Справа № 2-665/17
760/15310/16-ц
11 жовтня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.
при секретарі: Продан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Астрея», ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Астрея», в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 березня 2015 року о 14 год. водій ТОВ «Астрея» ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в районі вул. Липківського, 38 в м. Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить позивачу, чим порушив вимоги п.п. 13.1, 13.3 ПДР, у зв'язку з чим транспортні засоби отримали пошкодження.
Як зазначає позивач, вказані обставини встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2015 р., якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач вказує, що зазначеними діями було пошкоджено його автомобіль, сума матеріального збитку складає 9957 грн. 05 коп. Із вказаної суми страхова компанія «Нова» тільки в серпні 2015 року відшкодувала йому 5306 грн. 41 коп.
Позивач також посилається на те, що в результаті ДТП, діями відповідача ОСОБА_2 йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у тому, що він був вимушений призупинити експлуатацію автомашини, тобто фактично було порушено право власності на автомобіль. Крім того, він є інвалідом 2 групи, йому 66 років, після смерті дружини проживає один, у зв'язку з переживаннями після ДТП у нього погіршився стан здоров'я, неможливість використання автомобіля призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з родичами та друзями. Все це призвело до глибоких моральних страждань, в зв'язку з незаконними та винними діями працівника ТОВ «Астрея».
Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5000 гривень та вважає, що вона повинна стягуватись з роботодавця, тобто з ТОВ «Астрея».
Ухвалою суду від 01.11.2016 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_2 (а.с. 26).
Ухвалою суду від 10.04.2017 року, ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача (а.с.а.с. 47-48).
Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечував.
Представник відповідача ТОВ «Астрея» у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, врахувавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, 12.03.2015 року о 14.00 год., керував автомобілем марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_3 в м. Києві по вул. Урицького, 38, не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_4, чим порушив вимоги п.п. 13.1, 13.3 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті чого вказані транспортні засоби отримали пошкодження, а власникам завдано майнової шкоди.
Вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 7).
Крім того, вина відповідача ОСОБА_2 доведена судовими рішення, а саме рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування та, відповідно, рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року (а.с.а.с. 36-38, 39-41).
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується виною особою. Тобто, обов'язок відшкодування шкоди виникає у особи, якщо її дії є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та при наявності вини особи, яка завдала шкоду.
Оцінюючи доводи позивача з приводу відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням встановлених обставин приходить до висновку, що таку шкоду ОСОБА_1 дійсно поніс. Вона полягає у його душевних переживаннях, викликаних як наведеними ним обставинами, так і тим, що його автомобіль було пошкоджено з вини відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно вимог ст. 16 ЦК України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 Постанови).
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
П. 22.3 ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, покладено на особу, яку визнано винною в скоєнні ДТП.
Позивачем не надано суду жодного доказу перебування відповідача ОСОБА_2 на час ДТП в трудових відносинах з ТОВ «Астрея».
За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування ст. 1172 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому при вирішенні даного спору суд застосовує ст. 1166 ЦК України, згідно якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки ДТП сталося по вині відповідача ОСОБА_2, то завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню саме з нього.
Таким чином, зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань, які виразились в порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на психологічний стан, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості суд вважає розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн. таким, що відповідає ступеню перенесених позивачем страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі, визначеному позивачем.
Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохіл держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 551 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 11, 16, 23, 1167, 1172, 1188 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 61, 88, 209, 214, 215, 294 ЦПК України, , -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Астрея», ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн