24 жовтня 2017 року Справа № 910/23039/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017
у справі № 910/23039/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" (далі - ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН"), м. Київ,
до: 1. приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (далі - ПрАТ "КИЇВСТАР"), м. Київ,
2. приватного підприємства "АРТ-ТРЕЙДІНГ" (далі - ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ"), м. Київ,
3. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець), м. Київ,
про стягнення 96 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Ясінська Н.В. керівник, Овчарук АО. адвокат (договір від 19.10.2017)
відповідачів: 1. Дубко Р.В. адвокат (договір від 03.05.2017, ордер № 017718)
2. не з'явився
3. не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "КИЇВСТАР" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 96 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2017 до участі у справі № 910/23039/16 залучено ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" та Підприємця як інших відповідачів.
Відповідно до заяви позивача від 17.03.2017 про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду, позивач просив суд стягнути: з ПрАТ "КИЇВСТАР" - 32 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, шляхом неправомірного відтворення, доведення до загального відома та розповсюдження музичного твору; з ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" - 32 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, у зв'язку з неправомірним наданням дозволу на використання музичного твору іншим особам; з Підприємця - 32 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, у зв'язку з неправомірним наданням дозволу на використання музичного твору іншим особам.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23039/16 (суддя Марченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (судді Сотніков С.В. - головуючий, Кропивна Л.В., Остапенко О.М.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.
ПрАТ "КИЇВСТАР", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові до ПрАТ "КИЇВСТАР".
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
23.10.2017 Вищим господарським судом України одержано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги від представника ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" та Підприємця, у зв'язку з тим, що останній (представник) 24.10.2017 приймає участь у іншому судовому засіданні у іншому суді.
Оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, клопотання представника ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" та Підприємця про відкладення розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України у судовому засіданні 24.10.2017 не задоволено.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Так, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- у 2015 році товариством з обмеженою відповідальністю "Звук-М" (ліцензіар) та ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір, за умовами якого:
ліцензіар з моменту підписання відповідного додатку до Ліцензійного договору надає за винагороду на строк (період часу, на який надаються права та який починається з дати передачі прав і триває протягом строку дії Ліцензійного договору) і на територію (Україна), а ліцензіат набуває на умовах виключної ліцензії права на використання (у тому числі у формі мобільного контенту) творів, відеокліпів, фонограм і виконань, перелік яких затверджується сторонами у додатках до Ліцензійного договору, і зобов'язується виплачувати ліцензіару винагороду (далі - роялті) (пункт 2.1 Ліцензійного договору);
ліцензіар надає ліцензіату право на умовах виключної ліцензії збирати винагороду за використання творів, відеокліпів, фонограм і виконань третіми особами, починаючи з моменту опублікування таких творів, відеокліпів, фонограм і виконань на території (пункту 2.3 Ліцензійного договору);
ліцензіар надає ліцензіату право на умовах виключної ліцензії перешкоджати неправомірному використанню творів, відеокліпів, фонограм і виконань, у тому числі забороняти третім особам використовувати твори, відеокліпи, фонограми і виконання (пункт 2.4 Ліцензійного договору);
Ліцензійний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. При цьому, якщо за місяць до спливу строку дії Ліцензійного договору ні одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення, Ліцензійний договір вважається автоматично пролонгованим кожний раз на один календарний рік (пункту 7.1 Ліцензійного договору);
- відповідно до додатку від 01.03.2015 № 2 до Ліцензійного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Звук-М" передало позивачу, зокрема, права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2"; частка належних правовласнику прав на музику - 100%; частка належних прав на текст - 100%; частка належних правовласнику прав на виконання - 100%; частка належних правовласнику прав на фонограму - 100%;
- у свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Звук-М" отримало права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ОСОБА_10 на підставі ліцензійного договору від 14.06.2012 № 75/12 (далі - Договір № 75/12);
- так, 14.06.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "Звук-М" (ліцензіат) і ОСОБА_10 (ліцензіар) було укладено Договір № 75/12, за умовами якого:
ліцензіар передає ліцензіату виключні авторські права на використання творів, вказаних у додатку № 1 до Договору № 75/12, як самостійно, так і у складі аудіовізуальних творів, що означає право у тому числі розповсюджувати твори у формі мобільного контенту (пункт 2 статті 1 Договору № 75/12);
права передаються ліцензіату для володіння ними на території всього світу (статті 2 Договору № 75/12);
права передаються ліцензіаром ліцензіату на строк п'ять років (статті 4 Договору № 75/12);
Договір № 75/12 вступає в силу з 14.06.2012 і діє до закінчення строку дії прав, переданих за Договором № 75/12 (пункт 1 статті 15 Договору № 75/12).
