2/312/24/2017
312/83/17
18.10.2017
№ 312/83/17
№ 2/312/24/2017
(повний текст)
18 жовтня 2017 року с. Велика Білозерка
Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Рогоза А.Ю.
при секретарі Сиротюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Білозерка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», ОСОБА_2, в якій зазначає, що 04.10.2016 року о 08 годині 40 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ГАЗ-САЗ 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності Державному навчальному закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності позивачу.
Постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 19.10.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Внаслідок ДТП позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду. Згідно висновку експерта № 93 від 04.02.2017 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження під час ДТП, становить 15 051,59 грн.
Відповідачі, дій спрямованих на відшкодування шкоди в добровільному порядку не вчиняли, що в свою чергу й змусило позивача звернутись з зазначеним позовом до суду, а передусім у зв'язку з його юридичною необізнаністю звернутись за правовою допомогою адвоката з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів. Тобто вчиняти дії, які суттєво змінили звичайний ритм його життя.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15 051,59 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути солідарно з Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1 000 грн. та витрати щодо сплати судового збору.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, пояснивши, крім викладеного у позові, що він неодноразово звертався до страхової компанії «Здорово» з вимогою про виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, але належні виплати до цього часу не сплачені, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду. З часу дорожньо-транспортної пригоди через постійні хвилювання погіршився його стан здоров'я.
Представник позивача адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні уточнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 4 650 грн., просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки позивачем не зазначено, в чому полягає спричинена йому моральна шкода, не обґрунтовано її розмір та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Представник відповідача Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» ОСОБА_4 позовні вимоги також не визнала, пояснивши, що ДНЗ «ВБПАЛ» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із ПрАТ «СК «Здорово», яке і повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу.
Представник відповідачів ОСОБА_5, який має належні повноваження за довіреностями від 28.04.2017 року, зареєстрованими секретарем виконкому Великобілозерської сільської ради в реєстрі за № 37 та № 38, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, так як ДНЗ «ВБПАЛ» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із ПрАТ «СК «Здорово», і позивачем, всупереч вимогам ст. 1194 ЦК України, не надано суду доказів недостатності страхової виплати, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що матеріальні збитки позивачу відшкодовані страховиком у повному обсязі. Крім того, представник відповідачів вважає недопустимим доказом наданий позивачем висновок експерта № 93 від 04.02.2017 року, оскільки від моменту настання дорожньо-транспортної події до дати складання цього висновку минуло багато часу, позивач міг бути учасником іншої ДТП, також позивачем не доведено причинного зв'язку між фактом ДТП від 04.10.2016 року та наслідками у вигляді пошкоджень, зафіксованими у висновку. При огляді та ідентифікації пошкоджень транспортного засобу було допущено порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, так як експерт не долучив заперечення ОСОБА_2 про наявність в автомобілі позивача пошкоджень, яких не було при ДТП від 04.10.2016 року, а ОСОБА_2, перебуваючи під моральним тиском з боку позивача та експерта не склав акт за участю свідків про незгоду із висновками огляду експертом автомобілю позивача.
Представники третьої особи - ПрАТ «СК «Здорово» у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом у встановленому законом порядку.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
04.10.2016 року о 08 годині 40 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ГАЗ-САЗ 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності Державному навчальному закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», рухаючись заднім ходом на території ліцею, допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності позивачу. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 п. 10.9 Правил дорожнього руху України.
Постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 19.10.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України.
В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль позивача, що зазначено у вищевказаній постанові суду, яка не була оскаржена та набрала законної сили (а.с.14).
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок або постанова суду, що набрали законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Власником автомобілю марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САА 866222 від 17.07.2010 року, є ОСОБА_1.
Власником автомобілю марки ГАЗ-САЗ 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу РСА 626485 від 03.10.2006 року, є Державний навчальний заклад «Великобілозерський професійний аграрний ліцей».
В момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував в трудових правовідносинах з Державним навчальним закладом «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», працював на посаді водія та керував транспортним засобом марки ГАЗ-САЗ 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією наказу від 04.10.2010 року № 7-к про прийняття на роботу, копією наказу про закріплення транспортних засобів та сільськогосподарського інвентаря ліцею від 02.08.2016 року № 198, копією подорожнього листа вантажного автомобіля ГАЗ-САЗ 3507, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, від 04 жовтня 2016 року.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця № 93 від 04.02.2017 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобілю марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, складає 15 051 грн. 59 коп. (а.с.7-13).
У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. п. 14, 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вимогами ст. 1192 ЦК України чітко визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідально до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок експерта, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст..ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався.
Під час розгляду справи відповідач заяви про призначення експертизи не подавав, а, крім того, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що розмір матеріальної шкоди має підтверджуватись лише дослідженням страхової компанії. Отже, позивач надав суду докази щодо розміру шкоди, які не спростовано відповідачем, і сумнівів у доказах у суду не виникло.
Висновок судового експерта автотоварознавця № 93 від 04.02.2017 року складений експертом, який має відповідну кваліфікацію у даній галузі знань, згідно з вимогами Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу.
Судом також був допитаний судовий експерт автотоварознавець ОСОБА_6, який пояснив, що під час проведення дослідження з визначення розміру матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, ним в присутності позивача та відповідача ОСОБА_2, був оглянутий вказаний автомобіль, в протоколі огляду транспортного засобу зазначені пошкодження, з якими погодився ОСОБА_2, про свідчить його особистий підпис. Ніяких зауважень від відповідача щодо змісту протоколу не надходило (а.с.12) .
Крім того, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» не є відповідачем у справі, доводити інший розмір шкоди, завданої позивачу, має відповідач.
Доводи відповідачів щодо того, що майнову шкоду має відшкодовувати ПрАТ «СК «Здорово», де застрахована відповідальність відповідача, спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства з урахуванням наступного.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-192цс16.
Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до правил ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
Із матеріалів справи вбачається, що правопорушення, вчинене ОСОБА_2 не можна вважати тяжким, з огляду на те, що під час дорожньо-транспортної пригоди позивачу жодних тілесних ушкоджень не завдано.
Після дорожньо-транспортної пригоди позивач відремонтував автомобіль та продовжував його експлуатацію, про що він повідомив у судовому засіданні.
Жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав моральних страждань та порушення стану здоров'я чи звичного способу життя, ОСОБА_1 і його представником не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Нормами ч.1,5 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, з Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 600 (шістсот) грн. 82 коп., витрати на надання правової допомоги позивачу в сумі 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 83 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей», ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 051 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 59 коп.
Стягнути з Державного навчального закладу «Великобілозерський професійний аграрний ліцей» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 600 (шістсот) грн. 82 коп., витрати на надання правової допомоги позивачу в сумі 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 83 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 жовтня 2017 р.
Суддя : А.Ю. Рогоза