Справа № 758/1214/15-ц
Категорія 38
28 вересня 2016 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого - судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Савіцькому Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування,
Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є законним спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Відповідачка також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Позивачка зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та членам його сім'ї- ОСОБА_19., ОСОБА_1, ОСОБА_4 на праві спільної власності в рівних долях згідно зі свідоцтвом на право власності від 28.05.1999 року №891. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем став ОСОБА_3, який прийняв спадщину, але не оформив документи. Після смерті ОСОБА_3 позивачка отримала свідоцтво на право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та на гараж. Відповідачка не отримувала свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 Відповідачка під час хвороби ОСОБА_3, якій переніс інсульт і самостійно не пересувався, потребував постійного стороннього догляду, ухилялася від надання йому допомоги і, зокрема, неодноразово у 2003-2004 роках відмовлялась на його прохання придбати ліки. Доглядала за ОСОБА_3 позивачка. ОСОБА_1 вважає, що оскільки ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги своєму діду ОСОБА_3, який через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, є підстави для усунення її від права на спадкування. Позивачка просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року свого діда ОСОБА_3
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав і просили задовольнити.
Представники відповідачки позов не визнали і просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3 (а.с.15-копія свідоцтва про смерть).
Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6, а відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його онукою. ОСОБА_7 - ОСОБА_5, який був сином ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Отже, спадкоємицями майна померлого ОСОБА_3 в рівних долях є його донька ОСОБА_1 і онука ОСОБА_2.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно.
08.02.2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори видано позивачці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.13) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
04.02.2006 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори видано позивачці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.14) на гараж №188 в ГБК «Корабел», що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3.
08.02.2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на прості іменні акції ВАТ «Київський завод електротранспорту» з дивідендами та доходами в кількості 2 000 штук та свідоцтво про право на спадщину за законом на легковий автомобіль марки ВАЗ 21011, 1975 року випуску р.н.НОМЕР_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 88, 89).
06.12.2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади в сумі 0 гривень 41 копійка на рахунку НОМЕР_4 та 2 454 гривні 10 копійок на рахунку НОМЕР_3/9760 в Подільському відділенні Ощадбанку України № 5393 м. Києва після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 90).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року (т.1 а.с.114-118) у цивільній справі №2-383/07 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Київське міське управління юстиції про продовження строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно задоволені частково, визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом та право власності на 5/16 частин квартири АДРЕСА_1, на 1 500 штук простих іменних акцій ВАТ «Київський завод електротранспорту» після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6. Також за рішенням визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом та право власності на 1/2 частину гаражу №188 в ГБК «Корабел», на 1/2 частину легкового автомобілю НОМЕР_2, на 1/2 частину грошових вкладів на суму 0,41 грн. на рахунку НОМЕР_4 та 2 454,1 грн. на рахунку НОМЕР_3 в Подільському відділенні Ощадбанку України №5393 м. Києва, на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0509 га на території Шпитівської сільської ради в СТ «Ветеран» Подільського району, на 1/2 частину садового будинку №188 в СТ «Ветеран» по вул. Фруктовій, 16 в с. Лісне Києво-Святошинського району Київської області після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6. Також визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.02.2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а саме в частині 5/16 частин квартири. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2008 року (т. 1 а.с. 119-123) рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року по цивільній справі № 2-53/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про продовження строку прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно скасоване. Ухвалене в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом та право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 та 1000 шт. простих іменних акцій ВАТ «Київський завод електротранспорту» після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5. Визнане свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.02.2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 1/8 частини квартири недійсним. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про продовження строку для прийняття спадщини залишене без змін.
Рішенням Верховного Суду України від 04.06.2008 року (т. 1 а.с. 110-113) рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29.01.2008 року в частині продовження строку для прийняття спадщини та визнання за ОСОБА_2 права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 скасовані, ухвалене в цій частині нове рішення, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29.01.2008 року в частині визнання за ОСОБА_2 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2005 року, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 1/8 частини квартири та в решті залишені без змін.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.08.2011 року (т. 1 а.с. 104-107) по цивільній справі №2-53/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08.11.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, визнання права власності задоволені частково. Визнане недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.02.2005 року Четвертою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 3/16; визнане недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.02.2005 року Четвертою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на прості іменні акції в кількості 2 000 штук в частині 3/4; визнане недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.12.2005 року Четвертою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на грошові вклади у розмірі 2 454 гривень 51 копійка в частині 1/2; визнане недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04.02.2006 року Четвертою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на гараж АДРЕСА_2 в частині 1/2; визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/16 частини квартири АДРЕСА_1, 500 штук простих іменних акцій ВАТ «Київський завод електротранспорту», 1 227 гривень 26 копійок грошових вкладів на рахунках НОМЕР_4 та НОМЕР_3 в Подільському відділені Ощадбанку України № 5393, 1/2 частину гаражу №188 в ГБК «Корабел» в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини (пункт 3 розділу ІХ листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про правові позиції судової палати у цивільних справах ВССУ за 2015 рік»).
В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.
Позивачка, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що відповідачка, яка є онукою померлого ОСОБА_3, за життя діда, який через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, ухилялася від надання йому допомоги.
Представники відповідачки, заперечуючи проти позову, пояснили, що стан ОСОБА_3 останні роки, місяці і дні перед смертю не був безпорадним, він мав можливість постійно забезпечувати умови свого життя. Крім того, відповідачка не була обізнана про стан здоров'я ОСОБА_3, з ним не спілкувалась через перешкоди з боку позивачки.
Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони відповідачки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтвердили доводи представників відповідачки.
Так, свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в судовому засіданні показали, що вони працювали в поліклініці, яку відвідував ОСОБА_3 Останній приходив до поліклініки самостійно. Свідок ОСОБА_8 стверджує, що ОСОБА_3 бачила останній раз в поліклініці у кінці лютого 2004 року, а свідок ОСОБА_12 впевнена, що ОСОБА_3 бачила у 2003 році.
Свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідачки, пояснила, що її дочка ОСОБА_2 відвідувала діда до смерті свого батька ОСОБА_5, а після його смерті її до квартири не впускали, й вона не мала можливості спілкуватись з дідом. ОСОБА_3 свідок бачила на вулиці у 2003 році. Також ОСОБА_10 пояснила, що позивачка знала місце проживання і телефон її та відповідачки, але не повідомляла про стан здоров'я діда і потребу у матеріальній допомозі.
Свідок ОСОБА_11, яка проживала в одному будинку з ОСОБА_3, пояснила, що бачила його часто, він самостійно ходив, піднімався по сходах до своєї квартири на третій поверх, сам себе обслуговував, про онуку не згадував.
Допитані зі сторони позивачки свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 фактично підтвердили доводи позивачки.
Однак, суд критично ставиться до показань вказаних свідків з таких підстав.
Так, свідок ОСОБА_13 стверджувала, що ОСОБА_3 був лежачим з 2002 року, а свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16 пояснили, що ОСОБА_3 перестав ходити після захворювання запаленням легенів влітку 2003 року. Свідок ОСОБА_14 не змогла конкретно зазначити час, з якого ОСОБА_3 не вставав з ліжка, а свідок ОСОБА_17 зазначила, що конкретних дат не пам'ятає, але може стверджувати, що стан здоров'я ОСОБА_3 значно погіршився після виписки його з лікарні.
Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 в судовому засіданні також показали, що в кінці лютого 2003 року на концерті ОСОБА_18 зустріли відповідачку й ОСОБА_13 повідомила їй, що дід є лежачим і потребує допомоги, в тому числі матеріальної. Однак, ОСОБА_2 заявила, що не хоче знати діда і його сім'ю.
Суд враховує суперечності в показаннях вказаних свідків, а також те, що ОСОБА_13 є донькою позивачки, ОСОБА_16 - бувшим чоловіком позивачки, а отже можуть бути зацікавленими у прийнятті рішення на користь ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_14 лише зі слів ОСОБА_13 знає про те, що дівчина, яку вони зустріли на концерті, є онукою ОСОБА_3
З огляду на наведене, суд не приймає до уваги показання свідків, допитаних за клопотанням позивачки.
При цьому у суду немає підстав не довіряти показанням свідків, допитаних за клопотанням відповідачки, оскільки свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були працівниками поліклініки, і свідок ОСОБА_11, яка була сусідкою ОСОБА_3, не є зацікавленими особами. Щодо свідка ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідачки, то її показання частково співпадають з твердженнями позивачки і її доньки свідка ОСОБА_13, які пояснили, що не повідомляли відповідачку про стан здоров'я діда по телефону та не приходили до неї додому.
Позивачкою не надано суду жодних письмових доказів на підтвердження стану здоров'я ОСОБА_3 у період з 2002 року по день смерті, в тому числі, що свідчать про те, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя і потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд приймає до уваги рішення Верховного Суду України від 04.06.2008 року (т.1 а.с.110-113), в якому, зокрема, зазначено про наявність перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дідом після смерті батька, який був розлучений з її матір'ю.
Крім того, суд враховує, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.08.2011 року (т.1 а.с.104-107) за ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 ані під час розгляду цієї справи, ані під час розгляду інших справ, по яких судами ухвалені вказані вище рішення, не заявляла про безпорадний стан ОСОБА_3
Представники відповідачки в судовому засіданні просили застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позову.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами третьою - п'ятою ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, з цього часу починає спливати позовна давність. При цьому позивачка приховала наявність відповідачки, як спадкоємиці померлого ОСОБА_3, зазначивши у заяві до нотаріальної контори від 22.10.2004 року про відсутність інших спадкоємців (т.2 а.с.62). До суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулася у січні 2015 року, тобто через десять років з часу смерті спадкодавця. Якщо враховувати наявність судових спорів між сторонами, то навіть з часу ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення від 23.08.2011 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 пройшло майже три з половиною роки до подачі позивачкою даного позову.
Суд вважає, що позовна давність сплила. Суд не знаходить поважних причин пропущення позивачкою позовної давності.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, ст.ст. 257, 261, 1224, 1266 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н. В. Неганова