19 жовтня 2017 року Справа № 909/237/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Катеринчук Л.Й.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 6 червня 2017 року,
у справі № 909/237/17 Господарського суду Івано-Франківської області,
за позовомДолинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (м. Долина) (правонаступник Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області),
доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (м. Долина),
простягнення шкоди у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5017 грн. 13 коп.,
представники учасників судового провадження в засідання суду не з'явились;
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року (суддя Гриняк Б.П.) у справі №909/237/17 задоволено позов Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі за текстом - Долинське управління Пенсійного фонду України) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (далі по тексту - ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз"); присуджено до стягнення шкоди, у вигляді надміру виплаченої пенсії в сумі 5017 грн. 13 коп.
Постановою Львівського апеляційного господарського від 06.06.2017 року (головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Матущак О.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" задоволено; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №909/237/17 скасовано; прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову; присуджено до стягнення з Долинського ОУПФУ Івано-Франківської області на користь ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" 1760 грн. 00 коп. як відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі за текстом - Калуське управління Пенсійного фонду України) звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського від 06.06.2017 року, залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №909/237/17 в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2017 року, задоволено Клопотання Калуського управління Пенсійного фонду України, замінено позивача у справі №909/237/17 - Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області його правонаступником - Калуським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, а також, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Калуського управління Пенсійного фонду України прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.
10 листопада 1992 року гр. ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі із Заявою про призначення пенсії по віку, із долученою Довідкою №1р-563 від 09.11.1992 року про розмір заробітної плати за період з 01.11.1990 року по 31.10.1992 року.
На підставі Рішення №1/581, Управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі з 16.08.1992 року гр. ОСОБА_4 призначено пенсію за віком, згідно поданих документів.
Із вступом з 01.01.2004 року в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно Розпорядження №124829 від 19.07.2004 року, у відповідності до ст.40, 43 вказаного Закону, гр. ОСОБА_4 з 01.01.2004 року проведено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати (згідно Довідки № 424 від 19.07.2004 року про розмір заробітної плати за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року).
Під час проведення зустрічної перевірки Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" правильності та повноти відображення заробітної плати в Довідках №1р-563 від 09.11.1992 року та № 424 від 19.07.2004 року про заробітну плату гр. ОСОБА_4, працівниками управління виявлено ряд порушень (розбіжності у нарахованих та вказаних розмірах заробітної плати), за результатами якої складені Акти №244 від 14.06.2012 року та №244а від 16.08.2012 року.
Так, неправильне відображення в Довідках сум нарахованої заробітної плати призвело до неправомірного завищення індивідуального коефіцієнта заробітної плати і, як наслідок, стало причиною неправомірного збільшення розміру пенсії гр. ОСОБА_4
За розрахунком спеціалістів органу пенсійної служби від 13.11.2012 року, сума переплати пенсії (що виникла у зв'язку з розбіжністю в сумах заробітної плати, згідно Актів перевірки) за період з 01.07.2002 року по 31.08.2012 року склала 5 107 грн. 13 коп.
13.11.2012 року Долинським управлінням Пенсійного фонду України прийнято Розпорядження №799 на переплату пенсії гр. ОСОБА_4 в сумі 5 107 грн. 13 коп. (за період з 01.07.2002 року по 31.08.2012 року).
Копії Розпорядження надіслані ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" та гр. ОСОБА_4 Листами №324/03 та №325/03 від 16.01.2013 року, з вимогою повернути надмірно отримані кошти в сумі 5 017 грн. 13 коп. Вимога органу Пенсійного фонду України виконана не була.
04.03.2013 року Долинське управління Пенсійного фонду України звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" та гр. ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з надміру виплаченої пенсії в розмірі 5 107 грн. 13 коп.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року у справі №809/765/13-а позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" суму надмірно виплаченої пенсії в розмірі 5 017 грн. 13 коп. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Долинського управління Пенсійного фонду України до гр. ОСОБА_4 про стягнення надміру виплаченої пенсії; в частині позовних вимог Долинського управління Пенсійного фонду України до ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру гр. ОСОБА_4, в розмірі 5 017 грн. 13 коп., - закрито провадження у справі.
17.11.2016 року Долинське управління Пенсійного фонду України звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" про стягнення шкоди у вигляді надмірно виплаченої пенсії гр. ОСОБА_4 у розмірі 5 107 грн. 13 коп.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №909/237/17 задоволено позов Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз"; присуджено до стягнення шкоди, у вигляді надміру виплаченої пенсії, в сумі 5 017 грн. 13 коп.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, тим, що Довідки № 1р-563 від 09.11.1991 року, № 424 від 19.07.2004 року та за № 211 від 22.06.2012 року про розмір заробітної плати для обчислення пенсії гр. ОСОБА_4, які видані ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" були підставою для призначення пенсії, містили недостовірні дані, що відображено в Акті перевірки правильності призначення пенсії гр. ОСОБА_4 За висновком господарського суду першої інстанції, складання та видача відповідачем відповідних Довідок про розмір заробітної плати для обчислення пенсії гр. ОСОБА_4 із недостовірними даними стало підставою для нарахування пенсії в розмірі більшому від обґрунтованого, а нарахування надмірного розміру пенсії призвело до необґрунтованих виплат, які фактично є бюджетними втратами.