- відповідно до додатку від 14.06.2012 № 1 до Договору № 75/12 ОСОБА_10 передав товариству з обмеженою відповідальністю "Звук-М", зокрема права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики ОСОБА_10, автор слів ОСОБА_11, виконавець ОСОБА_10);
- як зазначає позивач, 02.10.2015 ним було виявлено факт незаконного відтворення спірного твору у форматі мобільного контенту у формі послуги "Ді-Джингл" через мережу Інтернет на сайті http://465.ua/;
- так, 02.10.2015 директор позивача, учасник Товариства ОСОБА_12 здійснили фіксацію факту використання на сайті http://465.ua/ спірного музичного твору шляхом складання акту огляду веб - сайту від 02.10.2015. У акті зафіксовано факт доведення до загального відома спірного твору у форматі мобільного контенту у формі послуги "Ді-Джинг" через мережу Інтернет на сайті http://465.ua/;
- також позивачем здійснено відеофіксацію правопорушення, відповідно до якої було відкрито три сайти в мережі Інтернет, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1. На першому сайті було вказано точну дату, а саме 02.10.2015; на другому - особи перейшли за посиланням на сайт http://465.ua/ та прослухали музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_10; на третьому - особи прослухали музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_10;
- відповідно до офіційного сайту ПрАТ "КИЇВСТАР" послуга "Ді-Джингл" (сайт http://465.ua/) пропонується мобільним оператором "КИЇВСТАР";
- власником доменного імені http://465.ua/ є ПрАТ "КИЇВСТАР";
- як зазначали відповідачі, 29.11.2010 ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" (провайдер) та ЗАТ "КИЇВСТАР Дж.Ес.Ем." (оператор), правонаступником якого є ПрАТ "КИЇВСТАР", укладено Договір № 65778, за умовами якого провайдер зобов'язався надавати оператору послуги на умовах та в порядку, передбачених у Договорі № 65778, а оператор зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги;
на виконання умов Договору № 65778 ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" надало ЗАТ "КИЇВСТАР Дж.Ес.Ем." дозвіл від 11.02.2013 № 68 на використання об'єктів у формі контенту на території України, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ОСОБА_10; автор музики та тексту Америна, помилковість зазначення якої як автора визнано відповідачами та вказано про одноосібне авторство на твір ОСОБА_10);
у свою чергу, ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" набуло невиключних авторських і суміжних прав на спірний музичний твір за Договором від 01.01.2013 № 01/02/13, який укладений між Підприємцем (правоволоділець) і ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" (видавник);
Підприємець набув виключні майнові авторські та суміжні права на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" за договором від 24.11.2012 № 24, який укладений між Підприємцем (видавник) і ОСОБА_10 (правоволоділець).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
- рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016 у справі № 760/1342/15-ц (залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016) скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2015 та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" до Підприємця, ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю "Звук-М", ОСОБА_13, ОСОБА_14, третя особа ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ" про визнання недійсним договору про передачу авторських та суміжних прав задоволено частково: визнано недійсним з моменту укладення Договір від 24.11.2012 № 24, укладений Підприємцем та ОСОБА_10 в частині передачі виключних авторських і суміжних прав на такі твори: "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики і слів: ОСОБА_3; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики і виконавець: ОСОБА_10; автор слів ОСОБА_11); "ІНФОРМАЦІЯ_5" (автор музики і слів: ОСОБА_1; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики і слів: ОСОБА_2; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики і слів: ОСОБА_13; виконавець ОСОБА_10); в задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ", Підприємця до ТОВ "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН", товариства з обмеженою відповідальністю "Звук-М" про визнання недійсним ліцензійного договору від 06.08.2014 № 01/06/08/14 закрито; у задоволенні позовних вимог ПП "АРТ-ТРЕЙДІНГ", Підприємця до товариства з обмеженою відповідальністю "Звук-М", ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання права та визнання договорів недійсними відмовлено.
- у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016 зі справи № 760/1342/15-ц, зокрема встановлено, що відповідно до умов ліцензійного договору від 14.06.2012 № 75/12 ОСОБА_10 передав виключні авторські і суміжні права товариству з обмеженою відповідальністю "Звук-М" на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики та виконавець: ОСОБА_10; автор слів ОСОБА_11), у зв'язку з чим передача ОСОБА_10 цих прав Підприємцю за Договором від 24.11.2012 № 24 не відповідає нормам права у сфері інтелектуальної власності, зокрема, частині четвертій статті 32 Закону України "Про авторське право та суміжні права", в частині, що стосуються його авторського права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також положенням статей 36, 39 наведеного Закону що стосується його суміжних прав. Відповідно, договір від 24.11.2012 № 24, укладений між Підприємцем та ОСОБА_10 є недійсним в частині передачі прав на твори: "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики і слів: ОСОБА_3; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики і виконавець: ОСОБА_10; автор слів ОСОБА_11); "ІНФОРМАЦІЯ_5" (автор музики і слів: ОСОБА_1; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики і слів: ОСОБА_2; виконавець ОСОБА_10); "ІНФОРМАЦІЯ_6" (автор музики і слів: ОСОБА_13; виконавець ОСОБА_10);
- докази на підтвердження існування двох музичних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" за одноосібним авторством ОСОБА_10, та ОСОБА_10 як автора музики і ОСОБА_11 як автора слів, суду не надані.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідачів компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на спірний музичний твір.
Відповідно до частин першої - третьої статті 15 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до приписів статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі ліцензійних договорів набув виключні майнові авторські та суміжні права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до пункту 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України , зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні (підпункти 51.2, 51.3 пункту 51 наведеної постанови Пленуму ВГСУ).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відсутність вини порушника не звільняє його від обов'язку припинити порушення права інтелектуальної власності, а так само не виключає застосування щодо нього заходів, спрямованих на захист таких прав. Зокрема, опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення, припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, здійснюються незалежно від вини порушника.
Втім, наведене правило підлягає застосуванню лише до тих способів захисту прав, які не належать до заходів відповідальності. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.
У вирішенні спору місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив, зокрема з того, що ПрАТ "КИЇВСТАР" було обізнано про порушення прав позивача та відсутність належного дозволу на використання спірного твору ще з лютого 2016 року, та мало достатньо часу для того, щоб врегулювати цей спір.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, виходив зокрема з того, що у відповідачів були відсутні права надавати дозволи на використання та публічне сповіщення спірного твору, з огляду на наявність у позивача виключних майнових авторських прав на твір.
Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин щодо наявності чи відсутності вини кожного з відповідачів у порушенні прав інтелектуальної власності позивача на спірний музичний твір, зокрема, наявності чи відсутності вини відповідачів на момент укладення правочинів про передачу прав та надання дозволів на використання спірного твору (щодо відповідача 2 та відповідача 3), а також станом на час здійснення позивачем фіксації використання музичного твору ПрАТ "КИЇВСТАР" (щодо відповідача-1).
Зазначаючи про те, що про порушення прав позивача ПрАТ "КИЇВСТАР" було обізнано ще з лютого 2016 року, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що здійснення фіксації факту використання спірного твору відповідачем-1 мало місце 02.10.2015.
При цьому, наданому позивачем у якості доказу електронному листуванню за 2014 рік між позивачем, ПрАТ "КИЇВСТАР" та Підприємцем щодо використання спірного музичного твору ні місцевий, ані апеляційний господарські суди оцінки не надали.
Відповідно, судами попередніх інстанцій у повній мірі не досліджено питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення компенсації з кожного з відповідачів за порушення виключних майнових авторських прав позивача на спірний музичний твір, з урахуванням того, що відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді сплати компенсації) настає лише за наявності вини.
Частиною першою статті 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).
Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 зі справи № 910/23039/16 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Палій
Суддя В. Корсак
Суддя В. Студенець