вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2017 р. Справа № 911/2216/17
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс", Київська обл., м. Вишневе
про стягнення 722 985,51 гривень
за участю представників:
від позивача: Праведна П.А. (довіреність №1046 від 22.05.2017)
від відповідача: Петренко А.В. (договір б/н від 01.12.2017)
21.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (далі - ТОВ "Спец-Ком-Сервіс"/відповідач) про стягнення 722 985,51 гривень, з яких:
- 387 218,95 грн пені згідно п. 8.2.2. договору №65АС/16 від 17.08.2016;
- 297 044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору №65АС/16 від 17.08.2016;
- 387 721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору №65АС/16 від 17.08.2016.
Відповідач відзиву на позовну заяву у передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України порядку не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2017 порушено провадження в справі №911/2216/17 та призначено розгляд справи на 04.09.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2017 відкладено розгляд справи на 18.09.2017.
У судових засіданнях 18.09.2017 та 25.09.2017 суд оголошував перерву до 25.09.2017 та 02.10.2017 відповідно.
До того ж ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2017 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення сторін, суд
17.08.2016 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (далі - учасник) було укладено договір №65АС/16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується у 2016 роц поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до пп. 1.2., 1.3., 3.1., 3.2., 5.1., 5.2. та 11.1. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: код ДК 016:2010 - 29.10.5 - автомобілі спеціальної призначеності (код ДК 021:2015 - 34114000-9 транспортні засоби спеціального призначення (спеціальний автомобіль для перевезення осіб узятих під варту, колісною формулою 4х2)).
Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені за взаємною згодою сторін залежно від реального фінансування видатків замовника.
Загальна ціна договору складає 27 249 750,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 4 541 625,00 грн.
Загальна ціна договору (вартість одиниці товару) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Поставка замовнику товару здійснюється учасником у строк, що зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Місце поставки (передачі) товару - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, за адресою 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.
22.12.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої було погоджено, що загальна ціна договору складає 13 352 377,50 грн, у тому числі 2 225 396,25 грн, а також поставку товару кількістю 12 шт. на загальну суму 13 352 377,50 грн.
До того ж, відповідно до п. 1.2. вищезазначеної угоди сторони погодили, що строк поставки товару на суму попередньої оплати (в кількості не більше ніж 12 штук) здійснюється протягом 90-то календарних днів з дати проведення платежу, вказаного в п. 4.2. договору на розрахунокий рахунок учасника, але не пізніше 20.03.2017.
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що власні договірні зоборв'язання ним були виконані належним чином, кошти за товар були сплачені у повному обсязі - 13 352 377,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9860 від 19.12.2016.
Однак, як зауважив позивач, відповідач свої договірні зобов'язання виконав не належним чином, товар поставив з порушенням строків - 18.04.2017, що підтверджується доданою до позову копією видаткової накладної №23 від 18.04.2017.
Таким чином, з огляду на порушення ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" строків виконання договірного зобов'язання позивачем з 20.03.2017 по 18.04.2017 нараховано пеню у розмірі 387 218,95 грн та 297 044,67 грн у порядку пунктів 8.2.2. та 8.2.3. договору відповідно.
До того ж, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано штраф у розмірі 38 721,89 грн відповідно до пункту 8.2.4. договору.
З огляду наведеного, оскільки відповідач порушив передбачені договором строки поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 387 218,95 грн пені згідно п. 8.2.2. договору, 297 044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору та 387 721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору.
Відповідно до наданих у судових засіданнях представником відповідача пояснень, прострочення по поставці Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" товару мало місце внаслідок неналежного виконання контрагентами відповідача зобов'язань по поставці останньому необхідних для автомобілів шасі.
В підтвердження відповідних пояснень відповідач надав суду копії листів, договору та видаткових накладних щодо виникнення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" та іншими контрагентами господарських відносин по поставці комплектуючих для автомобілів спеціального призначення.
