м. Вінниця
18 жовтня 2017 р. Справа № 802/1570/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Макарової К.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Плахотнюка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як член ФГ "Гончарук" звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Однак, 31.03.2017 за №Г-2760/0-1826/6-17 відповідач листом відмовив позивачу у наданні вказаного дозволу. В подальшому в червні 2017 ОСОБА_3 повторно звернувся до відповідача із клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу, але 10.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області листом №Г-8408/0-5216/6-17 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області не надано.
Позивач, посилаючись на положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України), вважає листи протиправними, оскільки чинним законодавством чітко встановлені підстави для відмови у наданні таких дозволів.
Крім того, позивач вказує, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, розроблено порядок, строки та підстави для відмови у наданні дозволу. Зокрема, згідно п. 8 Положення Головне управління Держгеокадастру видає накази організаційно - розпорядчого характеру, відтак формою для прийняття останнім рішення має бути не лист, а наказ.
За наведених вище обставин, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,4 га в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, які викладені в листах від 31.03.2017 року та 10.07.2017;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов посилаючись на те, що документи, які передбачені законодавством, а також визначені відповідачем у відмові (листі) від 31.03.2017 №Г-2760/0-1826/6-17, ОСОБА_3 під час повторного звернення до відповідача із клопотанням подано усі, а тому відповідач прийняв протиправні відмови, які підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем під час звернення не в повному обсязі надано документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
16.02.2017 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру із клопотанням у відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. Разом із клопотанням позивачем додано викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера.
31.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області листом №Г-2760/0-1826/6-17 повідомило ОСОБА_3 про те, що його клопотання розглянуто.
Далі за змістом даного листа відповідачем вказано, що для отримання земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) розпаювання необхідно членам даного господарства звернутись із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення до якого додається нотаріальна згода землекористувача, правовстановлюючі документи фермерського господарства, документ який посвідчує право користування земельною ділянкою, довідка про розмір земельної частки (пай) по даній сільській раді, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Також, повідомлено ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність для ведення фермерського господарства знаходиться в оренді фізичної особи ОСОБА_4
В подальшому, 28.04.2017 ОСОБА_3 повторно звернувся до ГУ Держеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. Також, із клопотанням позивачем додано викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, довідку сільської ради про наявність рішення щодо передачі земельної ділянки.
10.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області листом за №Г-8408/0-5216/6-17 повідомило позивача про розгляд його клопотання відповідно до якого, посилаючись на норми ст. 79-1 цього ЗК, Закону України "Про оренду землі" зазначає, що у разі якщо фермерське господарство немає змоги використовувати земельну ділянку на умовах оренди, пропонується згаданому господарству звернутись до Головного управління з клопотанням про розірвання договору оренди землі за згодою сторін.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Громадянам для ведення фермерського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (пункт "а" частини 3 статті 22 ЗК України).
Частиною 1 статті 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно частини 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Разом з тим, ч. 5 ст. 116 ЗУ України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно статті 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України регулюються Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973-IV).
Право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок (приватизація) також визначене статтею 13 зазначеного Закону.
Зокрема, згідно частини 2 ст. 13 Закону № 973-IV, зміст якої відповідає положенням ч. 1 ст. 32 ЗК України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
В той же час, особливості, тобто порядок та процедура безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності земельних ділянок у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
При цьому, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як слідує зі змісту листа №Г-2760/0-1826/6-17 від 31.03.2017 щодо розгляду клопотання про надання позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою, відповідач вказує на не надання ним достатніх документів, наявність яких є необхідною умовою для отримання безоплатно у власність земельної ділянки, що перебуває у користуванні ФГ "Гончарук", для ведення фермерського господарства.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач з листом №Г-2760/0-1826/6-17 від 31.03.2017 погодився та під час повторного звернення виконав його вимоги. Так, до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області позивачем із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28.04.2017 надано документи такі як викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, довідку сільської ради про наявність рішення щодо передачі земельної ділянки. При цьому, з урахуванням листа відповідача від 31.03.2017, позивач до повторного клопотання подав нотаріально посвідчену згоду голови фермерського господарства щодо отримання членами ФГ "Гончарук" безоплатно у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель цього господарства.
