номер провадження справи 28/61/17
19.10.2017 Справа № 908/1809/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний майданчик» (04060, м.Київ, вул. Максима Берлінського, б. 20, офіс 4)
до відповідача приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, б. 1)
про стягнення 1190188,35 грн.
Суддя Федорова О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.02.2017, ОСОБА_2, довіреність № 02/08 від 02.08.2017;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 08/278 від 30.08.2017.
До господарського суду Запорізької області 08.09.2017 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний майданчик» з позовною заявою до відповідача - приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» про стягнення заборгованості в розмірі 927558,96 грн. за договором оренди основних засобів (техніки) №120117 від 12.01.2017, 3% річних - 13015,76 грн., пені - 108760,74 грн., інфляційних втрат - 48097,00 грн., штрафу - 92755,89 грн., усього - 1190188,35 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1809/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 08.09.2017 року порушено провадження у справі №908/1809/17, присвоєно справі номер провадження 28/61/17, судове засідання призначено на 26.09.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи. Розгляд справи відкладався на 10.10.2017р.; в судовому засіданні 10.10.2017р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.10.2017. Представником позивача надавалися пояснення щодо заявлених позовних вимог; клопотання про виклик у судове засідання посадових осіб та детальний розрахунок позовних вимог. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 19.10.2017р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До початку судового засідання від позивача надійшли додаткові пояснення та обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначав, що факт наявності господарських правовідносин між сторонами, які регулюються договором оренди основних засобів (техніки) №120117 від 12.01.2017р. підтверджено поясненнями колишнього голови правління ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» ОСОБА_4, які нотаріально засвідченні приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5; даними податкового обліку відповідача. Заперечував проти проведення експертизи установою, яка зазначена в клопотанні відповідача. Посилався на відсутність необхідних доказів та недоцільність проведення експертизи, оскільки факт наявності порушення зобов'язань відповідачем за договором оренди основних засобів (техніки) №120117 від 12.01.2017р. доведений. Посилання відповідача факт підписання договору головою правління з перевищенням повноважень вважає безпідставним. З урахуванням наведеного зазначив про необґрунтованість заперечень відповідача на позовну заяву. Також суду надано клопотання про витребування від ГУ ДФС у Запорізькій області інформації, яка на думку позивачів підтвердить викладені в позові обставини щодо наявності господарських правовідносин між сторонами.
Представники позивача в судовому засіданні 19.10.2017р. підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням всіх наданих пояснень. Просили суд позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 927.558,96 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди основних засобів (техніки) №120117 від 12.01.2017р., штрафні та компенсаційні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання в порядку статей 611, 265 ЦК України.
Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про витребування від ГУ ДФС у Запорізькій області інформації не заперечував.
Клопотання позивача про витребування у ГУ ДФС у Запорізькій області інформації про відображення у складі податкового обліку відповідача з податку на додану вартість у період першого півріччя 2017 року виписаних позивачем податкових накладних судом відхилено, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві № 05/329 від 25.09.2017р. (арк.с. 53-55); надав додаткові заперечення № 05/384 від 18.10.2017р. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилався на наступне: по-перше, відповідно до п. 9.59 Статуту ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» голова правління має право підписувати господарські договори на суму до 500.000,00 грн. Договори на суму понад 500.00000 грн. відповідно до п. 9.42 Статуту потребують затвердження Наглядової ради товариства. По-друге, на договорі оренди № 120117 від 12.01.2017р., актах приймання-передачі, актах виконаних робіт стоїть відбиток печатки ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» № 1, яка не використовувалася для господарських договорів та зберігалася у колишнього голови правління ОСОБА_4 По-третє, на ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» будь-які документи, щодо господарських відносин ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» з ТОВ «Будівельний майданчик» за договором оренди №120117 від 12.01.2017 року відсутні. Договір оренди №120117 від 12.01.2017 року не проходив на ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» реєстрацію та внутрішню процедуру погодження. Спецтехніка, що є предметом договору, в період з 12.01.2017р. по 29.03.2017 року не перебувала на території ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» та ніякі роботи цією спецтехнікою не виконувалися. Зазначав, про наявність двох оригіналів договору №310117 на оренду навантажувача від 31.01.2017р. та двох оригіналів договору №310117 на оренду екскаватора від 31.01.2017 з актами приймання-передачі в оперативну оренду, які не було підписано зі сторони ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління». Договори датовано 31.01.2017р. тобто пізнішою датою, ніж було укладено договір оренди №120117 від 12.01.2017р., що на думку відповідача спростовує факт передачі в оренду двічі однієї і тієї спецтехніки. По-четверте, надані ТОВ «Будівельний майданчик» податкові накладні дійсно було зареєстровано ТОВ «Будівельний майданчик» у реєстрі, але ТОВ «Будівельний майданчик» не направляв їх ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» для підтвердження. Зареєстровані податкові накладні є неналежними доказами тому, що ґрунтуються на фіктивних первинних документах, в основу яких було покладено неіснуючу подію. Всі ризики щодо реєстрації незаконних податкових декларацій на підставі фіктивних первинних документів несе ТОВ «Будівельний майданчик». Підтримав клопотання № 05/328 від 25.09.2017р. (арк.с. 56-58) про призначення судової почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи відхилено, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
Матеріали справи містять договір оренди основних засобів № 120117 (надалі - договір) укладений 12 січня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний майданчик» (орендодавець, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар'єроуправління» (орендар, відповідач у справі).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду основні засоби (техніку):
- навантажувач фронтальний САSЕ821Е, вартість якого визначено за даними балансу ОСОБА_6 станом на дату укладення договору становить 2,5 млн. грн. (без ПДВ).
