Справа № 677/1008/17
"24" жовтня 2017 р. м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Федишина І.В.
з участю секретаря Коломієць Л.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача-1 ОСОБА_3 сільської ради Красилівського району Хмельницької області ОСОБА_4,
представників відповідача-2 ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Красилівського району Хмельницької області, ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про визнання недійсними рішення ОСОБА_3 сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою. У заяві зазначив, що 05.04.2017 він звернувся з письмовим клопотанням до ОСОБА_3 сільської ради щодо надання йому земельних ділянок водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради в оренду орієнтовною площею 3,5 га та 0,6 га. ОСОБА_3 сільської ради від 07.04.2017 № 90 йому було відмовлено в наданні даних земельних ділянок водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради, чим порушено його конституційні права як громадянина України. У листі було сказано, що бажані земельні ділянки входять до складу державного акту на право постійного користування серією І-ХМ № 000588, виданого ВАТ «Хмельницькрибгосп» 15.11.2000, який незареєстрований у книзі реєстрації державних актів, отже є недійсним з моменту видачі. У відповідності до рішення ОСОБА_3 сільської Ради народних депутатів від 31.10.2000 «Про затвердження матеріалів інвентаризації землі, проведеної ВК ГІМБ «ЛІМБ», надано в постійне користування ВАТ «Хмельницькриба» по матеріалах інвентаризації земельну ділянку площею 789.93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право постійного користування оформлено з порушенням законодавства, а саме: 1. Державний акт виданий не ВАТ ''Хмельницькриба'', а ВАТ ''Хмельницькрибгосп''. 2. Цільове призначення земельної ділянки для товарного виробництва, а державний акт видано для ведення рибного господарства. 3. Державний акт на право постійного користування не зареєстрований у книзі реєстрації державних актів та відсутня відмітка (підпис) про його отримання. 4. Колишній голова ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_7 повідомив, що не реєстрував цього державного акт. Також цього не робили працівники та землевпорядники сільської ради.
Крім того, повноваження з передання земельної ділянки в користування належали Красилівській районній раді, а не ОСОБА_3 сільській раді.
Отже, існування оскаржуваного рішення ОСОБА_3 сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 789,93 га перешкоджають позивачу отримати в оренду земельні ділянки водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради, а тому він просить визнати їх недійсними та скасувати.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав.
Представник відповідача-1 ОСОБА_4 позов визнав у повному обсязі, повідомивши суд, що спірний державний акт є недійсним, оскільки він незареєстрований, а також виданий "Хмельницькрибгоспу", в той час коли в рішенні сільської ради було зазначено про видачу держакта "Хмельницькрибі" і землями відповідач-2 користується незаконно. Цільове призначення земельної ділянки для товарного виробництва, а державний акт видано для ведення рибного господарства.
Представник відповідача-2 ОСОБА_6 позов не визнав, подав письмові заперечення, які разом з представником ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні, згідно яких доводи позову вважають надуманими та необґрунтованими, в тому числі, з огляду на невірне тлумачення позивачем зазначених у позові норм матеріального права. Вважають, що оспорюване рішення ОСОБА_3 сільської ради № 2 на момент його прийняття відповідало компетенції сільської ради, визначеної в п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та вимогам ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України. Питання щодо права постійного користування землею вирішено рішенням ОСОБА_3 сільської ради № 2 та посвідчено Державним актом серії І-ХМ № 000588, який зареєстрований за порядковим номером № 2 в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, що спростовує доводи позивача про те, що право користування земельною ділянкою не виникло. Позивачем у позові не доведено, яким чином порушені його права та інтереси оспорюваними документами. А відсутність спірних правовідносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду за браком права, що підлягає судовому захисту. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, в зв'язку з чим представники відповідача-2 подали заяву про залишення позову без розгляду. Також представники відповідача ПАТ "Хмельницькрибгосп" подали заяву про закриття провадження в справі з тих підстав, що позов ОСОБА_1 є непідсудним адміністративному суду, оскільки відносини, пов'язані з набуттям, реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши надані докази, суд вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що 05.04.2017 позивач звернувся з письмовим клопотанням до ОСОБА_3 сільської ради щодо надання йому земельних ділянок водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради в оренду орієнтовною площею 3,5 га та 0,6 га. ОСОБА_3 сільської ради від 07.04.2017 № 90 йому було