24 жовтня 2017 року Справа № 908/673/17
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2017
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017
у справі № 908/673/17
за позовом комунального підприємства "Водоканал" (далі - Підприємство), м. Запоріжжя,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" (далі - Товариство), м. Запоріжжя,
про стягнення 98 833,72 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Максименко В.В. директор
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Підприємство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про стягнення 98 833,72 грн. заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.01.2003 № 109 на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2017 у справі № 908/673/17 (суддя Дроздова С.С.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017 (судді Радіонова О.О. - головуючий, Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.
Товариство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- 01.01.2003 Підприємством (далі - Водоканал) та Товариством (далі - Абонент) укладено договір № 109 на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію (далі - Договір), відповідно до умов якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу води на господарсько - питні, побутові, технічні потреби, а також прийом стічних вод у період з 01.01.2003 по 31.12.2005 на площадках (вулиця Руставі, 12 м. Запоріжжя);
- сторони Договору керуються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та населених пунктах України, введеними в дію з 01.10.1994, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами експлуатації і технічними вимогами до приборів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків (пункт 1.1 Договору);
- пунктом 1.2 Договору передбачено, що для здійснення розрахунків між Водоканалом і Абонентом встановлені тарифи з урахуванням ПДВ за групами споживачів. Тарифи на воду та стоки можуть змінюватися у встановленому порядку;
- відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору передбачений обов'язок Водоканалу забезпечити Абоненту подачу питної води з напором (Р- 3,0 к.г.с./ кв. м.) в точці підключення по вул. Звенигородській і якістю у відповідності зі стандартом відповідно розділу зон обслуговування та балансової належності, а також прийом стоків у кількості, зазначеній в Договорі, із забрудненнями, що не перевищують допустимі концентрації;
- Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прибори та обладнання на них в належному порядку у відповідності з цим договором і Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);
- розділом 4 Договору передбачено, що основним документом для оплати є акт. Акти за воду та послуги каналізації виписуються основному Абоненту із зазначенням споживачів, представником Водоканалу, який пред'явив особисте посвідчення. Акти виписуються 16-18 числа кожного місяця. Протягом трьох днів з дня виписки акту абонент пред'являє платіжне доручення в банк;
- відповідно до пункту 5.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними в Договорі нормативними документами;
- сторони за Договором узгодили, що термін дії Договору встановлюється з 01.01.2003 по 31.12.2005; у випадку, якщо за один місяць до припинення терміну дії цього договору жодна з сторін не заявить про закінчення його дії, Договір вважається продовженим на наступний термін. При цьому, розрахунки об'ємів водоспоживання та водовідведення Абонент надає Водоканалу щорічно станом на початок кожного року;
- на час розгляду справи Договір є чинним;
- відповідно до додаткової угоди від 02.11.2006 до Договору пункт 5.1 абзацу 2 Договору викладено в наступній редакції: "Акти (рахунки) виписуються 31 числа кожного місяця. Абонент зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу в сумі, вказаній в акті";
- додатковими угодами від 21.03.2008 та від 01.12.2011 до Договору сторони внесли пункт 3.2.9 до Договору та змінювали його редакцію, яка в остаточному варіанті передбачає: "Відповідальними особами (особами, що їх заміщають) за водопостачання Абонента, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Абонента, забезпечення безпечних умов праці при проведенні робіт по зняттю показників облікових приладів, огляду водолічильних вузлів, вводів водопроводу, водопровідних та каналізаційних мереж і споруд Абонента, підписання усіх видів актів, виконання приписів представників Водоканалу, Абонент призначає головного бухгалтера ОСОБА_5";
- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2013 Товариство є власником об'єкта нерухомого майна: гуртожиток, літ. А-5 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Руставі,12 загальною площею 5768 кв.м (розмір частки 759/1000);
- рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2016 у справі № 908/4236/13 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення коштів (яке набрало законної сили) встановлено, що фактичним балансоутримувачем водопровідних мереж гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі є Товариство;
- мешканцям будинку № 12 по вулиці Руставі у м. Запоріжжя послуги з водопостачання та водовідведення надаються на підставі Договору, який укладений Підприємством та Товариством, як балансоутримувачем гуртожитку;
- відповідачу за період з 02.06.2016 по 01.02.2017 виписані акти за воду та послуги каналізації на суму 105 339,08 грн., які підписані відповідачем;
- відповідачем за вказаний період було частково сплачено сума у розмірі 6505,36грн.;
- сума боргу відповідача перед позивачем за Договором за надані послуги з водопостачання та водовідведення склала 98 833,72грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 98 833,72 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон № 2918), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627 (далі - Правила № 190).
За змістом частин другої ста третьої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 19 Закону № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення визначається та регулюється Правилами № 190, пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Отже, як вірно зазначено судами, Правила № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору, оскільки положення попередніх Правил 1994 року втратили чинність та не регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з приписами пунктів 3.9 та 3.10 Правил № 190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.
Споживачі, що передають об'єкт централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, повинні в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об'єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов'язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 13 наведеного Закону до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Як передбачено у статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до приписів частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання; встановивши, що Товариство є власником (розмір частки 759/1000) об'єкта нерухомого майна - гуртожитку, літ. А-5 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, а також фактичним балансоутримувачем водопровідних мереж цього гуртожитку; мешканцям будинку № 12 по вулиці Руставі у м. Запоріжжя послуги з водопостачання та водовідведення надаються на підставі Договору, який укладений Підприємством та Товариством, як балансоутримувачем гуртожитку; з'ясувавши, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, - дійшли неспростовного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій, фактично дублюють його доводи при розгляді справи судами попередніх інстанцій, яким судами була надана належна правова оцінка в сукупності з встановленими обставинами справи. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017 зі справи № 908/673/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" - без задоволення.
Суддя В. Палій
Суддя Б. Грек
Суддя В. Студенець