- екскаватор КОВЕLСО SК330LC, вартість якого визначено за даними балансу ОСОБА_6 станом на дату укладення договору становить 1 166 666,67 грн. (без ПДВ).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що сторони домовились, що вартість майна, що передається в оренду, збільшена на суму ПДВ, є вартістю, яка використовується сторонами для вирішення питань пов'язаних із відновленням стану майна, що підлягає поверненню з оренди, відшкодуванням збитків пов'язаних із втратою орендованого майна та ін.
Згідно п. 1.3 договору передача в оренду здійснюється:
- навантажувача фронтального САSЕ821Е з 16 січня 2017 року. Строк оренди становить з 16.01.2017р. по 29.03.2017р.;
- екскаватора КОВЕLСО SК330LC з 01 лютого 2017 року. Строк оренди становить з
01.02.2017р. по 29.03.2017р.
Передача здійснюється на території Орендаря за актом приймання-передачі в оренду, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.4 договору узгоджено, що основні засоби (техніка) передаються в оренду для їх використання за технологічним призначенням в межах господарської діяльності Орендаря. Час оренди визначається, як фактичний погодинний час роботи основних засобів (техніки).
Відповідно до п. 2.1 договору вступ Орендаря у користування орендованими основними засобами настає одночасно з підписанням сторонами ОСОБА_7 приймання-передачі.
Якщо, під час ОСОБА_7 прийому передачі Орендарем будуть виявлені недоліки, що перешкоджають використанню майна за його призначенням, Сторонами визначається строк для усунення виявлених недоліків.
Пунктами 2.3 - 2.4 договору визначено, що передача техніки в оренду та її повернення здійснюється за актом приймання-передачі. Основні засоби (техніка) вважаються поверненими ОСОБА_6 з оренди з часу підписання сторонами акта приймання-передачі з оренди.
Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за оренду становить:
- навантажувача фронтального САSЕ 821Е встановлена сторонами за домовленістю та складає 1 година роботи екскаватора - 550грн. з ПДВ. Сторони домовились, що мінімальний час роботи навантажувача протягом робочого тижня не повинен становити менше 40 годин. Максимальний час роботи навантажувача протягом одного дня, не повинен перевищувати 20 годин з метою надання часу для його технічного огляду та обслуговування.
- екскаватора КОВЕLСО SК330LC встановлена сторонами за домовленістю та складає з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. 1 година роботи екскаватора - 1.125грн. з ПДВ, а з 01.03.2017р. по 29.03.2016р. складає 1 година роботи екскаватора - 1.208,25грн. з ПДВ. Сторони домовились, що мінімальний час роботи екскаватора протягом робочого тижня не повинен становити менше 40 годин. Максимальний час роботи екскаватора протягом одного дня, не повинен перевищувати 20 годин з метою надання часу для його технічного огляду та обслуговування.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що кожного разу, протягом п'яти днів від дати складання та підписання ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) передбаченого п.3.2. даного договору, Орендар на підставі відповідних ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) сплачує ОСОБА_6 суму вартості оренди за поточний період користування технікою, шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок ОСОБА_6. В платіжному дорученні повинно міститись посилання на номер та дату даного договору, номер та дату ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за яким здійснюється оплата. ОСОБА_6 рахунку та отримання його Орендарем не є обов'язковою умовою проведення платежів
Згідно з п. 4.1.3 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за свій рахунок обслуговування та поточний ремонт техніки.
На виконання умов договору 16.01.2017 року сторонами складено ОСОБА_7 приймання-передачі основних засобів (техніки) в оренду, а саме навантажувача фронтального САSЕ 821Е (арк.с. 10)
01.02.2017 року між сторонами було складено ОСОБА_7 приймання-передачі основних засобів (техніки) в оренду, а саме екскаватора КОВЕLСО SК330LC (арк.с. 11).
Матеріали справи містять: - ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-16 від 01.02.17р. на суму 115500грн. в тому числі ПДВ, строк оплати за даним актом до 07.02.17р.;
- ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-17 від 15.02.17р. на суму 161400грн. в тому числі ПДВ, строк оплати за даним актом до 21.02.17р.;
- ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-22 від 28.02.17р. на суму 217660грн. в тому числі ПДВ, строк оплати за даним актом до 07.03.17р.;
- ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-35 від 29.03.17р. на суму 432998,96грн. в тому числі ПДВ, строк оплати за даним актом до 04.04.17р.
Зазначені акти підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств та містять посилання, що сторони претензій одна до одної не мають.
На вимогу суду для огляду представником позивача в присутності представника відповідача були надані оригінали всіх перелічених документів, які також містять підписи обох сторін та скріплені печатками товариств.
Факт укладення спірного договору з боку приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління», наявності правовідносин сторін у справі та складання і підписання всіх вище перелічених ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з боку відповідача підтверджений в судовому засіданні особисто ОСОБА_4, який на той час був головою правління приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління».
В той же час в матеріалах відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань щодо належного та своєчасного внесення орендних платежів за користування основних засобів (техніки).
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди основних засобів №120117 від 12.01.2017р., наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом порушених прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши обставини справи та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди основних засобів № 120117 у розмірі 927.558,96грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за користування технікою (основними засобами), не виконав, факт порушення відповідачем умов договору доведений позивачем.
Матеріали справи містять, зокрема, пояснення ОСОБА_4, що засвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 10.10.2017р. та зареєстровані в реєстрі за № 3771 (арк.с. 84).
Відповідно до зазначених пояснень ОСОБА_4 перебував з 02.09.2013р. по 07.04.2017р. на посаді голови правління ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» та повідомив наступне:
1) У зв'язку з виробничою необхідністю та з метою належного виконання планів виробництва підприємства, 12.01.2017 року мною, як головою правління ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» було укладено договір оренди основних засобів № 120117 з ТОВ «Будівельний майданчик» (ЄДРПОУ 40871485). Предметом договору була техніка, а саме фронтальний навантажувач та екскаватор.
2) Дана техніка була взята в оренду, так як для придбання власної техніки у кар'єра бракувало коштів.
3) Дана техніка була задіяна у виробничому циклі кар'єра, а саме головною роботою навантажувача фронтального було навантаження товарної продукції (щебінь, відсів) та інші господарські роботи, а екскаватор (із застосуванням гідромолоту) здійснював роботи по розбиттю крупних масивів гірської породи.
4) Договір оренди основних засобів № 120117 від 12.01.2017 року та всі первинні документи, що підтверджують його виконання, а саме: акти приймання-передачі основних засобів (техніки) від 16.01.17 року та від 01.02.2017 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-16 від 01.02.17р. на суму 115500грн, № ОУ-17 від 15.02.17р. на суму 161400грн., № ОУ-22 від 28.02.17р. на суму 217660грн., № ОУ-35 від 29.03.17р. на суму 432998,96грн., підписані мною особисто під час виконання своїх службових повноважень і на них була проставлена печатка ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» (ЄДРПОУ 00110183).
5) На час мого звільнення всі документи по взаємовідносинам зберігались на підприємстві. За даними правовідносинами ТОВ «Будівельний майданчик», як платник ПДВ, виписував на ім'я кар'єру податкові накладні, які враховувались нами у податковому обліку.
6) Підстави і причини, згідно яких теперішнє керівництво ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» (ЄДРПОУ 00110183) відмовляється від виконання своїх грошових зобов'язань перед ТОВ «Будівельний майданчик» (ЄДРПОУ 40871485) за договором №120117 від 12.01.2017 року і чому вони не визнають дійсність даних документів, мені невідомо.
Крім того, зазначені факти підтверджені ОСОБА_4 особисто в судовому засіданні 10.10.2017р., в якому приймав участь і представник відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 927.558,96 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу: договір оренди № 120117 приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар'єроуправління» у встановленому законом порядку та спосіб на предмет його недійсності, фіктивності, підробки не оскаржувався. Про факти вчинення кримінально караних діянь стосовно підприємства-відповідача (шахрайство, викрадення печаток, підробка документів тощо) у належний спосіб та у встановленому порядку приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар'єроуправління» до компетентних органів також не заявлялося.
Крім того суд зазначає, що факт фіктивності правочину підтверджується не лише висновком експертної установи, але і рішенням суду, яким надається оцінка наявності ознак фіктивності під час вчинення сторонами правочину. Разом з тим відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують зазначені обставини.