відмовлено в наданні даних земельних ділянок водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради з тих підстав, що бажані земельні ділянки входять до складу державного акту на право постійного користування серією І-ХМ № 000588, виданого ВАТ «Хмельницькрибгосп» 15.11.2000 відповідно до рішення ОСОБА_3 сільської Ради народних депутатів від 31.10.2000 «Про затвердження матеріалів інвентаризації землі, проведеної ВК ГІМБ «ЛІМБ», яким надано в постійне користування ВАТ «Хмельницькриба» по матеріалах інвентаризації земельну ділянку площею 789,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважаючи, що існування оскаржуваного рішення ОСОБА_3 сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 789,93 га перешкоджають позивачу отримати в оренду земельні ділянки водного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради, він просить визнати їх недійсними та скасувати.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Указані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Частиною першою статті 22 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За таких обставин можна зробити висновок про те, що порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вважаючи, що ОСОБА_3 сільською радою порушено його конституційні права тому, що у відповідь на його звернення про надання йому в оренду земельних ділянок сільська рада відмовила в цьому з тих підстав, що бажаними для нього земельними ділянками користується вже інша особа - ПАТ «Хмельницькрибгосп» на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого ВАТ «Хмельницькрибгосп» 15.11.2000 ОСОБА_3 сільською радою згідно рішення № 2 12 сесії сільської ради.
Подаючи до суду позовну заяву, позивач не звернув уваги на вищезазначені положення статтей 2 та 6 КАСУ, згідно яких у порядку адміністративного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не навів у позові доказів того, що при наданні в постійне користування ВАТ «Хмельницькрибгосп» земельних ділянок дійсно були порушені його права. Також позивач не взяв до уваги при поданні позовної заяви вимог статтей 391 ЦК України та 155 ЗК України щодо підстав визнання недійсним акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
В зв'язку з чим суд вбачає підстави для відмови в позові, оскільки позивач ОСОБА_1 не довів, що його права та інтереси є порушеними, не визнаними або оспореними внаслідок надання ОСОБА_3 сільською радою відповідачу в постійне користування земельних ділянок. Позивач не навів, у чому полягає порушення його прав та якими доказами воно підтверджується. ОСОБА_1 не є стороною правовідносин, що виникли в результаті надання сільською радою в постійне користування земельних ділянок, на які видано державний акт ПАТ ''Хмельницькрибгосп'', при прийнятті рішення про виділення цих ділянок не проживав на території сільської ради, не був стороною цих правовідносин, не є власником чи землекористувачем спірних земельних ділянок, не мав та не має будь-яких реально існуючих, а не гаданих прав саме на спірні земельні ділянки, тому суд вважає, що його права внаслідок перебування в користуванні ПАТ ''Хмельницькрибгосп'' земель ОСОБА_3 сільради не є порушеними і відсутні підстави для їх захисту в судовому порядку, оскільки відсутні підстави для визнання порушеними прав особи в правовідносинах, у яких вона не є та ніколи не була стороною, з тих лише підстав, що особа виявила бажання користуватися земельною ділянкою, яка вже надана в користування в передбаченому законом порядку іншій особі.
У ході судового розгляду справи представник відповідача ПАТ "Хмельницькрибгосп" подав заяву про закриття провадження в справі з тих підстав, що позов ОСОБА_1 є непідсудним адміністративному суду, оскільки відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Суд вважає заяву про закриття провадження в справі в зв'язку з непідсудністю спору адміністративному суду обгрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін ''суб'єкт владних повноважень'' позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Верховний Суд України в постановах №№ 21-34а15, 21-148а16 та інших зазначив, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Крім того, слід взяти до уваги й положення ст. 50 КАС України, згідно яких сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у передбачених законом випадках.
У даному випадку фізичною особою (ОСОБА_1І.) пред'явлено позов до юридичної особи (ПАТ ''Хмельницьрибгосп''), що суперечить положенням вищенаведеної ст. 50 КАС України.
Статтею 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Враховуючи викладене, керуючись стст. 22, 125, 152, 141, 142, 143, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, стст. 321, 391 ЦК України, стст. 2, 6, 11, 50, 69-71, 86, 157-160, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Красилівського району Хмельницької області, ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про визнання недійсними рішення ОСОБА_3 сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи в порядку цивільного судочинства віднесено до юрисдикції Красилівського районного суду Хмельницької області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: ОСОБА_8