пр. № 2/759/2031/17
ун. № 759/17834/16-ц
23 жовтня 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О., розглянувши заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та визнання припиненим договору поруки,
В проваджені Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та визнання припиненим договору поруки.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року у справі відкрито провадження та призначено дату судового засідання.
20.10.2017 року представник позивача, через канцелярію суду, подав заяву, в якій просить суд з метою забезпечення позову на час розгляду судового спору вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким реєстратором відносно нерухомого майна та накладення арешту на спурну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 67,8 кв.м., житлова площа 40,2 кв.м., до набрання чинності рішення у справі.
В обґрунтування заяви, позивач посилається на те, що невжиття заходів до забезпечення позову перешкоджатиме чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду.
Вказану заява розглядається судом без повідомлення сторін.
Розглянувши вказану заяву, враховуючи надані докази до справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як визначено у ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.1) ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки існує ризик, що відповідачі в подальшому можуть здійснити будь-яким чином відчуження квартир, що унеможливить виконання рішення суду у справі.
Вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, з огляду на що, суд дійшов висновку про забезпечення позову у той спосіб, який визначений позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210, 223, 293 ЦПК України, суд,
Заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та визнання припиненим договору поруки - задовольнити.
Накласти арешту на спурну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 67,8 кв.м., житлова площа 40,2 кв.м., яка належить на праві власності ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" код ЄДРПОУ 39761587, до вступу рішення у справі в законну силу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи та підлягає негайному виконанню.
Суддя Т.О. Величко