За порушення відповідачем строків внесення орендних платежів позивач, враховуючи положення п. 5.1.3 договору, просив стягнути 108760,74 грн. пені за період прострочення з 08.02.2017 р. по 31.08.2017 р. та 92755,89 грн. штрафу.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.1.3 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати орендар зобов'язується оплатити на користь орендаря суму 3% річних, пені та інфляційні втрати за весь час прострочки відповідно до вимог діючого законодавства України. Додатково, за кожним випадком, у разі порушення строку оплати оренди більше ніж на десять календарних днів, орендар зобов'язаний заплатити на користь орендодавця додатковий штраф в розмірі 10% від суми боргу.
Зазначена вимога щодо стягнення суми пені судом відхилена, оскільки заявлена безпідставно виходячи з наступного:
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1).
Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.
Аналіз умов договору та діючого законодавства свідчить про неузгодження сторонами договору ні розміру пені, ні бази її нарахування, внаслідок чого, суд відмовляє у задоволені вимоги щодо стягнення пені.
Наданий позивачем розрахунок суми штрафу суд визнав вірним, а вимогу про стягнення 92755,89 грн. штрафу такою, що підлягає задоволенню.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендних платежів позивач, посилаючись на п. 5.1.3 договору та приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13015,76грн., а також 48097,00грн. інфляційних втрат за період прострочення з 08.02.2017р. по 31.08.2017р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Розрахунок 3% річних суд визнав виконаними невірно, через допущені помилки, однак вимогу про стягнення 13015,76 грн. 3% річних за період з 08.02.2017р. по 31.08.2017р. суд задовольняє, оскільки за умови належного розрахунку 3% річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання така сума є більшою ніж заявлено позивачем - 13198,37 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство»).
Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення з березня 2017 р. по серпень 2017р. (включно) у розмірі 48097,00 грн., слід зазначити наступне:
В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно, оскільки позивачем не враховані наведені вище рекомендації Вищого господарського суду України, та здійснено розрахунок інфляційних вимог не за весь місяць.
Перерахувавши належну до стягнення суму інфляційних втрат, приймаючи до уваги, що розрахунок повинен здійснюватися виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 45899,10грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2197,90 грн., суд відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів оплати наявної заборгованості, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.
Заперечення відповідача судом відхилені, оскільки викладені у відзиві та додаткових поясненнях факти не доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на власних припущеннях та спростовуються матеріалами справи.
Стосовно тверджень відповідача про перевищення повноважень голови правління (ОСОБА_4В.) при підписанні договору, суд зазначає, що пунктом 3.1 договору узгоджено, що вартість орендної плати за договором визначається сторонами із розрахунку вартості однієї години фактичної роботи використання орендарем екскаватора (1125 грн. за одну годину роботи) та навантажувача (550,00 грн. з ПДВ за одну годину роботи). Отже в момент підписання договору, загальна вартість оренди не перевищувала фінансового обмеження повноважень голови правління відповідача 500.000,00грн.
Заперечення відповідача щодо використання головою правління печатки №1 для засвідчення правочину та всіх наступних документів суд вважає хибними та безпідставними, оскільки законодавством не визначений порядок використання печаток підприємством та їх кількість, яка використовується. Печатка підприємства, якою засвідчений договір, може бути лише оригінальною або підробною (викраденою). Як вже зазначалося судом вище, фактів втрати/крадіжки/підробки печатки підприємства суду не надано. За таких обставин суд не приймає посилання відповідача на усталену практику підприємства посвідчувати договори іншою печаткою.
Також безпідставними є посилання відповідача на наявність двох договорів оренди №310117 від 31.01.2017р. та №120117 від 12.01.2017р. стосовно одного й того ж майна, що на його думку виключає можливість укладання правочину з позивачем саме 12.01.2017р. Додані до суду документи та пояснення голови правління ТОВ «Будівельний майданчик» підтверджують викладені в позові обставини.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525-526, 530, 625, 629, 759,762 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний майданчик» до приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» про стягнення заборгованості в розмірі 927558,96 грн. за договором оренди основних засобів (техніки) №120117 від 12.01.2017, 3% річних - 13015,76 грн., пені - 108760,74 грн., інфляційних втрат - 48097,00 грн., штрафу - 92755,89 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, ідентифікаційний код 00110183, п/р 26004055709838 в Філії «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний майданчик» (04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Максима Берлінського, буд. 20, офіс 4. ідентифікаційний код 40871485, р/р 26003539167 в АТ «ОСОБА_8 Аваль», МФО 380805) 927558,96 грн. (дев'ятсот двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 96 коп.) основного боргу, 92755,89(дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять грн. 89коп.) штрафу, 13015,76 грн. (тринадцять тисяч п'ятнадцять грн. 76 коп.) 3% річних, 45899,10 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 10 коп.) інфляційних втрат, 16188,45 грн. (шістнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 45 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення пені у розмірі 108760,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2197,90 грн. - відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 жовтень 2017 р.
Суддя О.В. Федорова