Відтак, суд звертає увагу, що повторне звернення позивача із клопотанням від 28.04.2017 є підтвердженням того, що ОСОБА_3 фактично погодився із позицією відповідача, викладеній у листі №Г-2760/0-1826/6-17 від 31.03.2017, та на виконання останнього подав додаткові документи.
За наведених обставин, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 31.03.2017, оскільки він не порушує прав позивача з огляду на те, що останній виконав вимоги листа та 28.04.2017 та звернувся повторно із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення.
Згідно листа №Г-8408/0-5216/6-17 від 10.07.2017 відповідач повідомив ОСОБА_3 про розгляд його клопотання та зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Частина 1 вищезазначеної статті регламентує, що формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Крім того, надання згоди засновником фермерського господарства "Гончарук" на отримання у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) членами фермерського господарства свідчить про відсутність потреби продовжувати орендні відносини даного господарства та розірвання договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди розривається за згодою сторін.
Враховуючи викладене, у разі якщо фермерське господарство немає змоги використовувати земельну ділянку на умовах оренди, пропонуємо згаданому господарству звернутись до Головного управління з клопотанням про розірвання договору оренди землі за згодою сторін.
Надаючи оцінку даному листу №Г-8408/0-5216/6-17 від 10.07.2017, суд зважає на наступне.
Так, в силу ч. 7 ст 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що за клопотанням особи відповідний орган має або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, яка оскаржується в судовому порядку.
З огляду на вказаний лист №Г-8408/0-5216/6-17 від 10.07.2017, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання позивача по суті поставлених питань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) не розглянув, оскільки зміст даного листа не містить а ні надання згоди, а ні вмотивованої відмови.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, в той час як судом встановлено, що відповідач діяв недобросовісно та не у спосіб, що передбачений законом.
Виходячи із приписів положень ч. 7 ст 118 ЗК України, суд доходить висновку що у задоволенні вимоги позивача про визнання листа від 10.07.2017 протиправним слід відмовити з огляду на те, що даний лист не містить вмотивованої відмови, яка може бути оскаржена в судовому порядку. Суд не може надати оцінку листу, який не містить мотивації підстав щодо відмови, як того вимагає норма Закону. При цьому, як слідує зі змісту положень ст. 118 ЗК, залишення клопотання без розгляду може бути також оскаржено до суду.
Таким чином слід дійти висновку, що Земельним кодексом України окремо визначений порядок розгляду клопотань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який відповідачем не дотримано, що є безумовною підставою для визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 від 28.04.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення-рілля, які перебувають у користуванні на умовах оренди фермерського господарства "Гончарук".
Судом відхиляються посилання представника позивача на ту обставину, що Головне управління Держгеокадастру при розгляді клопотання позивача має приймати не лист, а наказ як то передбачено п. 8 Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України №333 від 29.09.2016, з огляду на таке.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 за №1391/29521, затверджено Положення про територіальні органи Держгеокадастру.
Відповідно до п. 8 Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Під організаційними документами розуміється група різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів та посадових осіб, закріплюють за ними функції, обов'язки та права. А під розпорядчими документами розуміються документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі та організації.
Натомість за приписами підпункту 13 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. А в силу п. 2 Положення визначено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,4 в умовних кадастрових гектарах на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, суд зазначає наступне.
В силу положень Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" саме відповідач, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноваження прийняти певне рішення є втручанням у дискрецію (вільний розсуд) діяльності даного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
За вище наведеного, враховуючи положення статті 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає, за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 28.04.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді Тульчинського району для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення-рілля, які перебувають у користуванні на умовах оренди фермерського господарства "Гончарук".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 від 28.04.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення-рілля, які перебувають у користуванні на умовах оренди фермерського господарства "Гончарук".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 28.04.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) по Юрківській сільській раді Тульчинського району для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення-рілля, які перебувають у користуванні на умовах оренди фермерського господарства "Гончарук".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна