і складає - 1700,00 грн. з ПДВ і викладена у специфікації (Додаток 1). Вартість виготовлення каркасів вираховується за специфікацією відповідних креслень. Оплата робіт проводиться на підставі Актів надання послуг.
В Додатках 1, 3, 5, 6 сторони погодили найменування робіт, кількість тон, ціну без ПДВ грн./тон, суму без ПДВ грн.
Як видно з матеріалів справи, відповідач на підставі актів приймання-передачі від 23.12.2016р. та від 25.01.2017р. передав, а позивач прийняв у відповідності до умов договору в роботу для виготовлення арматурного каркасу матеріал замовника, а саме арматура ф 25 А 500С у кількості 66,47 тон, катанка 10 мм, 3пс, А240 у кількості 7,125 тон, смуга 50х5, ст3пс у кількості 3,69 тон (за актом від 23.12.2016р.) та арматура ф 25 А 500С у кількості 31,3 тон, катанка 10 мм, 3пс, А240 у кількості 3,18 тон, смуга 50х5, ст3пс у кількості 1,92 тон (за актом від 23.12.2016р.).
На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 185 195,03 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів надання послуг з переробки № 11 від 30.12.2016р. на суму 66 130,15 грн.,№ 3 від 31.01.2017р. на суму 59 547,74 грн. та № 2 від 31.01.2017р. на суму 59 517,14 грн.
Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем робіт та прийняв їх, про що свідчать наявність підписів його уповноваженого представника та відтиски печатки у вказаних вище актах.
Виконання позивачем робіт по кількості використаного матеріалу замовника (відповідача) підтверджується також доданими до матеріалів справи звітом про перероблену сировину № 11 від 30.12.2016р., відповідно до якого позивачем використано, зокрема, арматура 25 міра у кількості 34,95 тон, катанка 10 у кількості 2,885 тон, штаба 50х5 у кількості 1,93 тон, арматура № 25, кл. А-400С/500С, 12 м у кількості 0,014 тон, катанка d-10ст. 3 пс, А240С в бунтах до 2,1 т у кількості 1,047 тон та смуга 50х5, ст3пс у кількості 0,022 тон; звітом про перероблену сировину № 2 від 31.01.2017р., відповідно до якого позивачем використано, зокрема, арматура № 25 кл. А-400С/500, 12м у кількості 31,506 тон, катанка L=2,19 м ф 10мм у кількості 0,645 тон, катанка L=2,70 м ф 10мм у кількості 0,11 тон, катанка L=2,02 м ф 10мм у кількості 0,02 тон, катанка L=2,25 м ф 10мм у кількості 0,115 тон, катанка d-10ст. 3 пс, А240С в бунтах до 2,1 т у кількості 2,303 тон та смуга 50х5, ст3пс у кількості 1,738 тон; звітом про перероблену сировину № 3 від 31.01.2017р., відповідно до якого позивачем використано, зокрема, арматура ф 25 А 500 міра у кількості 31,3 тон, катанка d-10 ст., 3пс, А240С у кількості 3,18 тон, смуга 50х5, ст3пс 6 м у кількості 1,92 тон.
Вказані звіти про перероблену сировину підписані без претензій по об'єму та складу використаної сировини обома сторонами та скріплені їхніми печатками.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору підставою для здійснення розрахунків між сторонами за Договором є належним чином підписані Акти надання послуг, які готуються виконавцем та підписуються повноважними представниками сторін за результатами приймання відповідних робіт. Замовник до початку робіт надає виконавцю аванс у розмірі 32 757,30 грн. в т.ч. ПДВ. Кінцеві розрахунки замовник здійснює шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на протязі п'яти банківських днів після підписання сторонами Акту надання послуг.
Договір та додатки до нього набувають сили з моменту підписання сторонами. Строк виконання робіт початок вересень-жовтень 2016р., а закінчення: до виконання сторонами своїх обов'язків за договором (п. 7.1., 8.1. Договору).
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на те, що відповідачем не оплачено вартість робіт, прийнятих за актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. на суму 59 517,14 грн. та за наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості таких робіт, позивач також нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що при проведенні розрахунків по арматурним каркасам, виготовлення яких здійснював позивач загальна різниця ваги між виконаними каркасами та переданими замовником (відповідачем) виконавцю (позивачу) матеріалами для виконання робіт складає 4,75 тон та оскільки позивачем не повернуто невикористаний залишок матеріалів, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як передбачено в ч. ч. 1, 2 ст. 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем було виконано роботи на загальну суму 185 195,03 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів надання послуг з переробки № 11 від 30.12.2016р. на суму 66 130,15 грн.,№ 3 від 31.01.2017р. на суму 59 547,74 грн. та № 2 від 31.01.2017р. на суму 59 517,14 грн.