Щодо застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд вказав на те, що матеріали та обставини справи (зокрема, судові акти адміністративних судів) вказують вчасне звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. Стосовно спливу строку звернення Долинського управління Пенсійного фонду України саме до господарського суду із цим позовом, господарський суд першої інстанції визнав пропуск його з поважних причин, а саме розгляду позовних вимог Долинського управління Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Львівського апеляційного господарського від 06.06.2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" задоволено; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №909/237/17 скасовано; прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову; присуджено до стягнення з Долинського управління Пенсійного фонду України на користь ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" 1760 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Приймаючи оскаржене судове рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем та місцевим господарським судом неправомірно застосовано ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає спеціальний порядок повернення надмірно сплаченої суми пенсії, що є предметом позову у цій справі, а саме: безпосередньо пенсіонером добровільно, на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду, або в судовому порядку. Поряд з цим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що за Розпорядженням №799 від 13.11.2012 року Долинського управління Пенсійного фонду України, гр. ОСОБА_4 здійснюється погашення коштів надмірно виплаченої пенсії у добровільному порядку (стягується кожного місяця по 20% від нарахованої пенсії) та погашено 2 097 грн. 47 коп., що підтверджується Довідкою №173 від 11.11.2013 року. Враховуючи встановлене, апеляційний господарський суд вказав, що, в цьому випадку, позивач не позбавлений права проводити і в подальшому стягнення такої переплати з гр. ОСОБА_4 на підставі Розпорядження №799 від 13.11.2012 року, а у випадку можливого задоволення позову у цій справі, відбудеться подвійне стягнення.
Крім того, Львівський апеляційний господарський суд вказав на неможливість застосування також приписів ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки, по переконанню судової колегії, цією статтею передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта за видачу недостовірних документів, а не недостовірних даних (Довідка №424 від 19.07.2004 року про нараховану заробітну плату містить лише недостовірні дані та не є недостовірним документом).
Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, Калуське управління Пенсійного фонду України звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського від 06.06.2017 року, залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2017 року у справі №909/237/17 в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 1166 ЦК України. Поряд з цим, скаржник вказує на те, що станом на 01.03.2017 року переплата за пенсійною справою гр. ОСОБА_4 у сумі 5 017 грн. 13 коп. не відшкодована, про що Листом (вих. №1884/0301 від 13.03.2017 року) було повідомлено відповідача.
Задовольняючи частково подану Калуським управлінням Пенсійного фонду України касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань зі сторони пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що недостовірна інформація це інформація, що суперечить даним первинних документів. Від так, документ, який містить таку інформацію підпадає під визначення поняття "недостовірний". Поряд з цим, слід звернути увагу, що ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має назву: " Відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії".
За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В силу приписів ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. ст. 33, 34 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).
У п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Однак, апеляційний господарський суд наведене вище не врахував та немотивовано надав перевагу одним доказам перед іншими, а саме прийняв до уваги копію Довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії № 173 від 11.11.2013 року (містить інформацію про утримання з гр. ОСОБА_4 переплати), яка була завірена та подана ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" як додаток до Відзиву (вих. №18юр-809 від 10.03.2017 року), та, навпаки, не дослідив та не надав належної правової оцінки Довідці Долинського управління Пенсійного фонду України (вих. №1884/0301 від 13.03.2017 року), яка була додана до Клопотання позивача від 17.03.2017 року.
Крім того, поза увагою господарських судів залишилось Клопотання Долинського управління Пенсійного фонду України про залучення до участі у справі співпозивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з тих підстав, що пенсіонер гр. ОСОБА_4 на обліку у Долинському управлінні Пенсійного фонду України, як одержувач пенсії, не перебуває. Так, вказане Клопотання Господарським судом Івано-Франківської області не було розглянуте, на що апеляційний господарський суд уваги не звернув та вказані недоліки не усунув.
При цьому, апеляційний господарський суд встановив наявність судових рішень адміністративних судів у справі №809/765/13-а за позовом Долинського управління Пенсійного фонду України (що стосуються предмету спору у цій справі), за відсутності у матеріалах справи підтверджуючих документів, без дослідження їх тексту та підстав цих рішень (зокрема, щодо відмови у задоволенні позову та закриття провадження в адміністративній справі).
Зазначене вище, по переконанню господарського суду касаційної інстанції, є порушенням ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).
Проте, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, а також докази що їх підтверджують, мають бути досліджені в сукупності та їм надана належна правова оцінка, з встановленням всіх умов, які б вказували на можливість застосування такої цивільної відповідальності як шкода.
Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких підстав, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 6 червня 2017 року у справі № 909/237/17 має бути скасована, а справа - передана на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи, апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з урахуванням матеріалів та обставин справи № 909/237/17, надати об'єктивну оцінку всім доказам в сукупності, які мають юридичне значення для її розгляду та доводам учасникам судового процесу, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 червня 2017 року у справі № 909/237/17 скасувати.
3. Справу № 909/237/17 передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук
судді: Л.Й. Катеринчук
О.С. Удовиченко