Справа № 755/15037/17
"05" жовтня 2017 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т,В.,
за участі секретаря Бурячек О.В.,
розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих пунктів іпотечного договору,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними пункту 4.5.3., пункту 4.5.4. іпотечного договору.
Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, відповідно до змісту поданої до суду заяви позивач просить заборонити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі пунктів 4.5.3. та 4.5.4. Іпотечного договору № 014-550-ЗП, укладеного 03 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, посвідченого 03 березня 2008 року ОСОБА_3. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1617.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з положень ч.2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч.2 ст. 151 ЦПК України).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до п. 2. ч. 1. ст. 152 ЦПК України одним із видів в якості застосування забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Виходячи з предмету позову та суб'єктивного складу, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в межах даного спору позивач просить визнати недійсними окремі пункти іпотечного договору, укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк», що є окремими доказування в межах даного пору, в той же час визначений позивачем вид забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Укрсоцбанк» вживати заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не кореспондується з предметом даного спору та не пов'язаний з обраним позивачем способом захисту порушеного права, в той же час забезпечення позову слугує підставою гарантії реалізації рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, та не може замінювати безпосередньо рішення суду.
Оцінивши наведені підстави для вжиття заходів забезпечення позову та обраний вид забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову є не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151-153, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих пунктів іпотечного договору.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.