Відповідно до приписів ст. ст. 59, 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати, зокрема, господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву у розумінні ст. 59 ГПК України, суд здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами. у відповідності до ст. 75 ГПК України
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов нижчезазначених висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем договору та отримання за ним сум попередньої оплати за товар свідчить про погодження ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" з умовами укладеного правочину та відповідно породжує для останнього обов'язок поставити товар у погоджений сторонами строк - до 20.03.2017 включно.
Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як слідує з наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №23 від 18.04.2017 обов'язок по поставці товару відповідачем було виконано 18.04.2017, тобто з порушенням передбачених договором строків.
З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на порушення відповідачем строків поставки товару за договором.
Приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до приписів ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2.2. договору передбачено, що за порушення строків поставки учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
Як слідує зі змісту заявленого позивачем позову та наданих додатково пояснень пеня згідно пункту 8.2.2 договору нарахована на вартість поставленого з простроченням товару - 13 352 377,50 грн за 29 днів прострочення - з 20.03.2017 по 18.04.2017.
Приписами статей 612, 530, 599 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені з підстав п. 8.2.2. договору за порушення відповідачем строків поставки товару у позивача виникло після спливу встановленого договором строку поставки, тобто з 21.03.2017 та припинилося повністю в день, що передує дню здійснення відповідної поставки - 17.04.2017, а тому суд здійснював обрахунок відповідно заявленої до стягнення суми пені з 21.03.2017 по 17.04.2017 включно.
З огляду наведеного, оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах визначеного позивачем періоду згідно вимог закону, становить 373 886,57 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 387 218,95 грн пені згідно п. 8.2.2. договору є частково обґрунтованою у розмірі 373 886,57 грн.
Водночас, у судовому засіданні 02.10.2017 представник відповідача просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення сум неустойки в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором зумовлено об'єктивними та незалежними від постачальника обставинами, а саме невчасною поставкою відповідачу базових шасі для виготовлення та укомплектації автомобілів спеціального призначення, які були предметом поставки за укладеним між сторонами даної справи договором.
У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В обгрунтування незалежних обставин, що вплинули на порушення виконання відповідачем договірного обов'язку, ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» надано суду копію договору поставки №3647-0000162 від 21.12.2016, укладеного між ТОВ «Спец-Ком-Сервіс», як покупцем, та ТОВ «Сучасні вантажівки», як постачальником, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання доставити і передати у власність відповідачу шасі МАЗ-437043-341 у кількості 12 штук у строк до 15.02.2017, за умови виконання ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» власних зобов'язань по оплаті відповідного товару.
Відповідно до наданої суду копії платіжного доручення №7611 від 21.12.2016 відповідач належним чином виконав взяте на себе зобов'язання за договором поставки №3647-0000162 від 21.12.2016 та вчасно сплатив кошти за товар.
Відповідно до наданих відповідачем копій листів Відкритого акціонерного товариства «МАЗ» від 15.02.2017 та 24.02.2017, адресованих ТОВ «Торговий дім «МАЗ» та ТОВ «Сучасні вантажівки», ВАТ «МАЗ» повідомило, що строк поставки 12 одиниць автомобілів МАЗ-437043-341 до України планується не пізніше 15.03.2017.
До того ж, листом №173 від 01.03.2017 ВАТ «МАЗ» повідомило відповідача, що у зв'язку з виникнням форс-мажорних обставин, 12 одиниць автомобілів МАЗ-437043 планується поставити не пізніше 15.03.2017. Копія відповідного листа наявна в матеріалах справи.
Відповідач звернувся до позивача з листом №19880303 від 03.03.2017, відповідно до якого повідомив про вищенаведені обставини та неможливість виконання зобов'язань за визначеними договором умовами, а тому пропонував позивачу погодити інші терміни поставки товару, а саме до 30.04.2017. Копія зазначеного листа наявна в матеріалах справи.
Відповідно до наданих суду копій акту прийому-передачі від 27.03.2017 та видаткової накладної №4447-00032 від 27.03.2017, шасі МАЗ-437043-341 у кількості 12 штук ТОВ «Сучасні вантажівки» передало, а відповідач прийняв лише 27.03.2017.
З огляду вищезазначеного, оскільки відповідач звернувся завчасно до позивача з повідомленням про неможливість виконання договірного обов'язку в погоджений термін та пропонував змінити термін поставки, суд дійшов висновку про те, що відповідач вживав усіх заходів для можливості виконати свої договірні обов'язки належним чином, а відтак порушив їх з незалежних від нього обставин.
Поряд з тим, належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором позивачем не надано.
Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, враховуючи вжиття відповідачем заходів до належного виконання обов'язку з поставки товару, а також відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з порушенням строків поставки товару за договором, суд дійшов висновку про зменшення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно п. 8.2.2. договору - 373 886,57 грн, у 10 разів відповідно до 37 388,66 грн.
Що ж до вимоги позивача стягнути з відповідача 297 044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору слід зазначити таке.
Відповідно до п. 8.2.3. договору за несвоєчасне виконання учасником грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 6.3.4. договору, учасник не користь замовника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого несвоєчасного виконання, від перерахованої суми за кожен день прострочення, включаючи день перерахування коштів.
Так, пунктом 6.3.4. договору передбачено, що після закінчення строку дії дозволу МВС на здійснення замовником попередньої оплати або розірванню договору чи відмови від договору стороною, учасник зобов'язується повернути протягом 7-ми календарних днів замовнику невикористані кошти, перераховані останнім у якості попередньої оплати за договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду вищенаведених нормативних приписів та положень договору, обов'язок по поверненню сум попередньої оплати презюмується з обставинами не передання товару покупцю, як наслідок його відмовою від договору та вимогою повернути відповдо сплачені кошти.
Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку продавця поверненути суму попередньої оплати за обставин відсутності волевиявлення покупця на розірвання або відмову від договору та отримання ним товару.
Зі встановлених судом обставин, які не заперечуються сторонами за даним спором, слідує, що відповідач виконав свій обов'язок по поставці товару з порушенням передбачних договором строків, у той час як до моменту поставки позивач не відмовлявся від договору, не заявляв про його дострокове розірвання та повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, враховуючи відсутність обставин порушення відповідачем п. 6.3.4. договору, як правової підстави сплати пені у порядку п. 8.2.3. договору, суд дійшов висновку про доказову необґрунтованість та нормативну безпідставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 297 044,67 грн пені згідно п. 8.2.3. договору, а тому відмову у її задоволенні.
Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 387 721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору не підлягає задовленню з огляду на таке.
В обґрунтування відповідно заявленої вимоги позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, як підставу нарахування зазначеного штрафу, передбаченого приписами ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 8.2.4. договору на суму попередньої оплати нараховуються проценти у розмірі 0,01% від дня, коли товар мав бути переданий замовнику, до дня його фактичної передачі замовнику або повернення йому попередньої оплати відповідно до п. 6.3.4. договору.
Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
З огляду зазначеного, виходячи з правового тлумачення змісту договору, суд дійшов висновку про те, що грошова сума, передбачена п. 8.2.4. договору, за своєю правовою природою не є штрафом у розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, оскільки алгоритм нарахуваня відповідних коштів не носить одноразового характеру.
Водночас, відповідно заявлена позивачем сума коштів не може бути стягнена як пеня, оскільки сума пені за порушення договірного обов'язку по поставці товару вже стягнута з відповідача у даній справі, а подвійне стягнення пені суперечить статті 61 Конституції України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про нормативну необґрунтованість вимоги позивача про стягення з відповідача 387 721,89 грн штрафу згідно п. 8.2.4. договору, а тому відмову у її задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру суми пені.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 233, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6, ідентифікаційний код 36449624) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 37 388 (тридцять сім тисяч триса вісімдесят вісім) грн 66 коп. пені та 5 608 (п'ять тисяч шістсот вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 24.10.2017.
Суддя В.А. Ярема