Вказані в актах надання послуг з переробки роботи були прийняті відповідачем, про що свідчать наявність підписів його уповноваженого представника та відтиски печатки у вказаних актах та не заперечується відповідачем при розгляді даної справи.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. на суму 59 517,14 грн., а також нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати та 3 % річних.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 3.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. мав бути виконаний на протязі п'яти банківських днів після його підписання, тобто у строк до 07.02.2017р. включно, а прострочення оплати вартості виконаних робіт за вказаним актом у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 08.02.2017р.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів на підтвердження оплати вартості виконаних робіт за актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що при проведенні розрахунків по арматурним каркасам, виготовлення яких здійснював позивач загальна різниця ваги між виконаними каркасами та переданими замовником (відповідачем) виконавцю (позивачу) матеріалами для виконання робіт складає 4,75 тон, суд не приймає з огляду на те, що по-перше, матеріалами справи підтверджується погодження сторонами в Специфікації (додаток № 6 до договору) кількості каркасів, що мали бути виготовлені - 35,01 тон та вартість таких робіт, по-друге, підписаним відповідачем без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. (кількість каркасів 35,01 тон) на вказану в акті суму, що за умовами п. 3.1. Договору є підставою для здійснення розрахунків з позивачем та по-третє, підписаним без претензій по об'єму та складу використаної сировини звітом про перероблену сировину № 2 від 31.01.2017р., загальна кількість використаних матеріалів за яким складає 36,437 тон.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо затримання проведення розрахунків з позивачем до моменту повернення останнім залишку невикористаного матеріалу на підставі п. 3.2. Договору, оскільки по-перше, згаданим пунктом договору передбачено затримання розрахунку на 5% відповідної партії каркасів, а по-друге, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем при виконанні робіт за актом надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. використано матеріалу відповідача у відповідності до умов договору, зокрема, п. 1.8., згідно з яких сторони погодили норму витрат на рівні 1,05 тон на у тону виготовлених арматурних каркасів, про що свідчить вказаний вище звіт про перероблену сировину № 2 від 31.01.2017р. та такі роботи були прийняті відповідачем без претензій по об'єму та складу використаної сировини.
При цьому, суд відзначає, що підписаний акт надання послуг з переробки № 2 від 31.01.2017р. є підставою для проведення розрахунків з позивачем, натомість за наявності порушеного права (неповернення залишку невикористаного матеріалу позивачем), відповідач не позбавлений захистити його у передбаченому законом порядку, в тому числі в судовому.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 59 517,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 158,48 грн. інфляційних втрат та 1 037,07 грн. 3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вони частково не відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивачем помилково визначено момент прострочення виконання зобов'язання відповідача з оплати вартості робіт, про що було зазначено вище.
Так, позивач нараховує інфляційні втрати за період з січня 2017р. по липень 2017р. та 3% річних за період з 06.02.2017р. по 06.09.2017р., тобто на 6-й календарний день, натомість за умовами п. 3.2. Договору розрахунок за виконані роботи мав бути здійснений відповідачем на протязі п'яти банківських днів, тобто у строк до 07.02.2017р. включно.
При цьому, позивачем помилково вказано у розрахунку індекс інфляції за січень 2017р., оскільки прострочення оплати робіт у відповідача виникло з 08.02.2017р., а останнім місяцем в якому зазначено індекс інфляції вказано липень 2017р., відтак суд з урахуванням ст. 83 ГПК України щодо неможливості виходу суду за межі позовних вимог за відсутності відповідного письмового клопотання вважає обґрунтованими є інфляційні витрати в межах заявленого періоду за період з 08.02.2017р. по 31.07.2017р.
Здійснивши перерахунок заявленої суми інфляційних витрат за вказаний вище період, судом встановлено, що заявлена позивачем сума таких витрат (4 158,48 грн.) є арифметично вірною.
Щодо розрахунку позивача 3 % річних в межах заявленого періоду (08.02.2017р. - 06.09.2017р.), обґрунтованими за розрахунком суду є 3 % річних на суму 1 032,17 грн.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/15502/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 59 517,14 грн. суми основного боргу, 4 158,48 грн. інфляційних втрат та 1 032,17 грн. 3 % річних.
Судовий збір у розмірі 1 599,88 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (ідентифікаційний код 35129952, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича база "МЖК" (ідентифікаційний код 40636604, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Будьонного, буд. 25 А) 59 517,14 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 14 коп.) суми основного боргу, 4 158,48 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 48 коп.) інфляційних втрат, 1 032,17 грн. (одну тисячу тридцять дві гривні 17 коп.) 3 % річних та 1 599,88 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 88 коп.) судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.10.2017р.
Суддя С.М. Морозов